Громада Схід
Колл-центр, Марiуполь:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
Колл-центр, Краматорськ:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
11.04.2020

Лише шість країн у світі донедавна хазяйнували без ринку сільгоспземель: Північна Корея, Венесуела, Таджикистан, Куба, Конго та Україна. Наразі ми виходимо з того сумнівного товариства   Верховна Рада України підтримала закон про відкриття ринку землі сільськогосподарського призначення. Це жодним чином не змушує нікого її бігцем продавати. Ті, хто вже обробляє свої ділянки, зможуть це робити і надалі. А всім охочим стати власниками земельних паїв треба бути готовими захищати це своє право – ба навіть у судах.

Закон про обіг сільськогосподарських земель надасть можливість тим, хто має паї, не тільки віддавати їх в довгострокову оренду, як було раніше, а й продавати та купувати. Власники сільськогосподарських ділянок зможуть також використовувати їх як заставу для кредиту. А стати власником може кожен громадянин України з 18-ти років.

Ще раз кожен українець має право безоплатно отримати п’ять ділянок землі під різні цілі: будівництво будинку, гараж, садівництво, особисте селянське господарство, будівництво дачного будинку. В цілому, можна приватизувати 2,28 га землі.  

Отримати земельний наділ можна в будь-якому регіоні країни, це не залежить від місця проживання. Необхідно знайти вільну ділянку і вже від того, де вона розташована – в межах міста, села, або району до тих органів місцевого самоврядування й потрібно звертатися.

У надскладний для країни час окремим видом соціальної допомоги була запроваджена ініціатива щодо виділення земельних ділянок учасникам бойових дій. Для них зазначена пільга першочергового відведення землі. Право набуття у власність земельної ділянки вони мають у порядку, визначеному Земельним кодексом, як і будь-який громадянин України.

Юристка Валерія Тіщенко та її перемога

На практиці відстояти своє законне право на землю буває досить непросто. Про один з таких прикладів «ГРОМАДІ Схід» розповіла головна спеціалістка Костянтинівського бюро правової допомоги Валерія Тіщенко.

2017 року до органів місцевого самоврядування Іллінівської ОТГ звернулися дев’ять учасників бойових дій та троє громадян, які хотіли отримати у власність земельні ділянки. Протягом двох років вони готували всі необхідні документи, розробили проєкти землеустрою, погодили їх, виконали інші дії, передбачені порядком передачі земельних ділянок. Але на сесії місцеві депутати не підтримали рішення про виділення землі. Аргументували це тим, що позивачі не є мешканцями громади. 

 

Особисто я голосував «за» виділення землі людям, які захищали і захищають нашу країну, незалежно від того з Іллінівської вони громади чи ні, прокоментував ситуацію депутат місцевої ради Андрій Тараман. Що ж до інших, то серед причин відмови різні депутати вказували на різне: зокрема, на те, що землі мало і перш за все думати потрібно про місцевих вояків. Ще називалися певні перестороги з приводу того, що  займатися землеробством ці люди не будуть, бо земля їм, начебто, потрібна для продажу. Декому із заявників пропонувався наступний варіант. Спочатку пай взяти в оренду так громада і податок отримає, і подивиться, як вони господарюватимуть, чи не заросте земля бур’янами. І, мовляв, якщо все буде гаразд, позитивно розглянуть їхні прохання. 

 

На такі пропозиції заявники не пристали і, не отримавши позитивного рішення, пішли до суду. Це сталося у грудні 2019 року.

Наразі по двох адміністративних позовах громадські юристи отримали позитивні рішення суду. Іллінівську ОТГ все ж таки зобов’язали виділити відповідні земельні ділянки у власність. 

 

Ще за сімома справами прийнята ухвала про винесення на розгляд сесії із зобов’язанням прийняти вмотивоване рішення з урахуванням висновку суду, що також є позитивним результатом для позивачів, пояснює Валерія Тіщенко. 

 

За її словами, невиконання рішення суду обійдеться громаді у чималеньку суму – до 30 тисяч гривень за кожне рішення.

Владислав Круть з Костянтинівки один з двох, чиє прохання суд задовольнив. Чоловік сьогодні вже на заслуженому відпочинку, а раніше служив у поліції, зокрема, й у населених пунктах, що межують з лінією зіткнення. Розповідає, що вже давно разом з друзями планував займатися рослинництвом. Два роки тому  усі необхідні документи були подані до Держгеокадастру. Там питання вивчили і, оскільки у місті пропозицій не знайшлося, запропоновали ділянку у Костянтинівському районі. 

 

– Наше питання виносилося на три сесії Іллінівської ОТГ. Але жодного разу рішення підтримано не було. Більшість депутатів були проти надання землі немісцевим мешканцям, хоча прописка у цьому питанні ролі не грає, – каже костянтинівець.

Наразі Владислав чекає, коли рішення суду набуде чинності.

А ось родині Волошиних чекати доведеться довше. Їхні справи – серед тих, що суд задовольнив частково: зобов’язав органи місцевого самоврядування повернутися до розгляду питання повторно з урахуванням  зауважень.

Їхня історія також почалася ще 2017 року. Тоді чотири члени родини Волошиних планували взяти під ведення особистого господарства ділянку землі одним масивом і зайнятися там вирощуванням овочів та садівництвом.

 

Перше, що ми зробили з’ясували, що вона знаходиться не в комунальній власності громади, а в держзапасі. Написали звернення до Держгеокадастру (а якби земля була у комунальній власності, то потрібно було б звертатися до сільради). Порядок прописаний у статті 118 Земельного Кодексу України. Отримали дозвіл на розробку проєктної документації. Далі в одній з місцевих проєктних організацій замовили проєкти на відповідні ділянки. До слова, ця процедура платна. А потім вже з готовими документами звернулися до Держгеокадастру за онлайн-погодженням. Там, власне, і перевіряють правильність та відповідність усіх документів. Цю процедуру ми пройшли успішно і зареєстрували проєкти, описує Олексій Волошин. 

 

На погодження проєкти відправили до органів місцевого самоврядування, де з-поміж чотирьох заяв Волошиних щодо виділення наділів депутати підтримали лише одну – заяву Христини, яка  є учасницею бойових дій. Їй пощастило дійти до фінального етапу оформлення права власності у ЦНАПі. На отриманих гектарах Христина вже вирощує городину та плодові дерева.

Інші члени родини, звісно, долучаються до роботи, але процес отримання власних ділянок  у них гальмується. Місцеві депутати відмовляли їм дев’ять разів. Звернення ані до обласних чиновників, ані до урядовців результатів не дали. Отже, довелося питання розв’язувати у суді, який знову повернув їх до проблемного етапу – звернення до органів місцевого самоврядування.  

 

Як ставлюся до цього? Філософськи. Зупинятися не збираюся. Я знаю, що ми праві, робимо все відповідно до чинного законодавства. Будемо боротися далі, каже Олексій Волошин.

Олексій Волошин знається на садівництві

Омріяна ним ділянка під садівництво розташована у селі Новополтавка Іллінівської ОТГ. Там і зараз сад із яблунями та грушами, але дуже занедбаний. Навколо купи сміття, чагарники вище людського зросту, більшість дерев сухі, від деяких залишилися самі пеньки. Через сухостій часто трапляються загоряння. Одне з таких днями гасили Волошини.

Продавати ділянку вони не збираються. І вже продумують, де брати ресурси на обробку землі, як доглядати та куди збувати вирощене. Взагалі, більшість з тих, з ким спілкувалися наші журналісти, категорично проти продажу землі.  Кажуть, таке багатство потрібне самим. Як вважає Олексій Волошин, поки що ринок землі в Україні все одно не сформований на основі зрозумілих, прозорих, однакових для всіх правил.  

Тож продавати чи не продавати? Вибір робитимуть самі власники землі, якщо в них з’явиться таке право. А бажання такого вони, принаймні поки що, не мають.  

Лілія АНДРУСИК/Громада Схід №6 (15) 2020

__

ЯК ВИ СТАВИТЕСЯ ДО ЗАПУСКУ ЗЕМЕЛЬНОЇ РЕФОРМИ?

Наталя МОСКАЛЕНКО:

– Неоднозначне ставлення до відкриття ринку землі. Здається правильним, що можна буде залучати інвесторів. Але чи не буде зловживань? Є дуже великі сумніви. Я в свої молоді роки працювала на фермі і свій пай заробила, щодня прокидаючись о п’ятій ранку. У вісімнадцять це непросто. І, хоча я зараз живу у місті, свою землю продавати не збираюся. Зараз вона в оренді, обробляється, потім я залишу її синові, він продовжить цю справу – ми з ним про це говорили. Але знаю, що багато людей вже свою землю продали, тобто, так би мовити, віддали в довгострокову оренду, що фактично те саме, що продали, , бо багато кого з них вже й немає серед живих. 

 

 

Андрій ТАРАМАН:

– Бардак із землею дуже великий. Перепродана вже не раз, бо «чорний» ринок діє вже давно. Обліку немає, немає порядку, немає гідної ціни, ділки скуповують землю у селян за безцінь. Хтось у своїх орендарів вже на роки вперед брав великі суми на машину, будинок, подорож, лікування тощо – і вже й забув, що в нього була земля. Багато фермерів паї ділили на дрібні ділянки та обмінювали їх. Ціни смішні: за 5 га – 30-35 тисяч гривень. За 4-5 років оренди людям заплатили б більше. Думаю, треба зробити окремий «банк землі» і повну ревізію, щоб держава отримувала податок, була гідна ціна. Не мати можливості продати землю дорого, як інше майно, начебто, й несправедливо. Але розпродаж землі під час війни вважаю неправильним. Народ бідний, а у бідних все можна забрати задарма. Тож країна ще не готова до ринку землі. 

 

Микола МАРТИНОВ:

– Поживемо – побачимо.Земельну реформу треба було робити ще 2000 року, я вважаю. У нас в окрузі дрібних фермерів багато, бо землю тоді давали, але були труднощі з кредитуванням і малим господарствам важко було виживати. Земля була тільки на папері. 

 

 

 

 

Клавдія ГУСЄВА:

– Мені все одно, є реформа чи немає її. Землі у мене немає такої, щоб обробляти і щось вирощувати, брати її вже не хочу – вік не той. Є город, у нас тут кожен собі клаптик обробляє, картоплю та помідори-огірки для себе вирощує. Цього вистачає. Якщо треба буде цей клаптик узаконити, так це я зроблю, щоб не відібрали.

 

 

 

 

Валентина НАУМОВИЧ:

– Реформу зараз уважно вивчаємо. Те, що її прийняли – добре. Дуже сподіваємося, що з переходом нашого Орловського до Сартанської громади всі 9 гектарів землі, що зараз орендує «Харвест» (агрохолдінг – прим. ред.), відійдуть туди і людям перепадуть якісь паї. У людей є, звичайно, городи, деякі навіть по 40 соток, вони теж стануть власністю. Зараз податок на цю землю сплачується, але вона номінально належить сільраді, на цій землі не можна побудувати нічого, навіть яму викопати не можна. А коли землю офіційно оформлять, може, хто і ферму захоче створити. І, якщо навіть здавати землю в оренду, то ціна буде зовсім інша, ніж ті копійки, що зараз.

 

 

Тетяна РУДНИК:

– В мене є пай, продавати я його не буду. Я за те, щоб землю, як і раніше, віддавати в оренду. З іншого боку, якщо людина старенька і в неї нікого немає – чого б і не продати, щоб мати якусь копійчину, жити та не від кого не залежати.

 

 

 

 

 

Юрій АГАПІН:

– Ринок землі не завадить. Я займаюся фермерством, крім своєї землі і батьків, орендую ще людські паї. У мене є та кількість землі, яку мені під силу обробити. Додатково ще купувати щось чи продавати я не збираюся. Плюсом буде те, що можна буде брати під землю кредити. Але ж знову – чи не буде підводних каменів, як це часто в нас трапляється? Поки думаю, що я б не ризикував.