Громада Схід
Колл-центр, Марiуполь:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
Колл-центр, Краматорськ:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
23.01.2020

У школі №17 селища Новгородське Торецького району може з’явитися справжній «дорослий» етнографічний музей. Всі передумови для того вже створені.

Ми вже розповідали про селище міського типу Новгородське, яке наразі виборює собі історичну назву Нью-Йорк – так селище звалося до 1951 року. В «українському Нью-Йорку» багато культурних осередків, і це незважаючи на те, що розташоване воно на самісінькій лінії зіткнення – до окупованої Горлівки 7 кілометрів навпростець. Тут переплелися корені нащадків запорізьких козаків, котрі заснували свої зимівники у балці Залізній, та німецьких колоністів-менонітів, які 1889 року викупили землі та заселилися на лівому березі ріки Кривий Торець. І вже більше десяти років родовідну пам’ять відтворюють у музейній кімнаті народного побуту «Духовна криниця» учні та вчителі школи №17. Збір предметів старожитності започаткувала 2002 року викладач народознавства Зінаїда Гармаш. Почали з дослідження старовинних предметів побуту у родинах учнів. Потім захопилися та завітали до домівок друзів, знайомих, сусідів. Щось знаходили на горищі, щось у бабусиній скрині, деякі експонати довго лежали у хліву, де жила худоба. Ярмо, хомут, гарман (коток для молотьби, від турецького harman – «молотьба», «тік»), кам’яне корито для напування худоби – ці речі стали першими експонатами кімнати народознавства, створеної учнями.

– Маємо 14 учнів-екскурсоводів, які проводять екскурсії для молодших класів, гостей школи, військових, які захищають наше селище протягом п’яти років. Цікаво, що останні роки саме військові поповнюють експонатами нашу музейну кімнату. Адже їх часто розміщують у покинутих хатах та на підприємствах, де військовики знаходять прадавні речі та приносять їх у подарунок школярам, – розповідає керівник гуртка «Юні екскурсоводи» Людмила Тертична.

Заходиш у приміщення етнографічної кімнати – й відразу потрапляєш у давні часи. Праворуч знаходиться експозиція житла – макет хати з солом’яною стріхою і подвір’ям. Тут є піч, яка в давнину символізувала родинне вогнище як священну добру силу, що йде від сонця. Стіл, мисники, полички та багато посуду: глечики, макітри, горщики, куманці, ступки з товкачиками. Дерев’яне ліжко з подушками різного розміру та оздоблення. Колиска, адже українські та менонітські сім’ї народжували багато дітей. Традиційні портрети господаря і господині домівки, світлини як символ невмирущої пам’яті про родинне коло. Хрещена ікона на покуті, червона калина, вишиванки та стара підкова – те, без чого пращури не уявляли своє життя.

Про заняття місцевого населення хліборобством та тваринництвом розповідає експозиція «Сільськогосподарські знаряддя та побутові речі». Вражає колекція прасок, пральних дошок, коромисел та іншого ручного обладнання.

 – Хата без рушників – що родина без дітей, – юні екскурсоводи звертають увагу відвідувачів на головну стіну етнографічної кімнати, де рушники різної техніки вишивки створюють панно та прикрашають всі куточки, виконуючи роль оберегів.

До речі, особливою популярністю у школі користуються майстер-класи з рукоділля, зокрема, з вив’язування хусток та виготовлення ляльок–мотанок. Прикраси для селищної ялинки учні також УКРАЇНСЬКИЙ виготовляють своїми руками, залучаючи батьків та рідних.

– Тому й стоїть наша ялинка неушкодженою від дня Святого Миколая протягом усіх різдвяних свят, адже нікому в голову не прийде завдавати шкоди іграшкам, що виготовлені власноруч, – каже Людмила Тертична.

Старшокласники є завзятими щедрувальниками та колядниками. Вони залюбки вдягають традиційні костюми й вітають мешканців селища обрядовими піснями.

Саме різдвяні пісні, почуті на вулицях прифронтового селища, дали режисерці з Києва Ользі Данилюк поштовх для створення інтерактивної променад-вистави «Листи незнайомому другу з Нью-Йорка». І саме з цих пісень розпочинався спектакль у столичному Мистецькому Арсеналі. За словами режисерки, через знайомство з щедрувальниками виникла ідея створення жанру, який отримав назву «інтерактивна документалістика». Це мозаїка з невидуманих фрагментів життя поруч з бойовими діями – діти грають самих себе, а глядачі є частиною дійства та знаходяться поряд з підлітками.

Ще раз прифронтова школа прославилася, коли 2017 року інтернет облетіла світлина зі школярами у вишиванках – ну дуже контрастно виглядало розмаїття українських візерунків на тлі сірої реальності лінії зіткнення.

У планах – оформлення статусу етнографічного музею школи. Над цим сумлінно працюють і вчителі, і учні. 2018 року вихованці гуртка «Юний екскурсовод» ініціювали участь у міжнародному конкурсі «Історичні змагання у Білорусі, Молдові, Грузії, Україні», де їхній проєкт про пам’ятки менонітської культури селища Нью-Йорк посів призове друге місце. Наступним етапом розвитку краєзнавчого руху став конкурс «Формуючи локальну культуру пам’яті», який проводився за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини у партнерстві з Фондом Кьорбера та Всеукраїнською асоціацією «Нова доба». За результатами конкурсу школа отримала грант 17 000 гривень, за який виготовили календарики, путівники та магніти з історії селища. 2019 року школа взяла участь в обласному конкурсі «Моє місто (село) на долоні», де продемонструвала виготовлену учнями брошуру про видатних особистостей селища, а також історичний фільм про менонітську культуру Нью-Йорка.

Надія ГОРДІЮК/Громада №1 (10), 2020