Громада Схід
Колл-центр, Марiуполь:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
Колл-центр, Краматорськ:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
18.03.2020

Документальний фільм «Експедиція 49» за підтримки Держкіно знімає на Лугащині режисерка Аліса Коваленко. Його героями стали дві дівчини зі Станиці Луганської, два хлопці-підлітки з Золотого та один – з села Валуйське Станично-Луганського району. 

Це не перша стрічка режисерки, що пов’язана з Донбасом. Ще 2014 року студенткою Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого вона вперше поїхала до захопленого незаконними збройними формуваннями Слов’янськ – збирати матеріал для дипломного фільму «Аліса в країні війни», який розпочала знімати з подій на Майдані. Таксист мав привезти режисерку на блокпост до українських військових, але привіз до бойовиків. Так Аліса на декілька днів потрапила у полон до групи Стрєлкова, яка тоді захопила місто. 

Ані полон, ані безгрошів’я, ані небезпека у Пєсках поблизу зруйнованого Донецького аеропорта, куди Аліса зі своєю камерою також потрапили, не завадили їй завершити дипломний фільм, який згодом взяв участь у 40 міжнародних фестивалях. 

Пізніше були десять серій телевізійного проекту про жіночий футбол для чеського телебачення. Одна серія знімалася у Сєвєродонецьку і була присвячена команді «Луганочка», якою опікується переселенець з Луганська тренер Микола Нікішин. 

 А далі спортивний журналіст, киянин Валентин Щербачов придумав терапевтичний мандрівний проєкт, аби підлітки Сходу отримали можливість подорожувати Гімалаями. Серед 100 підлітків Луганщини і Донеччини був проведений конкурс. Режисерка читала всі творчі завдання та дивилася надіслані селфі, щоб разом з Щербачовим обрати п’ятьох найбільш мотивованих учасників. У Валентина вже був досвід спілкування з дітьми (свого часу він створив футбольну команду з бешкетників і тренував їх), тож продюсери майбутнього фільму погодилися, що роуд-муві з підлітками у головних ролях – влучний формат для документального кіно. Почалися перші зйомки. 

– Війна – це не тільки стрілянина, – розповідає Аліса. – Сама експедиція у Гімалаї займе приблизно 40% фільму. Все інше – це життя Валентина і внутрішній світ кожного із підлітків. Я народилася і виросла у Запоріжжі, Східній Україні, тому ці підлітки, які хочуть вирватися з ізоляції і побачити інший світ мені близькі. Якби війна прийшла у Запоріжжя, думаю, що там була б така ситуація, як і на Донбасі. Підлітки опинилися б у такій же ізоляції. 

У п’ятьох сім’ях Алісу тепер сприймають, як родичку. А вона сприймає п’ятьох дітей як своїх.

Ліза і Лєра – з Станиці Луганській. Ліза з багатодітної сім’ї, в неї є брат і три сестри. З них вона найстарша і опікується молодшими. Талановита і харизматична, Ліза перебуває у творчому пошуку, гарно малює, хоче стати режисеркою анімації… Лєра – сирота, вихованка дитячого будинку сімейного типу. Туди вона потрапила ще маленькою. До 2014 року жила у Луганську, після початку війни її сім’я виїхала звідти. Лєра гарно фотографує і хоче опанувати це мистецтво професійно…  

Ілля з Валуйського – дуже активний. Хлопець бере участь у різних громадських проєктах, проводить інструктажі по мінній безпеці для молодших дітей, разом з однодумцями створив у Валуйському кіноклуб. Мріє стати актором і грає у театральному гуртку… 

Життя Руслана з Золотого-2 сконцентроване навколо шахти «Карбоніт», де працює його тато. У знайомої дівчини Руслана батьки, бабуся і сестра також працюють на шахті. Руслан талановито коментує відеоігри і навіть заробляє на цьому. Був період, коли татові Руслана не платили гроші на шахті і сім’я жила на гроші, зароблені хлопцем.

Під час зйомок у шахті (Аліса Коваленко)

У Андрія з Золотого-4 багато мрій, він оптимістично дивиться на світ і хоче реалізувати себе попри те, що живе у депресивному місті. Андрій з друзями створили на бабусиному городі саморобний спортзал, підвісили  боксерську грушу і проводять тренування. У свої 13 років хлопчина ремонтує велосипеди, мотоцикли, орудує паяльником, ладнаючи електроприлади. Режисерці удалося зняти, як він розважається – гойдаючись на знеструмлених електропроводах… 

Життя у Золотому-4 нагадує, за словами Аліси, атмосферу провінційного італійського містечка з фільму «Амаркорд» режисера Федеріко Фелліні. Золоте формувалося навколо шахт і щільно з ними пов’язано. Якщо шахту у Золотому закриють, то буде затоплена шахта «Карбоніт», що в свою чергу спричинить закриття шахти у сусідньому місті Гірське. У Золотому-5 (Михайлівка), яке контролюють збройні формування «республіки», шахта вже затоплена. Тож сувора економічна криза, що насувається на Золоте, якщо всі шахти закриються, не залишиться поза увагою творців фільму.

Аби підлітки перед експедицією познайомилися між собою і перевірили свою фізичну підготовку, Валентин організував їм тренувальні збори у Покровську. Щоправда, підйоми і спуски для розвитку вестибулярного апарату проходили на старих териконах, а не у горах. 

Валентин Щербачов із підлітками

До оголошення пандемії знімальна група планувала 15 квітня поїхати з героями до Гімалаїв і провести два тижні у Непалі. Валентин Щербачов багато разів був у горах, добре знає маршрут, тому в експедиції, коли вона відбудеться, всі покладатимуться на його досвід. Окрім альпіністської програми, запланована ще культурна, під час якої підлітки побувають у місцевих храмах і дізнаються про історію Непалу. 

Фільм знімається у форматі 4K. Монтаж триватиме близько півтора року, тож стрічка, ймовірно, буде готова ближче до кінця наступного року.  

Роман НАЗАРЕНКО/Громада Схід №4(13) 2020