Громада Схід
Колл-центр, Марiуполь:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
Колл-центр, Краматорськ:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
22.05.2021
Фото надані гуманітарною місією «Проліска»

У 21 столітті медикам амбулаторії у Красній Талівці доводиться користуватися сортиром на вулиці, підставляти миски під батареї та мити руки у мийдодірах. Про життя закритого сільського «анклаву» на Луганщині та найближчі перспективи його поліпшення «ГРОМАДА Схід» дізнавалася у керівника гуманітарної місії «Проліска» Євгена КАПЛІНА.

Інформація про село Красна Талівка у Вікіпедії вкладається всього у два речення – площа та чисельність населення за даними двадцятирічної давнини. Але ж саме тут 2014 року було стримано наступ російських окупантів. У запеклому бою загинули українські прикордонники, але ворогу не вдалося захопити село і воно, як і сусідні п’ять сіл, залишилося під українським прапором. Щоправда, в «оточенні» майже з усіх боків – така вже географія.

– Населені пункти Благовіщенське, Талове, Золотарьовка та Красний Деркул разом з Красною Талівкою створюють такий собі анклав з обмеженим доступом, – розповідає Євген Каплін. – Якщо подивитися на карту –  Росія тут і зліва, і справа, і попереду. На заході є один-єдиний контрольно-пропускний пункт української армії, без дозволу якого потрапити до «анклаву» неможливо – перевірка йде за місцем проживання. Навіть українські оператори зв’язку зникають, коли ти перетинаєш КПВВ. До війни у Красній Талівці був міжнародний пропускний пункт, тепер він закритий. Саме його 2014 року обстрілювали бойові вертольоти російської армії.

Зараз село належить до Широківської територіальної громади колишнього Станично-Луганського району, але увагою влади Красна Талівка не розпещена. Навкруги все заміновано, навіть ліси, де працюють міжнародні групи з розмінування. Доріг немає, громадського транспорту теж. До райцентру їхати півтори години. Аби дістатися лікарні, треба когось просити підвезти та викласти 800-1000 гривень. Головний сільський транспорт – велосипед. З об’єктів інфраструктури є два магазини, відділення «Укрпошти», яке працює двічі на тиждень, та старенька амбулаторія, побудована ще 1963 року. 

Про чисельність населення може розповісти кількість декларацій, укладених із сімейним лікарем – на п’ять сіл їх 1 976. Завдяки зусиллям місцевої сімейної лікарки Алли Огієнко та ще п’ятьох медичних сестер і санітарок амбулаторія Красної Талівки виконує всі функції лікарні. Тут навіть облаштовано денний стаціонар та «ковідне» відділення. «Швидкі» сюди не пускають, тож у разі термінових випадків хворих відправляють до райцентру позашляховиком, який районному центру первинної допомоги подарував один з благодійних фондів. Інших «зручностей» у місцевих медиків немає – лише незручності. 

Цивілізація заходить до села цього року через гуманітарну місію «Проліска» з її проєктом реконструкції сільської амбулаторії. Вона визнана стратегічним об’єктом, найбільшим з семи, запланованих під реконструкцію. Ще два медичні заклади будуть практично збудовані з нуля, бо наразі вони не функціонують. Загалом 9 об’єктів, шість – у прифронтовому Станично-Луганському районі, ще три – у Волноваському районі Донеччини. На все це Український гуманітарний фонд ООН виділяє 12,5 млн гривень. 

– На Красну Талівку піде третина всіх грошей, які нам виділяють, приблизно 4 мільйони гривень, – каже Каплін. – Ми плануємо провести капітальний ремонт: замінити вікна та дах, реконструювати та утеплити фасад, з якого почала випадати цегла, а також відремонтувати внутрішні приміщення з дотриманням сучасних стандартів. Авжеж, відновимо систему опалення і зробимо каналізацію та систему водопостачання. Будуть побудовані пандус, а туалет обладнаємо поручнями для людей з інвалідністю. Ще хочемо зробити паркінг для велосипедів.

Мета реконструкції – зробити так, аби у майбутньому у НСЗУ не було приводу розірвати контракт з Красноталівською амбулаторією через невідповідність загальним вимогам до медзакладів. Тож сюди також завезуть нове обладнання і лікарняні ліжка, а під час ремонту використовуватимуть сучасні матеріали, здатні витримати багаторазову санітарну обробку.

Районний центр первинної допомоги вже забезпечив ФАП інтернетом, купив супутникову антену. Він же після ремонту налагодить виїзні консультації вузькопрофільних медичних працівників, що буде зручно для населення. До речі, цей заклад у Станиці Луганській – також у переліку об’єктів під реконструкцію. 

Інформацію про віддалені населені пункти, які потребують поліпшення послуг медичних установ та з певних причин не увійшли до державних програм, постійно збирала спеціальна група моніторингу. В цілому проєкт надасть допомогу понад 30 тисячам місцевих жителів, серед них – близько 4 тисяч дітей і майже 12 тисяч людей похилого віку. Особливо пощастить мешканцям села Новогнатівки, де ФАП не працює з початку війни, та переселенцям у дачному кооперативі «Ольховські дачі», де медпункту взагалі ніколи не було.

– Через те, що «Ольховські дачі» мають статус кооперативу, держава не може офіційно побудувати там ФАП. Поселення віддалене від Станиці, а потреба в медичній допомозі існує, бо там досі живе понад 1 000 переселенців, для яких за сім років цей кооператив став другою домівкою. Тож ми беремося за цю роботу – зробимо ремонт в одному з покинутих будинків і за домовленістю з районною «первинкою» створимо там ФАП, – обіцяє керівник місії «Проліска». 

От з чим місія не може допомогти, так це з постачанням ліків. Аптеки – це комерційні об’єкти, і повноваження державних служб та благодійників на них не розповсюджуються. Отже, ця проблема залишиться. Нехай би вона залишилася одна – і селянам, і волонтерам було б тоді значно легше.

Ірина ГОРБАСЬОВА/Громада Схід №9 (42) 2021