Громада Схід
Колл-центр, Марiуполь:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
Колл-центр, Краматорськ:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
30.08.2021
Фото авторки

Ця історія –  про те, як ініціатива однієї людини з невеличкого села на Донеччині здатна перетворитися на масштабну подію обласного рівня. Таке можливо, коли ініціатива не є штучно нав’язаною, а укорінена у традиціях – тоді вона має відгук і сама стає традицією. Йдеться про фестиваль української культури «Смолянський куліш», який вже усьоме відбувся у селі Олександро-Калинове Іллінівської ОТГ. Всього у 30 кілометрах від окупованої Горлівки.

Традиційно фестиваль з 2013 року проводять напередодні Дня Незалежності України. Цього разу дата припала на 14 серпня. Не відбувся захід двічі: 2014 року через початок війни і 2020 року через карантинні обмеження. 

Започаткували «Смолянський куліш» громадська організація «Енеїда» та ансамбль козацької пісні «Любава». А ідея належала місцевому жителеві Андрієві Тараману. Разом з однодумцями з «Енеїди» він вирішив, що гарно було б розвивати сільський туризм – аби люди з усіх усюд приїжджали сюди зануритися в атмосферу сільського колориту та скуштувати смачної їжі.

– Наше село Олександро-Калинове у народі називають Смолянка, від прізвища колишнього землевласника –  Смолянінова, – згадує історію фестивалю Андрій Тараман. – Коли я вперше побачив село на старовинній мапі, то був сильно здивований: чому сюди веде вісім доріг? На жаль, до сьогодні це так і залишається загадкою, але припущення такі, що ця територія була ключовою для управи, пошти, торгівлі. Імовірно, тут відбувалися і якісь ярмарки. Саме з цими думками та ідеєю зробити тут фестиваль-ярмарок я звернувся до нині вже покійної Любові Кілко, засновниці та керівниці ансамблю «Любава». Під час мозкового штурму захід назвали фестивалем української культури «Смолянський куліш». За логотип свята взяли козака з великим казаном та дерев’яною ложкою, бо куліш – це була основна страва козаків. Логотип намалювали на фанерці, а надпис був зроблений буквами, вирізаними з ізоляційної стрічки.

Відтоді, як ініціативні селяни власними силами та власним коштом на трьох цеглинах варили перший куліш, багато чого змінилося. І справа навіть не в тому, що гроші на фестиваль тепер виділяють з бюджету Іллінівської ОТГ, адже саме цей захід визнали головним святом громади. Зокрема, з війною фестиваль отримав нове забарвлення та нових прихильників.

– 2014 року прийшов «руський мир», тому фестиваль не відбувся, але після звільнення села наш захід набув нового сенсу. На нього приїхали люди, які розуміли, що культура –  це також зброя і вона стріляє, – каже Андрій, який, до речі, сам брав участь у бойових діях.

Після повернення з війни чоловік знову взявся за розвиток фестивалю та музею історії села «Довкілля», який він також заснував 10 років тому. Утримують його самі селяни, вони ж колись на заклик Андрія його і створили: викупили за символічну суму старовинну хату, принесли до неї все, що лишилося на горищах, аби зберегти історію для нащадків. Нині тут до трьох тисяч експонатів: рушники, предмети побуту, старовинні меблі. Щороку до «Смолянського кулішу» глиняну хату музею білять і розписують. Звичайно, у людей є робота, домашні турботи, господарство, але прийти на толоку до музею вони вважають вкрай важливим. Під час фестивалю гості обов’язково заходять до музею, це одна з найбільш популярних локацій. 

– Раніше я вже привозила до цього музею своїх учнів, але сьогодні вперше змогла спокійно роздивитися експонати – вони вражають, – ділиться враженнями краматорська вчителька Оксана Проселкова. – Такого немає у міських музеях. Це дуже цінно, що люди зберігають свою історію, доглядають цю стару хату, перуть рушники, прибирають, білять. Це про велике зростання громадянської свідомості, цього багатьом не вистачає. Зараз я збираю експонати, які пов’язані з історією Краматорська. Сподіваюся знайти тут підтримку та однодумців, адже ми разом досліджуємо нашу культуру, наше коріння.

Окрім музею, «Смолянський куліш» пропонує багату культурну програму: парад вишиванок, катання на велопідводі, яка має назву «Узвар», видовищні козацькі змагання, ярмарок майстрів, вареничні майстер-класи, вечірній концерт, вогняне шоу… Гості охоче фотографуються серед колоритних локацій із сіна. Для містян полежати на ньому – справжнє задоволення. Також можна придбати вироби місцевих фермерів, сувеніри та смаколики. 

Власне куліш у великому казані на 100 літрів традиційно готує пані Зося – Зоя Василівна Панченко. Вона головна ґаздиня фестивалю, на її честь його колись навіть хотіли назвати «Зосин куліш». Незалежно від кількості гостей куліш ніколи не продають –  ним завжди пригощають. Цього року гості з’їли пів тонни кулішу! На головну страву фестивалю пішло понад 100 кілограмів пшона, 150 банок тушонки і смажений кабан.

– Я давно знала про цей фестиваль, але приїхала вперше. Я вражена! Красиві локації, люди у вишиванках, лунають українські пісні. Зараз, як ніколи, це важливо на сході України. Бажаю, аби фестиваль набував все більшого масштабу та зростав, – чуємо від Олени з Торецька.

І він зростає. Якщо перший «Смолянський куліш» мав всього 800 гостей, 2021 року його відвідало понад 4 000 людей! 

Хтось приїжджає щороку, як от родина Тимчаків зі Званівки. Вони – нащадки лемків, яких радянська влада переселила у донецькі степи. І вони точно знають, наскільки важливими є традиції та культура.

– Ми приїжджаємо сюди, наче додому. Бачимо, як фестиваль виходить на новий рівень, щороку гостей стає все більше, – ділиться Андрій Тимчак. – Свого часу моїх батьків примусово привезли до Званівки з Карпат. Але нащадки тих переселенців не забули свою історію. Навіть за радянських часів ми водили вертепи на Різдво, зараз продовжуємо це робити вже зі своїми дітьми. Ми щиро радіємо, що у цьому селі на Донеччині люди також зберігають свої традиції, збирають експонати до музею і все більше цікавляться своїм корінням. 

Фото з Фейсбуку

Невгамовні активісти Олександро-Калинового лише тиждень відпочивали після фестивалю. 23 серпня у складі донецької делегації вони вже були під Києвом, у музеї «Пирогово» на національному заході «Мандруй Україною». Де знову катали туристів на велопідводі «Узвар» та розповідали про своє неймовірне село.

Наступного року в Олександро-Калиновому знову готуватимуть куліш. Організатори сподіваються, що невдовзі настане час, коли на фестиваль української культури поїсти кулішу приїдуть гості з Донецька. Українського Донецька. 

Наталя ДОНЕЦЬКА/Громада Схід №15(48) 2021