Громада Схід
Колл-центр, Марiуполь:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
Колл-центр, Краматорськ:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
25.07.2020

«Не буває неврожаю, буваіє поганий догляд» – так вважає фермерка Маріанна НЕЩЕРЕТ, яка живе у Станиці Луганській і забезпечує екологічно чистими помідорами увесь район (спойлер – і не тільки). Від її хати до лінії розмежування – два кілометри.

Помідори у Станиці Луганській вирощували поколіннями, адже місцевий ґрунт добре для цього підходить. У 1940-і роки тут вже садили помідори прадід Маріанни Андрій і прабабуся Варвара – їхнє фото серед томатного поля зберігається у родині Нещерет.

ЧЕРВОНІ, ЖОВТІ, ЧОРНІ

У голодні 1990-ті батьки-медики також вирішили зайнятися родинною справою. На той час вони повернулися додому до Станиці Луганської з Магадану. Зарплату затримували, грошей не вистачало. Перша невелика ділянка помідорів у відкритому ґрунті у передмісті Луганська годувала всю родину. А Маріанна з 4 класу допомагала батькам.

Власну історію підприємництва жінка розпочала після навчання у Східноукраїнському національному університеті імені Даля (до речі, отримала дві вищі освіти – юриста та еколога). Працювати за фахом так і не пішла, її приваблювали помідори і робота на землі.

– Я розуміла, що не хочу залежати від батьків. Треба було розпочати щось своє, і ми з чоловіком  вирішили займатися тим, що я знала з дитинства. Спочатку це були помідори у відкритому ґрунті, згодом ми зробили першу теплицю на дерев’яній основі. Так почався розвиток нашої справи, – розповідає Маріанна. 

На ділянці Нещеретів на 10 сотках землі розташовані теплиці, усі збудував чоловік Олександр за власним проєктом. Раніше він працював водієм, але згодом залишив цю роботу. Зараз готується накривати нові теплиці – ще 4 сотки землі на подвір’ї будуть зайняті, а помідори дозріватимуть різними партіями до грудня.

О шостій ранку Нещерети разом з 11-річним сином збирають червоні, жовті та чорні помідори чері – до 500 кілограмів щодня. Далі Олександр розвозить їх по 19 крамницях Станиці Луганської за замовленнями, що приймає ввечері. 

Місцеві турецьких томатів не купують – поважають смак натуральних продуктів, чекають на станичні. А вгадайте, у кого цього року дозріли перші помідори? Правильно, у Маріанни. Бо попри 18-річний досвід вона продовжує вчитися: читає книжки, радиться з колегами, експериментує. Енергійна і завзята, вона завжди відкрита до нового і прогресивного. 

КООПЕРАТИВ – ВІД МРІЇ ДО ДІЇ

Десять років Маріанна мріяла об’єднати усіх станичників до кооперативу, щоб разом розвиватися, нарощувати продажі, ділитися досвідом. Та кожного разу зустрічала нерозуміння з боку фермерів, які до 2014 року спокійнісінько продавали свою продукцію на ринках Луганська. З початком військових дій звичні канали продажів були втрачені, тоді вже край потрібно стало переорієнтовуватися, шукати інші шляхи збуту врожаю.

– Я довго переконувала колег об’єднатися, пояснювала, що це відкриє нам більші можливості. Лише у вересні 2017 році змогла переконати, і зараз кооператив «Овочі Станичників» нараховує близько 100 домогосподарств, де вирощують овочі. Фермери розуміють, що швидко і «разово» вже не потрібно, варто працювати передусім над якістю продукції, тоді у тебе купуватимуть, – каже Маріанна Нещерет.

Фото: Маріанна Нещерет

До кооперативу, створеного донькою, доєдналися, до речі, і її батьки, які продовжують вирощувати помідори.

Торік кооператив «Овочі Станичників» розпочав співпрацю з проєктом USAID «Економічна підтримка Східної України». Консультанти проєкту порадили фермерам вирощувати такий продукт, який буде конкурентним на ринку і створить більшу додану вартість. Обрали не бюджетні червоні та рожеві помідори, а томати більш дорогого сегмента – чері. Вони затребувані у кафе, ресторанах, мають широку палітру смаків, не потребують різання, зручні для подачі на стіл, у дорогу.

У теплицях рослини досягають двох метрів, на кожному кущі – гілочки з помідорами, що схожі на сережки, вагою до 350 грамів. На кожній гілочці може бути до 14-20 маленьких помідорчиків. 

Торік у фірмовій упаковці під брендом «Овочі Станичників» луганські чері продавали у супермаркетах Києва. Цьогоріч ведуться перемовини із мережами Луганщині і Донеччині, щоб розширити коло гуртових покупців. 

ДЖМЕЛІ З НІДЕРЛАНДІВ

А ще завдяки підтримці USAID врожай-2020 у Станиці виявився раннім не лише в Маріанни. Томати у теплицях ще 20 фермерів у квітні запилювали нідерландські джмелі. Їх справді імпортували з Нідерландів, доставляли літаком до Києва, а далі Україною везли машинами до Станиці Луганської. 

– Перші помідори на початку травня зазвичай дорогі, тому важливо виростити їх до цього часу. Запилення нідерландськими джмелями цьогоріч допомогло нам зекономити енергоресурси на опаленні та освітленні теплиць, – розповідає фермерка. – У виграші усі: ми отримали врожай раніше на тиждень, наші клієнти – натуральний місцевий продукт.

Що цікаво, джмелі у теплицях фермерів не жалять: вони роблять свою справу – запилюють квіточки томатів, а фермери – свою. Маріанна каже, що рослини дуже вдячні за таку увагу:

– Рослини не говорять людською мовою, але вони показують, як себе почувають, своїм виглядом. Щоранку я бачу це, коли заходжу до теплиці. Придивляюся, що змінилося за ніч – як підросли помідори, де підкрутити маківку, обірвати листочок. Це дуже цікаво, я люблю цей процес, він приносить мені радість і задоволення.

Дмитро СТЕПОВИЙ/Громада Схід №13(22) 2020