Документальна стрічка про життя сім’ї з Красногорівки отримала нагороду за найкращу режисуру на міжнародному кінофестивалі SUNDANCE у США.
Назва стрічки – «Земля блакитна, ніби апельсин». Авторка – українська режисерка Ірина Цілик, це її дебют у документальному кіно. А герої – багатодітна родина з Красногорівки: 36-річна Ганна Гладка та четверо дітей: дві дівчини підліткового віку і двоє хлопчиків 6 та 8 років, яких вона ростить сама.
2014-2015-ті роки були для них дуже складними, але якимось чином ця сім’я зберегла неймовірну життєрадісність. Всі діти грають на різних музичних інструментах, мама – неймовірно сильна особистість, на якій все тримається. Якось старші дівчата взяли участь в волонтерських кінотаборах. Вся сім’я дуже захопилася. Разом вони стали знімати невеличкі ролики, потім фільми. Мама сама навчилася монтувати і зараз веде студію для дітей у місцевій школі мистецтв. А старша донька Мирослава мріяла стати кінооператоркою і зрештою вступила на операторський факультет у Києві. Зараз вона вже на другому курсі і їздила на фестиваль разом із знімальною групою «Апельсину».
У фільмі не так багато власне війни, але вона є і тлом, і контекстом. «Незважаючи на небезпеку та жах, які оточують героїв фільму, ці люди не є пасивними жертвами. Використовуючи засоби зображення, вони знаходять в цьому щось правдиве і прекрасне, що, у свою чергу, краще відтворює жах і трагедію, які обступають їх зусібіч», – написало про фільм одне з американських видань. Схоже каже і авторка Ірина Цілик: «Було багато ситуацій, коли здавалося, що паралельні реальності співіснують поруч і інколи перетинаються. Тому все це виглядає дуже дивно та химерно».
У рамках чи не найпрестижнішого фестивалю незалежного кіно відбулося п’ять показів., Завжди всі квитки були продані і зали заповнені, навіть о 9-й ранку.
– Найяскравіші реакції ми мали під час показу в Солт-Лейк-Сіті. Мабуть, тому, що там були переважно звичайні глядачі, а не представники кіноіндустрії. Люди аплодували стоячи, підходили потім зі слізьми. Одна американка мені сказала: «У мене був зовсім інший образ Донбасу. Я собі уявляла лише сірість, бруд і війну. А ви показали мені ще якийсь інший Донбас, дякую», – розповідає авторка.
Українська прем’єра фільму відбудеться наприкінці березня на міжнародному фестивалі документального кіно про права людини Docudays UA у Києві.
Євген ТАРАН/ГРОМАДА Схід №2(11) 2020