Громада Схід
Колл-центр, Марiуполь:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
Колл-центр, Краматорськ:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
29.09.2021

«Стратегія економічного розвитку Донецької та Луганської областей» – так зветься документ на 300 сторінок, підготовлений урядом України і презентований днями на Донеччині. В ньому вже не йдеться про близький мир. Перспективний розвиток планується з урахуванням того, що жити поруч з окупованими територіями і театром бойових дій нам доведеться тривалий час.

ДВА ЧАРІВНІ СЛОВА

Зрештою, на грі у контрасти і будується економічна стратегія, яка готувалася цілий рік. На першому етапі вона має бути реалізована до 2025 року, а повністю – до 2030-го. Про обсяг грошей поки не йдеться. Йдеться про «пояс успіху», який планують створити на підконтрольній Україні території на противагу економічному колапсу, який відбувається на території окупованій. 

Стрімкий розвиток Донеччини та Луганщини на 400 кілометрах вздовж лінії розмежування не допоможе, звичайно, повернути окуповані території, але допоможе повернути свідомість окупованих людей у світ бажань жити нормальним цивілізованим життям. Що, зрештою, спростить процес деокупації, коли агресора змусять піти з українських земель.

Що ж планують зробити, аби український Схід став привабливим «Сінгапуром» навколо розграбованих і депресивних «народних республік»?

11 «ЩО?» І ДЕКІЛЬКА «ЯК?»

По-перше, нанівець зійде концепція «вугільного Донбасу». Факт, що шахти приречені, вже не підлягає сумніву. Це відбувається не тільки через війну. Світова тенденція до відмови від спалювання корисних копалин призводить до скорочення попиту на вугілля. А вугілля, яке добувають на Донеччині та Луганщині, ще й дуже дороге у собівартості. Багато шахт давно вичерпали свій технічний ресурс і не підлягають модернізації. Тож поступово вони будуть закриватися. 

Натомість уряд обіцяє врахувати досвід регіонів, які максимально ефективно пройшли через закриття шахт і наразі демонструють світові сталий економічний розвиток. Замість шахт на Сході планують розвивати переробну харчову промисловість, біотехнології, пов’язані з очищенням води, виробництво будівельних матеріалів, сільське господарство, туризм, IT-напрямок.

По-друге. Перезапуск економіки на Сході потребуватиме гігантських коштів, яких у державному бюджеті немає. Отже, потрібні інвестори. А інвесторам потрібні преференції.

Щоб забезпечити приплив інвестиційного бізнесу, на території Донецької і Луганської областей буде створена територія пріоритетного розвитку (ТПР). В уряді свідомо пішли від більш звичного терміну «вільна економічна зона», аби позбутися негативного сенсу – такі зони вже існували у 90-х і зрештою перетворили регіон на чорну діру, де відмивалися кримінальні гроші. 

Особливі умови у межах ТПР створюються для іноземних інвесторів. Вони не будуть поширюватися на підакцизну групу товарів, щоб не сприяти виникненню чорного ринку алкоголю і тютюну.

Загалом небачені можливості для інвестиційного бізнесу можна викласти в 11 тезах:

  1. Донецька та Луганська області стануть територією економічного експерименту, який, у разі успіху, буде масштабований на всю Україну і на повернуті після визволення території.
  2. Інвесторам запропонують пільгове оподаткування: звільнять від ввізного мита на обладнання, а також від сплати ПДВ.
  3. Держава запровадить гарантії для захисту інвестицій на випадок військових дій.
  4. Замість контролюючих органів у ТПР буде введено страхування відповідальності підприємця.
  5. Старт виробництва спрощуватимуть індустріальні парки.
  6. Вперше в Україні саме в ТПР податок на прибуток буде замінений податком на виведений капітал. 
  7. Передбачено перерозподіл податків з доходів фізичних осіб. Наразі 40% цього податку йде до держбюджету. Планується зменшити цю частину до 20%. 
  8. Буде спрощена процедура видачі дозволів і технічних умов.
  9. Для інвестування бізнесу держава створить консорціумний фонд, залучатися до нього будуть в тому числі кошти іноземних інвесторів.
  10. Держава бере на себе зобов’язання створити умови для повноцінного транспортного сполучення, аби забезпечити доступ бізнесу до споживачів продукції. Йдеться насамперед про відновлення пасажирського та вантажного авіасполучення з Донецькою і Луганською областями.
  11. Також важливим завданням буде модернізація системи постачання питної води. На сьогодні це інструмент війни і одна з найгостріших соціальних проблем, здатна паралізувати життєзабезпечення регіону. З великою ймовірністю, підприємство «Вода Донбасу» у недалекому майбутньому припинить своє існування через технічну зношеність Південно-Донбаського водогону, який будувався у 50-х роках минулого століття. Навіть при стовідсотковому фінансуванні на його повну реконструкцію знадобиться 10 років. Але необхідних грошей не дасть ніякий донор, бо сума непід’ємна. Тому наразі увага приділяється локальним проєктам автономного забезпечення водою, як от «Вода Маріуполя», який вже має французьких інвесторів.

– «Вода Маріуполя» – перший, зоряний пілотний проєкт, але не єдиний. Якщо все вийде, слідом підуть «Вода Попасної», «Вода Донеччини», – наголосив очільник Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій  Олексій Резніков.

Поки що більшість пунктів з урядового документа виглядають, м’яко кажучи, захмарними. Тим більше, що деякі з них вже неодноразово проголошувалися, але поточний стан речей вичавлював їх з порядку денного. Зокрема, проєкту «Вода Маріуполя» незабаром виповниться чотири роки, навіть гроші є, а його реалізація ще навіть не розпочалася. Втім, хто зна… Сінгапурське економічне диво теж, зрештою, не одразу збудувалося. 

Дмитро ЛЕЩУК/Громада Схід №17(50) 2021