Громада Схід
Колл-центр, Марiуполь:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
Колл-центр, Краматорськ:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
30.08.2021

Не варто думати, що ти вже чогось досягнув, адже це призводить до стану спокою. А щоб зростати, потрібно завжди навчатися новому і в жодному разі не зупинятися. Таким є життєве кредо біолога Сергія Іванова. На фестивалі «Мандруй Україною» Сергій представляє проєкт із наукового туризму, де людина перетворюється не в пасивного споживача інформації, а в активного учасника туристичного веломаршруту «Чудеса Кремінщини». А про ці чудеса він точно знає більше за інших.

Сергій Іванов виріс на Донеччині, а тепер передає свою любов до природи учням та студентам Кремінної у Луганській області. З дитинства він не любив сидіти у чотирьох стінах, волів з’ясовувати, як влаштований світ, спостерігати за природними явищами – дощем, градом та блискавками. Батьки мали кілька дачних ділянок, на кожній треба було згуртовано працювати, отже Сергій з братом весь вільний час проводили на природі. Це не здавалося чимось важким – навпаки, подобалося. 

— Одного разу батько придбав телескоп і показав мені зірки. Так цікаво було спостерігати за розсіяним зоряним скупченням. Найяскравіше, що запам’яталося – спостереження за уламками комети Шумейкерів-Леві, що впали на Юпітер. Це було дуже рідкісне явище, про нього тоді багато писали та говорили по телебаченню.

Сергій впевнений, що саме у ранньому віці формується світобачення. Тож не дивно, що згодом він обрав професію біолога.

До Кремінної він потрапив після закінчення вишу. Обирав вакантні місця за розподілом і, побачивши місто з неймовірною природою, лісами та крейдяними скелями, миттєво прийняв рішення. 

Вже 17 років чоловік працює у Кремінському ліцеї №5, також викладає у коледжі, займається репетиторством: навчає біології, географії та іншим природничим наукам. Проте каже, що дітей потрібно не лише навчати, а й розмовляти із ними, знаходити, чим зацікавити. Тому у вільний час керує гуртком природознавчої студії і влаштовує екологокраєзнавчі експедиції.

— Разом із дітьми ми вивчаємо природу рідного краю. Проводимо природоохоронні акції з розчистки джерел, дослідження зміни рівня води, моніторингу забруднення атмосферного повітря, пошуки палеонтологічних пам’яток, озеленення міста. 

Показником, та й стимулом своєї роботи Сергій вважає успіхи учнів. Серед них вже є майбутні екологи, а одна з учениць здала ЗНО з біології на 200 балів і навчається у Києві. 

Але ж ми пам’ятаємо, що наш герой ніколи не зупиняється? Ще одним драйвером для нього став фотоапарат. 2009 року у Сергія з’явилося професійне обладнання – допомогли придбати батьки. До того на свої «фотополювання» він відправлявся із звичайною «мильницею». 

— Фотографувати тварин набагато складніше, ніж людей. У фотографії головне – повноцінно передати гармонію через кадр, але тваринам ти не скажеш: почекай, або подивись туди. 

Раніше фотографував все і багато. Зараз — виключно те, що задумав. Іноді допомагають син та студенти, бо часто зйомки плануються довго. Наприклад, лебедів Сергій не міг сфотографувати кілька років, поки знайомі не розповіли, де їх можна побачити за містом. Фотографував, сидячі у засідці під сіткою, адже важливо було не налякати птахів. 

Не завжди людська цікавість є правильною, каже чоловік. Колись він мав необережність злякати пташку. У неї були маленькі пташенята, але вона нажахалася і залишила їх. 

— Аби сфотографувати козулю, потрібна мить, коли треба тихо підкрастися, навести кадр і наступити на гілку. На хрускіт козуля підіймає очі — і тут  фотографуй. У всіх диких тварин очі дуже гарні. У диких навіть погляд не такий, як у свійських, в ньому є хитрість. 

Ще пригадує «полювання» на диких кабанів. У той день був вітер, вдалині – блискавка. Було вже дуже темно, але Сергій продовжував йти на звук. Близько 20 великих і малих кабанів були зовсім поряд, він зрештою побачив їхні силуети. Коли тварини його «розсекретили», то першими побігли великі кабани, за ними самки, а найменші поросятка залишилися. Кадр вийшов досить темним, але головне – емоції. 

Свої фотографії Сергій Іванов викладає на сайт «Зелена Кремінна», який кілька років тому зробив разом з братом. Всі фото розподілені за категоріями, мають детальні описи. Фоторесурс допомагає на уроках, адже учням краще побачити ту чи іншу тварину, ніж уявити. Також сайт рекламує екосистемні послуги. Але чоловік вкладає в нього і більш глобальний сенс.

— У мене немає сил доводити людям щось, вчити їх, як жити. Тому я намагаюся впливати інформацією, фотографуючи природу, тварин. Я показую красу природного оточення Луганщини – це одне з джерел, що живить доброту, сердечність і любов. Виходить, що впливаю через красу фотографій. Обрав виключно край, де живу, бо на це вистачає часу. 

Час потрібен Сергію ще й для реалізації мрії про відкриття природничого музею. Адже із експедицій з учнями він привіз вже безліч палеонтологічних знахідок. Тож до екологічних ініціатив додалися історичні. Ніколи не зупинятися – такий план, пам’ятаєте? 

Лілія УДОДЕНКО/Громада Схід №15(48) 2021