Громада Схід
Колл-центр, Марiуполь:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
Колл-центр, Краматорськ:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
20.10.2021

Коли в ідею віриш не лише ти сам, а й люди поруч, то можливо все. Потрібен лише час, аби зникли хмари і вийшло сонце, яке щедро насичить життям неодмінний врожай. Про це добре знають у селі Райгородка на Луганщині, де на 30 гектарах землі відродили вирощення яблук. 

Костянтин Подлєгаєв родом із Луганської області. Він багато вчився, одна зі спеціальностей пов’язана з екологією та маркетингом, що стало у нагоді у теперішній його справі. А історія почалася у Києві, де компанія переселенців обговорювала перспективи підприємницької діяльності в аграрному секторі.

— Один з наших товаришів (у подальшому він став і наставником) до війни займався розвитком сільгосппідприємства «Мічурінське» у Райгородці. Ми багато спілкувалися і радилися. Коли прийшов час змінювати життя, я повернувся до рідного краю з усвідомленням, що хотілося б розвиватися в цьому напрямку. 

Так Костянтин став одним з співвласників приватного акціонерного товариства «Мічурінське». Війна наклала відбиток на господарство: воно вже не приносило прибутку і стояло занедбаним. Більшість фахівців виїхала, робота зупинилася. Працювала лише охорона, яка стежила, аби не розграбували те, що залишилося. 

— Коли ми почали все відновлювати, то жили практично в спартанських умовах. Зробили ремонт офісної будівлі, з часом визначилися з напрямками роботи. Вирішили розвивати теплиці, сад, пасіку, вирощувати польові культури. Серед співвласників вибрали відповідального за кожний напрямок. 

Але ж ніхто з нових господарів «Мічурінського» не був фаховим аграрієм, тож вони потребували консалтингової допомоги. І отримали її від проєкту USAID «Економічна підтримка Східної України», спрямованого на привертання уваги до потреб та можливостей Сходу. 

— Я впевнений, що без інформаційної підтримки результати були б набагато гіршими, — зізнається Костянтин. — Нам організували відвідування навчальних конференцій, ми їздили до різних місць на виставки, ярмарки. Так ми з легкістю почали освоювати сільськогосподарський напрямок. З’являлися ділові знайомства, які дуже допомогли нам в подальшому. 

Власне яблуневим садом господарство «Мічурінське» займається рік. Сад функціонував з 2008 року, але зрозуміло, що з початком бойових дій він став практично покинутим. За словами Костянтина, на початку діяльності сталися прорахунки, але підприємці навчилися сприймати їх як досвід. І не соромилися звертатися за підтримкою. Зокрема,  порадами щодо саду їм допомагала консультантка проєкту USAID Ніна Дмитраш, фахівчиня з вирощування плодових та ягідних культур. 

— Коли я вперше потрапила до саду, було видно, що йому потрібна фахова допомога. Ми склали покрокову технологічну карту. Я давала поради працівникам саду: що зробити у першу чергу, як підрізати дерева, яке потрібно внести добриво, які препарати кращі для захисту від шкідників, як організувати полив, — розповідає консультантка.

Завдяки її рекомендаціям сад у «Мічурінському» отримав шанс на відновлення. Навесні дерева зацвіли, а подальший догляд дав приголомшливий результат — попри складну погоду під час цвітіння, спекотне літо, відсутність дощів. 

— Торік у недоглянутому саду зібрали близько 100 тонн яблук. Нині ми ще продовжуємо збір врожаю, але точно буде не менше 400 тонн. Серед сортів — Гала, Голден,  Симиренка, Фуджи, Бребурн та Гренні Сміт, — звітує Костянтин.

— Це прекрасний прогрес за один рік, хоча попереду ще багато роботи. Але я бачу готовність працювати та покращувати агротехнічні процеси для плодоношення та виведення саду на повну потужність. Тож вірю, що у «Мічурінського» все вийде, — каже Ніна Дмитраш.

У команді садоводів наразі близько п’ятнадцяти людей, у період сезонних робіт – до сорока, бо винаймають робітників. Яблука з «Мічурінського» вже почали продавати на оптовому ринку у Сєвєродонецьку, а також у мережі супермаркетів «Сім’я». Але зупинятися на досягнутому підприємці не збираються. На одній з виставок вони познайомилися з компанією, яка має переробний цех у Харкові. Тепер вони поставляють яблука і туди, отримуючи натуральний яблучний сік без консервантів і цукру. 

— Плануємо виходити на ринок Києва із соком за соціальною ціною, нижчою за інші, — каже Костянтин. — Перш за все товар не повинен поступатися імпортним за якістю. Ми відвідували кілька переробних виробництв на території України, і нам би, звісно, хотілося б відкрити власне. Є ідеї провести ремонт в старому цеху підприємства, зробити його енергоефективним, оновити та налагодити під переробку. 

Відкриття такого цеху означало б, насамперед, роботу для односельців. Для Костянтина Подлєгаєва це важливо — аби рідний край розвивався і люди були щасливими. І щоб не їхали з села, а, навпаки, поверталися і мали можливість працювати та заробляти. 

Лілія УДОДЕНКО/Громада Схід №18(51) 2021