Громада Схід
Колл-центр, Марiуполь:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
Колл-центр, Краматорськ:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
27.07.2021

Знайомтеся: Анатолій ВОРЖЕВ із Станиці-Луганської вже рік працює розповсюдником газети «ГРОМАДА Схід». Він безпосередньо спілкується з читачами і, як ніхто інший, бачить справжнє ставлення людей до нашого видання.

Розпочалося все зі звичайного навчального семінару, де Анатолій познайомився з багатьма активними людьми з Луганщини та Донеччини. У тому числі – з координаторкою «ГРОМАДИ Схід» у Луганській області. Від неї дізнався про наше видання та визвався стати розповсюдником безоплатної газети у віддалених селах вздовж лінії розмежування. 

— Перед стартом роботи я та інші розповсюдники пройшли спеціальні курси з надання першої медичної допомоги від Міжнародного Комітету Червоного Хреста, отримали сертифікати. Бо вміти вчасно надавати допомогу вкрай важливо в житті, а особливо на «буферній» території. Непідготовленим людям там нема чого робити.

Зона відповідальності Анатолія Воржева — 14 сіл Луганщини, всі поблизу лінії розмежування: Розквіт, Чугинка, Козачий, Широкий, Плотина, Нижнє Тепле, Гарасимівка, Нижня Вільхова, Верхня Вільхова, Комишне, Вільхове, Валуйське, Макарове, Вільхівські дачі. 

— Спочатку було складно орієнтуватися, де дійсно живуть люди, а де домівки покинуті. Адже у кожному селі такі є. Потім вже розробили маршрут і знали, де точно потрібно залишати газету. У деяких селах дуже просять привозити газету до сільського магазину, аби всі точно її отримали. Є такі люди, що просять хоча б 5-10 примірників, щоб передати родичам та знайомим до інших сіл, які у проєкт не входять, бо вони трошки далі від лінії розмежування.

ЩО ЛЮДИ КАЖУТЬ

За словами Анатолія, коли він тільки почав розвозити газету, місцеві звертали на неї мало уваги, бо вважали, що це якась політична реклама. Ставилися із насторогою, з розповсюдником не розмовляли – не довіряли. Але вже згодом почали підходити, питати, замовляти собі. Людям сподобалося, що у газеті нема політики, криміналу та упередженості. 

— Люди позитивно сприймали газету. Особливо коли звикли, що вона є регулярною. Іноді лишень питали, чому вона українською мовою. Не дивно, адже тут іноді пробивається російське телебачення та радіо. Платне цифрове телебачення не всі підключають, особливо старенькі, які не розуміються на сучасних технологіях, тож вони просто вмикають телевізор і дивляться те, що там є. Але ті, хто гірше володів рідною мовою до появи газети, тепер поступово навчаються, читаючи її. 

За відсутності інтернету газета – і чтиво, і розвага. Розповсюдник каже, що знає таких, хто вирізає з газети рецепти і збирає власну кулінарну книгу. Читачі готують смаколики, розгадують сканворди, дізнаються про важливі новини та зміни у законах, отримують юридичну підтримку, читають розповіді про своїх земляків, надихаються історіями успіху. Деякі місцеві активісти завдяки «ГРОМАДІ Схід» отримали роботу – працюють громадськими кореспондентами, розповідають про життя у своїх громадах. 

— Газета корисна як для молодих людей, так і для людей поважного віку. Молодим вона допомагає у започаткуванні бізнесу. Знаю читачів, які у подальшому ставали героями матеріалів про підприємців. Місцевим виробникам крафтової продукції газета допомагає у просуванні, а історії про них мотивують читачів замислитися над власною справою і звернути увагу на можливості грантової допомоги. Літні люди дізнаються щось цікаве з історії та краєзнавства, чого не запропонує телебачення. 

ОНОВЛЕНІ СКРИНЬКИ

Взагалі-то пресу на пошті селяни вже давно не виписують. І звісно, не звикли, що щось якісне можна отримати безоплатно. А коли впевнилися, що таке може бути — і собі взялися поводитися відповідно. 

Такий наочний приклад зі слів Анатолія. На початку його роботи поштові скриньки на місцевих будинках були лише подекуди. А якщо і висіли – то були занедбані, іржаві, у павутинні та пилюці. Аж раптом… оновилися. 

— Поступово я помітив, як старі пошарпані скриньки змінилися на доглянуті та пофарбовані. У розмові із людьми запитував про це, і всі говорили, що пофарбували скриньки спеціально для «ГРОМАДИ Схід». Щоб ми могли побачити, що тут на газету завжди чекають. 

У червні розповсюдники були впевнені, що розносять вже останні номери газети, адже проєкт був розрахований всього на два роки (і лише рік мав діяти на Луганщині). Цей термін минув, і розповсюдники попередили найактивніших читачів, що ті, може статися, залишаться без джерела інформації. Для них то була сумна звістка, адже люди вже не хочуть опинятися в інформаційній ізоляції. Проте погана новина змінилася доброю – редакція повідомила, що її діяльність подовжено.

— Всі без винятку звикли, що отримують газету, чекають на неї, охоче спілкуються з нами. Тож коли ми дізналися про подовження проєкту, то всі дуже зраділи. Я також звик бути провідником між людьми, приносити газету у спеку, заметіль чи дощ. Мені подобається виконувати цю добру та вкрай важливу справу для жителів мого рідного краю.

Лілія УДОДЕНКО/Громада Схід №13(46) 2021