За даними статистиків, вода з крана тече лише у будинках 30% сільських жителів України. Для селян тягати воду відрами з колодязя для приготування обіду чи прання, качати із свердловини та заповнювати всі наявні у будинку ємності – буденність. Ще більш нагальний у прифронтовій зоні дефіцит питної води. «ГРОМАДА Схід» дізналася, як розв’язують питання водопостачання у віддалених селах громад Донеччини.
До Новогродівської громади минулого року приєдналися 14 сіл. Постали проблеми ремонту доріг, заміни комунікацій, а головне – підведення до сіл централізованого водопостачання.
– Живу тут з 1950 року, весь цей час воду тягала з колодязю. За день витрачаю три-чотири відра води. Але я живу сама, а ті, у кого є родина, витрачають більше. Останній час води у колодязях значно поменшало. Звісно, всі з нетерпінням чекають на воду з крана, – каже 80-річна Степанида Лимич, жителька Орлівки, яка все життя пропрацювала у колгоспі.
Проєкт розбудови водогонів у селах Орлівці та Новожеланному реалізується Новогродівською громадою у партнерстві з Благодійним Фондом «НЬЮ ВЕЙ», Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) за фінансової підтримки посольства уряду Німеччини у межах програми «Поліпшення доступу до безпечної питної води в селах та невеликих населених пунктах з децентралізованою системою водопостачання на Сході України».
За словами новогродівського міського голови Олександра Шевченка, загальна вартість проєкту становить майже 3 мільйони гривень. З них понад 800 тисяч – співфінансування з боку громади.
– Благодійний Фонд «НЬЮ ВЕЙ» не вперше допомагає реалізувати подібні проєкти. За його допомогою вже обладнано свердловину та протягнуто водовод у селі Петрівка, – каже Олександр Шевченко. – Згідно з домовленістю, наші партнери фінансують буріння та облаштування свердловин, відповідають за придбання матеріалів для водоводу – труб, муфт… Ми ж, зі свого боку, повинні виконати всі роботи з прокладки водогону.
Для виконання робіт у травні Новогродівська громада за власний кошт придбала новий ланцюговий екскаватор з гідравлічним відвалом.
– Аби не наймати сторонніх підрядників, у яких є сучасна техніка для прокладання комунікацій, і які оцінили свою роботу на 1 мільйон гривень, ми собі придбали сучасний екскаватор. У майбутньому йому не доведеться стояти без діла, адже таку техніку можна використовувати не лише при прокладанні водогону, ритті траншей, а й для розчищення доріг від снігу, або як бульдозер, – каже голова.
В Орлівці та Новожеланному вже побудовані артезіанські свердловини, розпочалися роботи з прокладки водоводу довжиною більш ніж 4 кілометри у Новожеланному. В Орлівці ж водогін вже повністю обладнано, до його запуску 21 жовтня залишилися лічені дні.
– Водогін в Орлівці ми робили з липня по серпень, – розповів директор комунального підприємства «Комунтех» Костянтин Дробот. – Працювати доводилося у непростих умовах. Спочатку тиждень йшли дощі, потім температура повітря підскочила до 32-34 градусів, почалася спека. До того ж, у селі заасфальтована дорога, під асфальтом – «подушка» з щебеню, каміння, зустрічались і шматки металу, ґрунт доволі твердий. Все це гальмувало риття траншей під труби. Під дорогою прокладено два зливові відводи – великі труби, і це також потрібно було враховувати, як і зарості кущів на узбіччях, які перед риттям необхідно було прибирати.
Комунальники проклали магістральну трубу уздовж дороги, а місцеві жителі вже самотужки робили відводи кожен до свого подвір’я. Тепер чекають на підписання угоди з ДТЕК на підключення водоводу до мережі.
У сусідньому Новожеланному водовод добудують до кінця року. Принаймні, так кажуть комунальники. Відповідно, підключення відбудеться вже наступного року. Тоді ж від центральної магістралі прокладуть водогін до села Комишівка, підключать і село Завітне.
Наступний етап – проєкт за підтримки МОМ щодо постачання якісної питної води. Зокрема, першими питною водою будуть забезпечені Новожеланівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат та Комишівський психоневрологічний інтернат.
– Восени наступного року кожен будинок Новогродівської громади буде з питною водою, а свердловини з технічною будуть як запасний варіант, – поділився планами Олександр Шевченко.
За його словами, подібні проєкти за співучасті благодійних міжнародних організацій є порятунком для невеликих громад:
– Де б наша громада взяла три мільйони гривень на облаштування водоводів? Вартість проєктів у співробітництві з МОМ буде не меншою. Навряд чи ми зробили б це самостійно, без підтримки. Тож можу сказати, що допомога благодійних організацій відіграє велику роль у розбудові соціальної інфраструктури сіл.
Ірина ДІМІТРОВА/Громада Схід №18(51) 2021