Громада Схід
Колл-центр, Марiуполь:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
Колл-центр, Краматорськ:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
08.02.2022

Мало володіти таким потужним ресурсом, як земля, треба ще й ефективно ним користуватися. Якщо громада впроваджує розпочату 2021 року земельну реформу не «для галочки», вона у перспективі має отримати багато переваг, що сприятимуть її розвитку. На це, зокрема, дуже розраховують жителі Нікольської громади на Донеччині, де смілива земельна політика вже додала до бюджету пів мільйона гривень. 

ЧУЖИНЦІ ТУТ НЕ ХОДЯТЬ

На початку реформи у Нікольському склалася стандартна для всієї України ситуація: за законом земля могла відходити у власність кожного охочого придбати свій пай у 2 гектари. Це конституційне право громадян України, йому б ніхто не завадив. Але проблема полягала в тому, що 99% людей, отримавши свій земельний пай, зазвичай віддають його в оренду великим фермерам чи сільгоспвиробникам або ж продають. Останнє найбільш небезпечно для громади, бо земля назавжди відходить новому власникові, а місцевий бюджет не отримує нічого, окрім податку на землю.

А бюджет Нікольської громади був на той момент у катастрофічному стані. Адже після реформи децентралізації кожна громада мала формувати його самостійно, за рахунок власних ресурсів: підприємств, фермерських господарств та землі. Нікольська громада багата на ресурси, але стикнулася з тим, що підприємці традиційно приховували статки, а  оренду землі люди сплачували або за неоновленими ставками по договорах, укладених на строк до 49 років, або не сплачували взагалі. Корупційні схеми, що роками існували на земельному ринку, аж ніяк не сприяли наповненню бюджету громади. 

– Погодьтеся: одна справа, коли людина для себе щось вирощує, піднімає свій економічний стан, сплачує податок, а ми це розуміємо як розвиток дрібного фермерства і готові до цього, – каже Нікольський селищний голова Василь Мітько. – Зовсім інша, коли великий фермер має неабиякий прибуток з цієї землі, володіє нею, а громада отримує лише податок на землю бо усі доходи зазвичай приховуються. 

Аби запобігти непрозорим схемам та «розсіюванню» земельних ресурсів, Нікольська громада прийняла амбіційне рішення запровадити у себе практику, яка існує у багатьох розвинутих країнах (зокрема, у США) – створити власний земельний банк. 

– У Нікольської громади були два варіанти розпорядження землею, – пояснює керівник юридичного проєкту БФ «Карітас Маріуполь» Олександр Магдаліц. – Один варіант – роздати землю всім мешканцям і не отримувати від оренди жодної копійки в бюджет. І другий варіант – зарезервувати її, а потім передати в оренду на певний термін тим самим людям. Громада після довгих обговорювань вирішила обрати другий варіант. Тож для земельних ділянок, які ще не були передані з комунальної власності у приватну у вигляді «шматочків» по 2 гектари, було створено систему оренди, офіційно оформлену через механізм аукціонів. В результаті земля повністю залишилася у громаді, власники – місцеві, нема орендарів та фермерів ззовні. Як кажуть, все своє, чужинців тут немає. Відтепер кожен з селян може обробляти свою ділянку, щось вирощувати на ній, продавати, поповнювати власний бюджет і наповнювати бюджет громади сплатою оренди. Громада, в свою чергу, буде використовувати ці гроші на розвиток: хоч дороги ремонтуй, хоч школу відбудовуй, хоч лікарню. Можливостей безліч.

За попередніми розрахунками, створення земельного банку та його діяльність через аукціони залучили до громадського бюджету Нікольського 500 тисяч гривень на рік. 

– Створивши земельний банк, ми зберегли свою землю, легалізували доходи від оренди та запобігли використанню землі «в чорну», – впевнений Василь Мітько. – Дуже радий, що більшість людей сприйняли створення земельного банку правильно. Невдоволеними залишилися ті, хто приймав участь у корупційних схемах. Були з їхнього боку спроби підбурювання населення, дестабілізації, але ми затвердили все на сесії більшістю голосів, зробили процедуру прозорою, навіть пішли на певні витрати для оформлення документів на участь в аукціонах. Це того варто.

ЗЕМЛІ НА ВСІХ НЕ ВИСТАЧИТЬ 

Якщо подивитися на карту земель сільськогосподарського призначення, то навіть необізнаному у математиці стане зрозуміло, що володіти такою землею пощастить лише кожному 20-му українцю. І це з урахуванням того, що більша її частина вже була приватизована ще до реформи. Модель, яку для Нікольського розробили юристи «Карітасу», пріоритетне право на володіння землею надає саме мешканцям громади, а не сусідам, які приїдуть у пошуках земельної ділянки. А також захищає й тих мешканців, які не стануть землевласниками. 

Обговорення у Нікольському

– Навіть не отримавши свій клаптик землі, людина, яка має намір жити у цій громаді, все одно відчує зиск у вигляді певних покращень рівня життя та комфорту, які будуть реалізовані за кошти громадського бюджету. Вона точно буде знати, що навкруги все зроблене, відремонтоване, побудоване – це все для неї, – каже Олександр Магдаліц. 

За його словами, 500 тисяч гривень до бюджету на рік – не остаточна цифра. Вона може зрости до 1 мільйона гривень на рік після ретельного аналізу використання землі, що знаходилася у приватній власності ще до впровадження реформи. 

– Треба розібратися з цільовим призначенням землі, подивитися податкову сітку, наскільки вона справедлива для всіх. За рахунок цього можна підняти дохід громадського бюджету, не придушуючи економічний стан населення. Головне, що ми зробили перший крок і не тільки залучили гроші у громаду, а й допомогли зберегти головний скарб – землю, загальна ринкова вартість якої на сьогодні складає 6 мільйонів гривень, – зауважує юрист.

Сума податку, встановлена у Нікольському, не велика, всього 1% від вартості земельної ділянки. В грошовому вимірі це складає 300 гривень з одного гектара на рік. Пів мільйони гривень у бюджеті ОТГ сформовані саме з цих виплат. Це дає змогу використати їх на соціальні програми. У громаді збираються на ці гроші покращити стан доріг, зробити вуличне освітлення, забезпечити шкільне харчування, компенсувати пільговий проїзд у транспорті для ветеранів, відремонтувати школи та дитсадки. 

До речі, до доходного фонду Нікольської громади ще не увійшли водні ресурси, право на оренду яких до реформи можна було отримати тільки в області. Наразі саме триває робота з передачі в оренду ставків та земель, де городина рости не буде. Адже тепер все змінилося, і вже не треба домовлятися у чиновницьких кабінетах, аби орендувати ставок. Достатньо взяти участь у торгах, маючи офіційні гроші на придбання того чи іншого об’єкта. Це сприятиме розвитку фермерства, вважають фахівці. А громада отримає орендатора, здатного платити, а не приховувати статки та домовлятися.

ХТО ЩЕ ХОЧЕ МІЛЬЙОН?

Досвід Нікольського з формування земельного банку зацікавив сусідів. Наразі за такою ж процедурою почала працювати ВЦА у Мирненській громаді. Громада має у розпорядженні багато землі, термін оренди за попередніми довгостроковими угодами вже вичерпано, тож юристи «Карітас Маріуполь» вважають, що в неї великий потенціал. За законом ВЦА може тільки передавати землю в оренду, а не продавати, і це обмеження робить модель земельного банку ще більш привабливою. 

Цим шляхом збереження земельного фонду зацікавилися і у Маріупольській громаді. Бо, як каже Нікольський селищний голова, хто береже землю, той думає про майбутнє.

Ірина ГОРБАСЬОВА/Громада Схід №2(55) 2022

 

Володимир ВЕСЬОЛКІН, голова Мирненської ВЦА:

– Для нас важливо вирішити питання наповнення бюджету. На даний час є проблеми з ухилянням від сплати податків підприємствами, приватними підприємцями та особами, які обробляють землю, взагалі не уклавши договору. Є проблеми зі збереженням культурної спадщини – маю на увазі кургани, які без будь-якого дозволу, самовільно почали обробляти місцеві мешканці. Ці землі треба зберегти для нащадків. Є землі, які треба прийняти у комунальну власність, але не від держави, а від невідомих юридичних осіб. За документами вони й досі володіють цією землею на підставах актів постійного користування, але припинили своє існування як юридичні особи. Для нас подібні речі виглядають проблемою, бо в нас ще недостатньо досвіду для їх розв’язання, а для юристів «Карітасу» це повсякденна праця. Щоб не прокладати нові стежки, а робити правильні, юридично обґрунтовані кроки, впевнений, що звернемося до них ще не один раз і по нормативні акти, і по допомогу.