Громада Схід
Колл-центр, Марiуполь:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
Колл-центр, Краматорськ:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
07.02.2021

Кажуть, що у місті Щастя на Луганщині живуть дуже щасливі люди. Авжеж, не всі. Але ті, що створюють тут будь-які зміни власноруч, дійсно щасливі подвійно – адже їм пощастило розбудовувати Щастя. Такою є Євгенія ТАХТАМИШЕВА: які б драми не готувало їй життя, вона почувається щасливою та заряджає своє оточення нездоланним оптимізмом.

ДЛЯ ЛЮДЕЙ

У Щасті Євгенія Тахтамишева провела майже все життя. І просто спостерігати за тим, як з початком війни місто занепадає, було не про неї – занадто активна. Її першою громадською ініціативою було відновлення місцевого пляжу «Теплі води». У мирні часи тут, на ставку-охолоджувачі Луганської ТЕС, люди збиралися на відпочинок, купалися, каталися на гірках та катамаранах, рибалили, фотографували лебедів та диких качок. Коли з війною вся місцина заросла очеретом та кущами, Євгенія у соцмережах запросила містян прийти та довести пляж до ладу. 

Поличка добра

— Раніше я частенько прибирала пляж самостійно. Деякий час мене не було в місті і все змінилося. Тож разом з людьми ми розпочали все поступово відроджувати. У день толок всі приходили з інвентарем, і ми прибирали зарості очерету. Мене надихало, що люди легкі на підйом і хочуть покращувати місце, де вони живуть, – каже дівчина.

Зрозуміло, що однієї ініціативи з прибирання було замало, тож вона шукала допомоги у депутатів місцевої влади, власників бізнесу. Зверталася, зокрема, до будівельних магазинів. Їй не відмовляли та надавали матеріали: металеві листи, труби, фарбу. За два місяці на пляжі з’явилися роздягальні, лавочки, волейбольне поле, і от вже більше року жителі Щастя (а їх понад 12 тисяч) та прилеглих селищ мають гарне місце для родинного відпочинку.

А Євгенія не забарилася із втіленням наступної ідеї:

— Колись в інтернеті я побачила, як люди встановили у магазинах «Полички добра». Будь-хто може покласти на таку поличку що завгодно, а люди, яким це необхідно, можуть безоплатно щось взяти. В соцмережах я запитала, чому б у нашому місті таке не зробити. Відповіді були тільки позитивні. Я знову ж таки почала шукати підтримку серед депутатів, і один на це погодився. Ми домовилися з кількома магазинами та супермаркетами, у деяких і досі існують наші полички.

А минулого року дівчина створила інтернет-групу schastye.info, де публікує новини та інформацію про місто. На той час через тяжку хворобу вона була змушена залишити Щастя, але не припинила з ним опікуватися. 

ТВОРЧІСТЬ ЯК ПОРЯТУНОК 

У вирі активного життя Євгенія мало зважала на себе. Організм надсилав сигнали, але люди, які пережили військові дії, часто не дослухаються до того, що болить. Так і тут: не звертала увагу, пила знеболюючі. Коли ліки вже не допомагали, звернулася до лікарні. Пухлина, онкологія. Пощастило, що виявили не запізно.

Євгенія завдячує всім, хто допоміг. Пам’ятає, як розповіла в інтернеті про те, що сталося, і люди скооперувалися грошима, щоб вона змогла розпочати складний шлях до одужання. Наразі жінка у ремісії і сподівається, що так буде якнайдовше. Позаду шість курсів хіміотерапії та дві операції. 

Хвороба змінила її, змусила переоцінити життя, більше звертати уваги на деталі, світ, природу і людей. І також надала допомогу – через творчість. Євгенія почала створювати ювелірні прикраси з епоксидної смоли з використанням природних матеріалів. Свої роботи вона продавала через соцмережі, а на отримані кошти лікувалася.

— Між курсами хіміотерапії були перерви, і їх було дуже важко перенести. Я ніколи не займалася жодною творчістю, але раптом з’явилося бажання спробувати робити щось незвичайне. Також я розуміла, що на ліки у мене недостатньо фінансів, а люди не можуть допомагати вічно, та і мені було соромно знову і знову робити допис із номером картки, просити допомоги. Розумію, що людям не дуже були потрібні мої вироби, вони просто хотіли допомогти., А мені було приємно, що у них буде частинка мене.

Творчість стала своєрідною медитацією. Під шаром смоли всі звичайні деталі виглядають незвично і сприймаються інакше. В інтернеті можна знайти різні за ціною набори для створення прикрас або інших предметів з епоксидної смоли (це може бути навіть посуд), але Євгенія сама збирала сухі квіти, маленькі листочки і навіть комах – бджіл, метеликів, яскравих «сонечок». 

Їй однаково подобається і процес створення прикрас, і підготовка до нього – бо поєднує з природою, з якою вона почувається єдиним цілим. На природі вона наповнюється енергією і не забуває дбати про неї разом із своїми дітьми.

— Ми часто їздимо на велосипедах, можемо піти в походи з ночівлею, взявши з собою намети і гітару. При цьому ми стабільно прибираємо не тільки за собою, а й скрізь, де бачимо сміття. На жаль, у нас в регіоні екоактивність тільки набирає обертів. Іноді люди дивляться на мене, як на дивну людину, але мене такі погляди мало хвилюють. Хочу трохи очистити природу, а також навчити дітей бути більш свідомими.

Тепер на пляжі волейбольне поле

Григорій Сковорода казав: «Шукаємо щастя по країнах, столiттях, а воно скрiзь i завжди з нами; як риба в водi, так i ми у ньому, i воно бiля нас шукає нас самих. Нема його нiде вiд того, що воно скрiзь. Воно схоже до сонячного сяйва – вiдхили лише вхiд у душу свою». Євгенія Тахтамишева також впевнена: щастя треба не шукати, а створювати.

— Я й раніше була ще тим життєлюбом, а зараз я люблю життя ще більше, просто обожнюю. Бажаю людям відчувати щастя навіть у маленьких деталях. Закохуйтесь у життя знову і знову. Будьте всі щасливі!

Лілія УДОДЕНКО/Громада Схід №2(35) 2021