Громада Схід
Колл-центр, Марiуполь:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
Колл-центр, Краматорськ:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
30.05.2022

Пастор євангельської церкви Сергій КОСЯК розповів «ГРОМАДІ Схід» про евакуацію та організацію притулків для українців у місті Баутцені, Німеччина.

2014 року, коли окупували Донецьк, пастор Косяк став організатором молитовного марафону за Україну, тож залишати там сім’ю було небезпечно. Його дружина Ірина – етнічна німкеня, всі її родичі жили у Баутцені – красивому містечку районного значення на сході Німеччини. Тож саме сюди Сергій і відправив Ірину разом з дітьми. Іллі тоді було 6 років, а Матвію – лише 3 місяці.

Діти кілька років росли без батька, адже в Україні на Сергієві було «зав’язано» багато гуманітарних проєктів по всій лінії донецького фронту. Зокрема, у Мар’їнці, де він жив під обстрілами разом з місцевими, намагався запустити у розбитому місті соціальні послуги, створити робочі місця.

 

— Але 2018 року я зрозумів, що далі так не можна. Або, допомагаючи іншим, я стаю героєм для всіх і втрачаю свою родину, або мені треба бути героєм для своєї дружини та дітей. Тоді я остаточно вирішив переїхати до Німеччини і волонтерити вже звідти.

За кордоном Косяк невпинно залучав гроші на допомогу українцям Сходу і возив на лінію зіткнення гуманітарку. Завдяки його проєкту «Лазар» у прифронтовому селі Грантіному волонтери взяли під опіку всіх самотніх пенсіонерів – організували щодня гарячі обіди, а взимку підвозили вугілля, щоб стареньким було тепло. 2021 року пастор відкрив для них Будинок милосердя – постійний притулок з сучасним ремонтом та необхідними послугами.

 

Водночас у Гранітному Сергій почав будувати ще й Молодіжний центр.

 

А у прифронтовій Мар’їнці за його ініціативи відкрили соціальну пральню «Чисте Життя». На початку великої війни її вдалося вивезти до Львова.

 

Коли на мирні будинки українців посипалися ворожі снаряди, Сергій одразу почав шукати можливості для організації евакуації українців.

— 24 лютого, я, як і всі українці, прокинувся в іншому світі. Коли дізнався, що бомбардують Київ та інші великі міста, оцінив кількість потенційних біженців та одразу подумав про евакуацію їх до Баутцена. Я почав робити те, що робив 2014 року, тільки в інших масштабах. Перше, куди я пішов у Німеччині, були їхні церкви. На богослужіннях казав, що в Україні відбувається щось страшне, треба рятувати людей. І Бог відчинив серця німців, а вони відчинили двері своїх будинків для наших біженців.Муніципалітет теж підтримав ініціативу українського пастора. Тож людей, які приїзділи з України, почали селити у німецьких сім’ях, готелях, базах для відпочинку.

 

— Ми організували у Львові перевалочну базу та стали вивозити людей до Баутцена організованими групами від 50 до 200 осіб. За півтора місяці до 40-тисячного містечка ми завезли та розселили близько 2 000 наших земляків.

Наразі державні служби закрили прийом біженців, оскільки округ переповнений. Однак Сергій і досі не може пройти повз мольби земляків – зокрема, маріупольців волонтери нещодавна селили просто у власних домівках.

Для біженців у Баутцені створені всі умові: їм надається гуманітарна допомога, для них щодня готують їжу. Продукти купують завдяки пожертвам небайдужих громадян. Волонтери допомагають з реєстрацією та оформленням виплат, розсіляють у тимчасове житло та допомагають з пошуком постійного.

 

У волонтерство Сергій традиційно вкладає всі сили та душу. Каже, що упродовж дня й продихнути нема коли. Але ця робота його надихає – приємно бачити, як постраждалі від війні люди повертаються до нормального життя та знову починають мріяти.

 

— Умови, які створила Німеччина для наших земляків – це мрія будь-якого біженця, і українці переважно це цінують. Були поодинокі неприємні випадки, але це скоріше виняток, ніж закономірність. Українські біженці – люди з різних соціальних верств з різним культурним, релігійним вихованням, тому, відповідно, по-різному й поводяться. Але загалом це хороші, працьовиті та добрі люди.

За словами Сергія, корінні німці тепло зустрічають українців. А от «російські» реагують агресивно.

— Російські німці – це окрема каста людей. Маючи німецьке коріння, після розвалу СРСР вони ломанулися до Німеччини, але СРСР навіки оселився в їхніх серцях. Вперше вони зрадили свою країну, покинувши її, а вдруге – Німеччину, бо вважають совок своєю батьківщиною. Живучи у Німеччині, користуючись усіма благами цієї країни, вони ненавидять німців, моляться на Путіна та Сталіна, сповнені духу імперіалізму. Ось цей сволочний прошарок німецького суспільства природно ідентифікував мене як ворога. Я не знаю, який їх тут відсоток, але вони негідники за своєю суттю.

Російські путінофіли тричі нападали на Сергія на вулицях. Один випадок був зафіксований на камері відеореєстратора автівки. Відео події у Facebook назбирало 2,2 мільйона переглядів, сотні тисяч коментарів і тисячі репостів – до того, як було заблоковано соцмережею через скарги росіян.

 

— Прокремлівський фашист, який живе в Німеччині, але любить Путіна, напав на мене з монтировкою тільки за те, що на моїй машині був прапор України. Звісно, я звернувся до поліції, бо це незаконно. Але всюди, куди приходить «руський мир» – там беззаконня, насильство, руйнація і смерть. Ці люди – ракова пухлина, загроза будь-якому здоровому суспільству.

Та нам своє робить – каже пастор з Донецька, який вже дев’ятий рік несе волонтерську вахту во славу України. Що саме робити, він нагадує у кожному своєму пості. «Робимо добро разом!» – ось таке просте і корисне гасло на кожен день від «ветерана» українського гуманітарного фронту.

 

Надія НАКРАЩЕНКО/Громада