Громада Схід
Колл-центр, Марiуполь:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
Колл-центр, Краматорськ:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
02.11.2020
Фото: Ірина ГОРБАСЬОВА/Громада

Наразі поширюється багато інформації про перебіг коронавірусної хвороби, методи її лікування тощо. Правдивої? Не факт. Щоб розібратися, чому вірити і що робити в розпал епідемії, говоримо із практикуючим лікарем-терапевтом Андрієм ПАЗУШКОМ, який у складі мобільних медичних бригад регулярно їздить прифронтовими селами Приазов’я.

– Наскільки критична ситуація із COVID-19 у селах та селищах прифронтової зони? 

Доступність сільської медицини є незадовільною. У кращому випадку, в ФАПі є фельдшер, який часто бере на себе забагато, бо звик, що люди йому кланяються та просто боїться осоромитися. Не маючи розуміння, з чим саме він зіткнувся, такий спеціаліст часто робить помилки. Якщо казати про амбулаторії, то вони не готові до прийому інфекційних хворих. Можливо, там є засоби індивідуального захисту та антисептики, ось і все. Жителів частини прифронтових сіл просто не госпіталізують, бо «швидкі» туди не доїжджають через страх обстрілів. Часто у таких випадках госпіталізацією займаються волонтерські організації, такі, як «Ангели Тайри» чи «Госпітальєри». За готовність медичних закладів до боротьби із коронавірусом відповідає місцева влада, тому, власне, за рівнем готовності можемо оцінювати ефективність її роботи. 

 

– Як найчастіше протікає COVID-19? На який день варто чекати на ускладнення, на який – одужання? До чого взагалі варто бути готовими?

Всі гострі респіраторні вірусні захворювання мають схожий набір симптомів. При появі будь-яких ознак ГРВІ людина має носити маску, дотримуватися соціальної дистанції та бажано дотримуватися режиму самоізоляції. Класичні ознаки ковіду: головний біль, загальна слабкість, ломота в тілі, біль в горлі, температура тіла – 38 градусів ба вище, слизових виділень з носу, як правило, немає, проте за 2-3 дні починає пропадати нюх та смак, на 5-й день може з’явитися сухий кашель та задишка. За тенденцією останнього місяця, при COVID-19 можливі біль в попереку та серці, виділення слизу з носа на тлі підвищеної температури протягом 7-10 днів. Зазвичай у відносно здорових людей до 45 років хвороба проходить за 5-7 днів. Іноді вона може протікати так легко, що людина і не підозрює захворювання на коронавірусну інфекцію.

 

– Як зрозуміти, коли можна лікуватися вдома, а коли необхідно лягати в стаціонар? 

Є чіткий перелік показань з госпіталізації. Зараз маємо таку ситуацію, що рішення про це приймає сімейний лікар або лікар приймального відділення. Якщо у людини протягом більше, ніж три дні, підвищена температура понад 38 градусів, з’явилася задишка, прискорене дихання (частіше, ніж 24 вдиху-видиху на хвилину), частота серцевих скорочень складає більше 100 за хвилину, сухий непродуктивний кашель – то це привід для лікування в умовах стаціонару. Людину направляють на ПЛР-тест, і, поки не підтверджено діагноз COVID-19, розміщують у провізійному відділенні. Із підтвердженим коронавірусом пацієнта переводять до інфекційного відділення (якщо є такі можливості у медичного закладу).

 

 

 

– Чи змінилися протоколи лікування коронавірусу за останні сім місяців? 

 

Попередній протокол був написаний 23 березня, а зміни та доповнення вносилися 17 вересня. Було додано активне використання гормонів, антиагрегантів та антикоагулянтів. Наші колеги з Португалії, Італії, інших країн стверджують, що із застосуванням саме таких препаратів в їхніх країнах суттєво зменшилася кількість летальних випадків від COVID-19. Важливо, що раніше померлим від COVID-19 практично не робили розтин, а ховали просто так. А зараз суттєво збільшився обсяг секційного матеріалу і стало краще зрозуміло, які органи-мішені у цього вірусу. Виявляться, він вражає не тільки легеневу тканину, а й нирки, суглобну тканину, мозок. Ураження починається із судинної стінки (є такий медичний термін «васкуліт»). Порушується ефективність здатності згущування крові, виникають маленькі тромби, які і вражають ту чи іншу «мішень». Спеціалісти не виключають і ураження судин мозку. В тих, хто перехворів коронавірусом, виникають порушення пам’яті, уваги, іноді людина не може виконати ту чи іншу дію, яку раніше робила елементарно. При цьому може йтися навіть про молоду людину, яка отримує клінічні ознаки, як у 90-річного старця. Ковід-інфекція насправді дуже багатогранна. Випадків багато, і симптоматичне лікування призначається суто індивідуально. Хоча за основу все одно береться стандартна схема. 

 

– Яка вона? І навіщо, наприклад, призначають антибіотики, які вбивають бактерії, якщо йдеться про вірус? 

Специфічного лікування коронавірусної інфекції немає. Вакцини від коронавірусу із доведеною ефективністю також поки що немає (слід розуміти, що клінічні випробування вакцини повинні тривати близько 9 місяців). 

Неспецифічне лікування коронавірусу є, і воно симптоматичне. За схемою призначають:

  • нестероїдні протизапальні апарати, гормони, які здатні зупинити так званий цитокіновий шторм (це запальна реакція в організмі, при якій рівень цитокінів в крові різко зростає, що призводить до атаки імунітету на клітини і тканини власного організму)
  • антиагриганти та антикоагулянти, що запобігають внутрішньосудинному згортанню крові
  • антибіотики, спрямовані на профілактику бактеріальної інфекції 
  • вітаміни, які виконують функції профілактичних засобів та мобілізують захисні дії організму, зокрема – високі дози вітаміну С, вітамін Д3, Омега-3 жирні кислоти. Варто пам’ятати, що при виборі препаратів (зокрема, Омега-3) треба обирати не БАДи, а саме лікарський засіб, в якому визначено конкретну кількість діючої речовини

 

Імуномодулятори не рекомендуються, бо вони можуть викликати підвищену імунну відповідь та той самий цитокіновий шторм. Щодо антибіотиків, то так, вони у протоколах є, і лікарі іноді зловживають цим. Ось сьогодні я зіткнувся з тим, що пацієнтці на п’ятий день захворювання призначили одразу два сильних антибактеріальних препарати, при чому один із них – антибіотик резерву (це такий, яким лікують, коли інші вже не допомагають). Якщо, наприклад, зараз приєднається банальна стрептококова або стафілококова інфекція, то пацієнтка може просто від неї померти. Тому що її вже лікували антибіотиком резерву, і ці бактерії, які вона отримала, будуть стійкими до цього препарату. 

Масове захоплення антибіотиками зараз нам ще відгукнеться навесні чи влітку, коли в людей будуть дисбактеріози та алергії. Краще їх відразу не призначати, або вже призначати згідно спектру дії та резерву. За два-три тижні лікування бажано змінити як мінімум три антибіотики. Моє особисте ставлення до таких медикаментів в даному випадку – негативне. Треба спиратися на протокол і розуміти його контекст. Та пам’ятати, що антибіотик – це не панацея. 

 

– Чи є необхідність при перших ознаках хвороби робити комп’ютерну томографію (КТ)?

Показання для КТ – висока температура, сухий кашель, задишка. Звісно, це більш точна діагностика, аніж рентген. Бо рентген – це просто двовимірна картинка, а КТ у пошаровому зображенні дає побачити всі осередки ураження легеневої тканини. Іноді КТ навіть у безсимптомних пацієнтів може показати ознаки пневмонії. Тому так, на КТ треба йти, коли є вказані ознаки захворювання. Краще це зробити за направленням лікаря, бо в іншому випадку така процедура досить недешева. Панікувати завчасно, збільшуючи черги на томографію та навантаження на лікарів, не треба, але й затягувати також не варто.

 

– Ураження легенів – незворотний процес? Чому саме вони першими приймають удар?

 

Що відбувається під час захворювання на коронавірус? Порушуються функції газообміну. В першу чергу, це вражає альвеоли, які стають джерелом запалення. Впливає на це і цитокіновий шторм – коли організм, намагаючись придушити цей вірус, сам «поїдає» тканини легенів, нирок, головного мозку та суглобів. У випадках, коли пацієнт «згорає» за два-три дні – дає збій імунна система. Використання імуностимуляторів ще більше посилює цей процес. А ось застосування гормональних препаратів – рятує.

У випадках легких та середніх форм перебігу хвороби вражені легені відновлюються повністю протягом 1,5-2 місяців. Сприяє цьому і вживання Омега-3-жирних кислот та правильної жирної їжі.

 

– Навесні у ЗМІ з’явилася інформація про нібито шкоду ібупрофену при лікуванні коронавірусної хвороби, а наразі – про випадки серйозних кровотеч після призначення антикоагулянтів. Чи дійсно це так? 

Головне – в жодному разі не займатися самолікуванням. Кожен випадок захворювання на коронавірус – суто індивідуальний, зі своїм набором супутніх захворювань. Це має розуміти і лікуючий лікар, призначивши відразу необхідні аналізи крові, щоби визначити активність її згортання. Щодо ібупрофену. Це нестероїдний протизапальний засіб широкого спектру дії. Так, він може викликати побічні ефекти, такі, як проблеми із шлунково-кишковим трактом, алергія. Окрім того, може взагалі на когось впливати, а на когось – ні. Часто наші лікарі не знають правильного дозування цього препарату, а доза може бути різною: профілактичною, терапевтичною або токсичною. Врешті, і парацетамол також має високу токсичність. Треба просто чітко виважити користь і шкоду препаратів для організму.

 

– Наскільки ефективні народні методи лікування, про які зараз так багато говорять в інтернеті (імбир, часник, окріп тощо)?

Імбир, часник, мед мають ефекти симптоматичні, містять імуномодулятори та антиоксиданти, велику кількість вітаміну С та біофлавоноїди. Але ніхто з нас напевне не знає концентрації діючої речовини, а також – де вирощували та чим обробляли ці трави, фрукти тощо. Дуже багато вітаміну С – це скільки?

 

– Якими засобами або заходами можна полегшити перебіг хвороби, якщо людина лікується вдома? 

Аби зменшити інтоксикацію, треба пити багато простої чистої води. Для дітей – на добу по 30 мілілітрів на кожен кілограм ваги тіла, для дорослих – 40-50 мілілітрів на кілограм. Окрім того, пришвидшують одужання чай з липи, малинове та вишневе варення. Треба регулярно провітрювати оселю, якомога частіше приймати душ (бо під час одужання виділяється піт із великою кількістю токсинів). Також не зайвими є препарати магнію, що зміцнюють м’яз міокарда.

– Лікарні дуже швидко заповнюються хворими. Чи не доведеться, як в Італії, обирати, кого підключати до кисню, а кого – ні?

На жаль, ми маємо факт сортування хворих вже зараз, бо низці пацієнтів у стаціонарі вже відмовляють. От сьогодні, поміж інших, чотири звернення: дві пацієнтки 80 років, друга – 65 із онкопатологією та чоловік 63 років і супутньою хворобою. Цих людей не взяли до лікарні. Госпиталізують перспективних для лікування і молодих хворих, працездатних, проте тяжких. Із середнім ступенем тяжкості вже не беруть. 

Динаміка прогресує. Якщо кількість хворих буде зростати на 500-700 на день, то за тиждень матимемо показник 10 000, тоді і доведеться повторювати італійський сценарій на повну. Важливо, що після виборів місцева влада буде запускати багато ПЛР-лабораторій на місцях, тому зростатиме кількість аналізів, тож зросте і кількість діагностованих випадків COVID-19. Причому, багато пацієнтів знаходитимуться вдома і не до всіх потрапить черговий лікар, бо на первинній ланці спеціалістів дуже мало, та й ті, що є, іноді просто не витримують навантаження та звільняються.

 

– Чи частими є випадки зараження медперсоналу?

Дуже часті. Висока концентрація вірусу, контакт із великою кількістю носіїв та хворих навіть попри вживання всіх заходів безпеки і засобів індивідуального захисту роблять лікарів мішенню номер один. Ми як на війні. Наразі відсотків 30 всього медперсоналу хворіють або вже перехворіли на коронавірус. 

До цієї групи ризику я також би зарахував працівників громадського транспорту, торгівлі, правоохоронних органів.

 

– Про дітей. Деякі батьки вважають, що дитині у ранньому віці необов’язково надягати захисну маску, аби легко перехворіти на COVID-19 і мати до нього імунітет. Це розумно? 

Щодо носіння маски дитиною – все залежить від того, наскільки батьки готові стати наступними у списку хворих на ковід. У місцях великого скупчення людей, громадському транспорті, магазинах тощо ніхто не відміняв носіння маски людьми будь-якого віку. Так, діти хворіють здебільшого у легкій формі, якщо не мають супутніх захворювань. Але вони є «поштарями», які розносять левову долю інфекції, яка від малечі передається батькам, бабусям та дідусям. Тож якщо є можливість не водити в садочок та не відвідувати публічні місця, то краще цього не робити.

Щодо дітей, які хворіють на астму, цукровий діабет, мають онкопатологію, захворювання крові та системні захворювання, то їх треба берегти, як зіницю ока. Вони знаходяться в групі ризику. 

 

– Поговоримо про тривожність. Наскільки паніка може вплинути на перебіг хвороби та її лікування? Чи бувають такі випадки, коли лікарі призначають багато зайвих (неефективних) препаратів, аби тільки заспокоїти пацієнта? Звісно, рівень тривожності у тих, хто вже зіткнувся із випадками хвороби ба навіть смерті знайомих чи родичів, дуже висока. Можливо, призначення одночасно двох антибіотиків, про яке я казав, і спрямоване саме на те, щоб «заспокоїти» пацієнта. За призначення зайвих препаратів лікаря не покарають. 

За останній місяць у мене було декілька випадків звернень від абсолютно здорових людей на кшталт «я помираю, рятуйте мене». 80% всіх ковід-пацієнтів мають панічні атаки. Звісно, це впливає на швидкість одужання та погіршує їхній стан, бо є таке поняття як «психосоматика». Оскільки це може провокувати розвиток гострих психічних розладів, лікарям доводиться іноді перетворюватися на психотерапевтів. Коли з пацієнтом розмовляєш, оглядаєш його, робиш процедури, уколи, всіляко метушишся навколо нього – це заспокоює. Медсестрам також часто доводиться ставати тією подушкою, в яку хворим хочеться поплакати. Та кількість пацієнтів постійно збільшується, уваги на всіх просто не вистачає. Треба зрозуміти, що ви – не єдиний хворий. Ваш час обов’язково прийде, до вас прийдуть і приділять вам увагу. 

 

– Як зрозуміти, що перед тобою – дійсно класний лікар, який призначить оптимальне і дієве лікування? 

Якоїсь конкретної рекомендації немає. Треба звертати увагу на показники та досвід роботи спеціаліста, рекомендації інших лікарів та знайомих. Фахівець, до якого ви звернулися, має бути впевненим у своїх діях та вміти спілкуватися із пацієнтами. Категорія та стаж не дуже важливі. Віра в лікаря творить дива. Від неї залежить 30% успіху в лікуванні. Ще 30 – від професіоналізму лікаря та 40 – від ресурсів організму хворого.

Юлія ЧЕБРЕЦЬ/Громада Схід №20(29) 2020

 

Що там з вакциною від коронавірусу?

Найімовірніше, вакцина буде винайдена до кінця першої половини 2021 року, на її промислове виробництво і доставку у країни світу піде не менше 4-5 місяців.

На третьому та фінальному етапі клінічних випробувань перебувають нині 11 вакцин. Основні надії покладаються на вакцини американських компаній Moderna та Pfizer.

Російські та китайські вакцини експерти західного світу вважають ненадійними, адже фармацевтичні компанії-розробники не пройшли належний кваліфікаційний рівень. Отже, ці вакцини несуть великі ризики для пацієнтів.

Уряд США ще у липні законтрактував у Pfizer 100 млн доз вакцини за 1,9 млрд доларів (19 доларів одна доза), у серпні – ще 100 млн доз на 1,5 млрд доларів у Moderna (15 доларів одна доза). Аналогічно зробили уряди ЄС, Японії та інших розвинених країн.

Організація Access to COVID-19 Tools Accelerator, створена зусиллями Фонду Білла та Мелінди Гейтс, розробила програму, яка дозволить бідним країнам отримати вакцину принаймні для 20% свого населення. Україна теж подала заявку на участь у програмі.

Вже відомо, що вакцини Moderna і Pfizer мають транспортуватися в стані глибокої заморозки до мінус 80 за Цельсієм та перебувати в такому стані аж до моменту ін’єкції. За підрахунками економістів, не менше 25% вакцин буде втрачено під час логістики – через погану роботу митниць чи брак необхідного обладнання.

У вересні дослідницька компанія Ipsos провела опитування в 27 країнах, виявивши, що 74% громадян готові вакцинуватися. В Україні, за даними соціологів, на безоплатну вакцину не погодяться 50% громадян.