Громада Схід
Колл-центр, Марiуполь:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
Колл-центр, Краматорськ:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
24.08.2020

Левенята, автомобілі, проліски та сакура – колишня директорка міського кафе тепер виготовляє на продаж солодкі витвори мистецтва у віддаленому хуторі на Донеччині. За її словами, через карантин кількість замовлень не зменшилася, а за останні три місяці навіть збільшилася.

Селище Острівське на березі річки Вовчої місцеві називають Врубівником, за назвою залізничної зупинки. Колись воно було відоме яблуневими садами, повз нього пролягав маршрут електричок Донецьк – Покровськ. Вже шість років колії ржавіють та заростають травою, а місцеві селяни у пошуках кращого життя та сталого заробітку виїжджають до великих міст. Саме тут з мамою, сином та племінником мешкає кондитерка Юлія ЮСУПОВА.

За освітою вона технолог з приготування їжі, свого часу закінчила Донецький технікум громадського харчування та торгівлі. Працювала офіціанткою, кухарем, адміністратором у відомих закладах Донецька, була директоркою кафе неподалік від залізничного вокзалу.

– Мені подобалось не лише готувати, а й модернізувати сервіровку та подачу страв. Коли кухарі не справлялися, все кидала та ставала поруч аби допомогти. Зараз можу і вдома приготувати будь-яку банкетну страву, – каже Юлія.

У 28 років, після складної операції, жінка захворіла і згодом змушена була покинути роботу. У Юлії складне аутоімунне захворювання, яке впливає на координацію рухів та мову. Аби підтримувати себе у формі, їй потрібно розвивати дрібну моторику – тож опустити руки здоров’я не дозволило. Спочатку жінка робила квіти зі стрічок, потім і штучні букети. А три роки тому  згадала улюблену справу – випічку. Спочатку пекла торти для своєї родини, згодом для друзів і знайомих на свята та дні народження. А цього року почала виготовляти солодощі на замовлення.

– Лікарні, аптеки, магазини не пристосовані для людей з особливими потребами. Я не можу користуватися громадським транспортом, тож, аби поїхати до невропатолога у Мар’їнку за 16 кілометрів, мені треба винаймати таксі, а потім ще подолати три поверхи до кабінету лікаря, – Юлія не жаліється, просто зазначає, що людям з інвалідністю складно дістатися навіть до крамниці. Тому за продуктами для випічки ходять її мама та син. А харчові барвники, елементи декору, сиропи та насадки для прикрашення тортів жінка замовляє через інтернет. Всі процеси складної кондитерської справи вона робить самотужки, не дозволяє рідним навіть мити посуд після приготування.

З натхненням Юлія ставиться і до прикрашання тортів. Їй подобається прикрашати торти «мереживом», виготовленим за допомогою кондитерського «килимка», та «бантиками», які також треба робити заздалегідь та чекати, поки вони застигнуть.

– Як отримую замовлення, можу не спати цілу ніч і продумувати, як буде виглядати тортик, яким декором його прикрашу. Все має пасувати за смаком, а компоненти – один одного доповнювати. Недавно робила бісквіт з апельсиновим просоченням, перемазала коржі кремом-пломбіром з апельсиновим сиропом та зробила ще один прошарок з абрикосового желе. Таке поєднання солодкого та кислуватого подобається замовникам, – ділиться Юлія секретами майстерності.

Виготовлення торта займає 1-1,5 доби, на прикрашання виробу йде 2-3 години. Ще більше часу доводиться витрачати на популярні зараз так звані 3D-торти – у вигляді об’ємних фігур тварин, героїв казок або цифр. Найбільше Юлії запам’ятався торт-автомобіль на 3,5 кілограми, який вона готувала на день народження хлопчика. Кожна деталь була продумана, навіть колеса майстриня зробила з кількох печив, обтягнутих шоколадною мастикою, а диски на колесах були з білої мастики. Ескіз майбутніх тортів Юлія придумує сама, деякі деталі підглядає у роликах на ютубі або у досвідчених колег, з якими спілкується у соцмережах.

Духовка та ручний міксер, якими користується Юлія, доволі старенькі. З пенсії їй вдалося заощадити гроші на сучасний планетарний міксер, але через карантин покупку довелося відкласти до кращих часів. Майстриня переймається тим, що з серпня подорожчала електроенергія, їй не хочеться підіймати ціну на свою випічку. Зараз кілограм смачного торту від Юлії коштує 120 грн.

– Мої замовники – здебільшого місцеві жителі. А ось недавно замовив вже другий торт чоловік з Курахового. Було приємно, що людина витратила час і приїхала на Врубівник, аби купити саме у мене, – каже Юлія і зізнається, що кожне замовлення надає їй наснаги творити і не дає сумувати без діла.

– Мені хочеться аби люди з інвалідністю у нашій країні не опускали руки, а знайшли себе, опанували справу, яка б захопила їх з головою, приносила задоволення, надавала сил. Коли займаєшся тим, що подобається, у тебе немає часу жалітися на життя та сумувати, – вважає майстриня.

За її словами, найчастіше замовляють бісквіти та медовики, рідше – «наполеон» та «пташине молоко». Кондитерка чекає, коли їй замовлять весільний торт, бо такого ще не робила і їй цікаво. До речі, її улюблений торт «Рerfecto» – насичені шоколадні коржі, змащені шоколадним кремом зі шматочками арахісу. А синові та мамі більше подобається «наполеон».

Ірина ДИМИТРОВА/Громкор Громада Схід 15(24) 2020

___

P.S. «ГРОМАДА Схід» завжди охоче розповідає про підприємців сіл та селищ на лінії розмежування. Такі публікації і підприємців тішать, і іншим людям цікаво – а якщо він зміг, то і я зможу? Але все частіше на пропозицію поділитися своїм досвідом ми отримуємо від власників маленьких бізнесів відмови. «Вдячний за увагу до моєї справи, але карантинна ситуація сильно його хитнула та боляче вдарила по наших заробітках. Так що писати зараз нема про що, вибачте. Можливо, наступного року», – ось такі сумні відповіді.

Тим приємніше, коли є протилежні приклади. Пишіть нам, якщо ви такі знаєте.