Громада Схід
Колл-центр, Марiуполь:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
Колл-центр, Краматорськ:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
12.11.2019

Переселенка з Шахтарська Ірина Василівна протягом життя працювала у різних сферах, часто змінюючи місце роботи у пошуках гідної зарплатні.  А коли прийшов час підрахувати трудовий стаж, раптом з’ясувалося, що одне з підприємств змінило назву, інше – вже давно збанкрутіле, а третє працює на окупованій території і надає довідки за власними правилами. Жінка звернулася по допомогу на гарячу лінію «ГРОМАДИ Схід», а ми звернулися з проблемою до фахівців.

До війни проблеми, власне, не було. Довідки про стаж, заробітну плату, перейменування підприємств, пільговий стаж роботи, народження, смерть, шлюб – це неповний перелік тих документів, за якими мали змогу звернутися до державного архіву області більше 50 тисяч громадян України та інших країн, які щороку працювали на території нашої області.

В умовах війни все стало значно складніше. Місія отримати архівну довідку стала подекуди нездійсненою.

Про паперовий колапс та можливі шляхи його подолання ми поспілкувалися із заступником директора – начальником відділу використання інформації документів Державного архіву Донецької області Наталею ПИРОЖКОВОЮ.

60 вагонів архівних паперів

2014 року Державний архів Донецької області перемістився з Донецька до Костянтинівки. Разом з установою на нове місце поселення поїхали шість спеціалістів. Але, на жаль, майже 2 мільйони одиниць документів лишилися на окупованій території. 350 тисяч  з них – це ті, які гарантують людям соціальний захист. Для розуміння: щоб їх перевезти, знадобилося б 60 вагонів.

Загалом на окупованій території залишилися 15 архівних установ міських рад та райдержадміністрацій, а також 47 трудових архівів з 72 (саме вони зберігали документи підприємств, установ, організацій після ліквідації та надавали архівні довідки для соціального захисту громадян, в тому числі з кадрових питань).

У Костянтинівці обласний архів потроху напрацьовує нові фонди. Їх вже понад 50, це три архівосховища. Втім, це далеко не вирішує низку проблем, з якими люди стикаються щоденно. І особливо гостро це відчувають ті, хто оформляє пенсію.

На офіційному сайті установи можна знайти потрібну інформацію з усіх фондів архіву в електронному вигляді. Але їхнє використання можливе лише в ознайомчому порядку. Офіційних довідок з мокрою печаткою архів дати не може, оскільки за процедурою їх можна видавати тільки після звірення з оригіналом. А це сьогодні зробити неможливо: оригінали документів лишилися в окупованому  Донецьку. Доступу до підприємств, що знаходяться на непідконтрольній території, архів не має.

Невтішний стан речей і у тих випадках, коли підприємство отримало нову реєстрацію:

– Наприклад, через гарячу лінію Донецької облдержадміністрації до нас надійшло звернення про надання довідки про стаж роботи на Донецькому металургійному заводі. Зараз він зареєстрований у Покровську, але на наш запит підприємство зазначило, що ці документи не вивезені з окупованої території, тому надати їх немає змоги.  Подібна ситуація  з багатьма підприємствами, які у 2014-2015 роках виїхали та перереєструвались на підконтрольній Україні території, а свої документи залишили в окупації, – пояснює Наталя Пирожкова.

Були випадки, коли у подібній ситуації для підтвердження факту роботи на підприємстві люди їхали на окуповану територію і брали відповідні довідки з печатками так званих «ЛДНР». Але, згідно з чинним законодавством, вони є недійсними на території «великої» України.

Можливий і такий розвиток подій, коли архів підприємства, розташованого на тимчасово окупованій території, був і залишається на звільненій території. Результат чомусь буває той самий – люди отримати потрібний документ не можуть. Так, архів з документами «Днепрканалстроя», розпорядником яких є Донецьке регіональне управління експлуатації водогосподарських об’єктів «Донецькводексплуатація», до війни знаходився в Очеретиному. Під час загострення ситуації в регіоні документація була вивезена військовими до Слов’янська, а саме до приміщень Сіверсько- Донецького басейнового управління водних ресурсів. Втім, вже майже рік жодних зрушень не відбувається: уповноважену особу, яка буде розпорядником цих документів та надаватиме довідки для соціально-правового захисту громадян, на законних підставах так і не визначено. Наразі спеціалісти обласного архіву продовжують клопотати перед відповідними державними структурами щодо врегулювання цього питання.

Є безвідповідальні керівники і на діючих підприємствах, розташованих у вільній Україні. Так, Костянтинівський завод високовольтної апаратури фактично існує лише на папері.  За інформацією Управління статистики у м. Костянтинівка, ПАТ «КЗВА» припинило господарчу діяльність з січня 2017 року. Місцеперебування керівника невідомо. За місцем його реєстрації вже знаходиться інше підприємство, яке не є правонаступником Костянтинівського ПАТ «КЗВА».  А відтак, документи з кадрових питань просто покинуті в одному з приміщень нового власника.

Як зазначила пані Пирожкова, на теперішній час відомо майже про 20 підприємств, де склалася аналогічна ситуація. Механізму з вилучення документації для подальшого зберігання у таких випадках досі не існує.

Тож проблем багато, а рецептів їхнього розв’язання немає. Державний архів області вийшов з ініціативою до усіх дотичних служб, юристів та активістів з пропозицією щодо напрацювання шляхів вирішення цього питання на законодавчому рівні.

До чого тут Намібія?

На сьогодні існує кілька прецедентів, коли свої права українці відстоювали через суд. Зокрема, це стосується ситуації з довідками з окупованої території. І допомогли їм в цьому так звані «намібійські виключення».

Довідка: Намібія – країна в Африці, яка до 1990 року була окупована Південно-Африканською республікою (ПАР). 1971 року Міжнародний суд ООН сформулював так звані «намібійські виключення» із загальних правил невизнання окупації Намібії. Головний їх принцип полягає у тому, що для захисту невід’ємних прав людини є прийнятним врахування окремих документів, що видала окупаційна влада.

Про український прецедент за зразком «намібійських виключень» розповіла Наталя Пирожкова:

– Громадянину, який ще за часів СРСР працював у колгоспі, було відмовлено у призначенні пенсії за віком, бо через неточності у трудовій книжці йому не вистачило для цього трьох років. Аби підтвердити усі записи, чоловік приніс до відповідних органів довідки за підписом архівів, розташованих в ОРДЛО. Коли вони не були враховані, він пішов до суду – і виграв навіть у Верховному..

До речі, посилаючись саме на «намібійські виключення», Кабінет Міністрів України нещодавно своєю постановою врегулював процедуру розгляду документів, що підтверджують факти народження або смерті осіб на тимчасово непідконтрольних територіях.

Тож боріться – поборете. Так, суд – справа затяжна, але результативна. Контакти державних і громадських юристів, які допоможуть скласти позов до суду, ми надавали у першому числі газети «ГРОМАДА Схід». Також ви можете їх отримати телефоном гарячої лінії або поштою за запитом на newspapergromada@gmail.com.

Архівісти сподіваються повернутися на свої робочі місця у Донецьку, а з установи у Костянтинівці можна буде створити філію
Архівісти сподіваються повернутися на свої робочі місця у Донецьку, а з установи у Костянтинівці можна буде створити філію

Лілія АНДРУСИК/Громада Схід №6, 2019

 

Леонід СЕРАФИМОВИЧ, юрист Благодійного фонду «ПРАВО НА ЗАХИСТ»:

– Якщо підприємство приватне і виїхало на підконтрольну Україні територію, але залишило в ОРДЛО архіви, то для використання судового механізму необхідно отримати від цього підприємства письмову відповідь про те, що воно не може видати довідку про підтвердження  страхового стажу або періоду роботи в шкідливих умовах праці, зважаючи на втрату архівів.

У разі, якщо людина має доступ до архівів на непідконтрольній території (і якщо вони вціліли), то вона отримує довідки та копії первинних документів там. Нехай навіть вони будуть засвідчені печаткою невизнаних Україною органів. Надалі ці документи будуть використані в суді як письмові докази, оскільки вони містять атрибути документів і є джерелом потрібної позивачеві інформації.

Однак універсальних засобів немає. У кожному випадку потрібно використовувати всі доступні можливості, оскільки багато в чому результат залежить від того, який історичний період трудової діяльності потрібно підтвердити. Правове регулювання різне в періоди до 1991 року, з 1991 по 1999 рік і після 2000 року.

Якщо підтверджуючі документи отримані з печатками так званих «ЛДНР», алгоритм дій такий:

  1. Людина звертається до Управління Пенсійного фонду України за місцем проживання для призначення пенсії, надаючи разом з пакетом документів і ті, що отримані на окупованій території.
  2.  УПФУ приймає рішення про відмову в призначенні пенсії.
  3. З письмовою відмовою УПФУ людина звертається до суду для розв’язання даного спору (практика позитивна).

Якщо підтверджуючі документи неможливо отримати з ОРДЛО, то необхідно встановити правонаступника підприємства, на якому працювала людина, і звернутися за отриманням необхідних документів  до правонаступника.

Якщо правонаступника немає – можна звернутися до відповідного Міністерства, в підпорядкуванні якого було таке підприємство.