Громада Схід
Колл-центр, Марiуполь:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
Колл-центр, Краматорськ:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
08.08.2021
Андрій Чайковський

Андрій ЧАЙКОВСЬКИЙ зі Станиці Луганської подолав велосипедом 1 000 кілометрів і за сім днів дістався Одеси. Про незвичайну подорож, свої враження та наступні плани луганський Форрест Ґамп розповів «ГРОМАДІ Схід».

Через війну Андрій втратив роботу у Луганську та повернувся до рідної Станиці. Тут будував нове життя, але й воно змінилося із запровадженням карантину. Зараз чоловік має невеликий пасивний дохід в інтернеті і радіє, що з’явився час на здійснення давньої мрії – подорожі велосипедом.

—Завжди подобалося подорожувати, дивитися цікаві передачі про мандрівників. Раніше я відпочивав в Одесі, і мені це місто дуже сподобалося. Взагалі дуже люблю море, тож хотілося повернутися туди. Вважається, що подорож – то пересування зручним способом: машиною, автобусом чи потягом. Авжеж, зручно, але ж буденно і не цікаво. Мені хотілося перевірити себе на міцність, як то робили герої фільмів.

ЇДЬ, ФОРРЕСТЕ, ЇДЬ! 

Бачили ж кіно про невпинного бігуна Форреста Ґампа, пам’ятаєте його знамените «Біжи, Форресте, біжи!»? Тільки Андрій задумав до своєї мрії не бігти, а їхати. Коли друзі та близькі дізналися про його намір подолати 1 000 кілометрів велосипедом, то гадали, що Андрій жартує. Очікували, що той сяде у найближчому місті на автобус, а велосипед відправить до Одеси поштою. Але чоловік поставився до своєї мети серйозно. Звернувся за допомогою до спеціаліста з ремонту велосипедів, готував найнеобхідніші речі та підраховував фінанси. 

Підготовка зайняла близько місяця, а тоді він вирушив у мандри. Стартував 4 липня. Спеціального спортивного одягу у нього не було, але на велосипед причепив номерний знак «Станиця Луганська». З собою – аптечка, інструменти для ремонту, дощовик, вода, їжа та лише кілька речей. І хоча брав лише необхідне, наплічник був дуже великим та важким. На першому ж блокпосту велосипедистом зацікавилися військові і були дуже здивовані, коли почули, що прямує він аж до Одеси. 

В Одесі

— Попередньо я не розробляв досконалий маршрут, а орієнтувався по карті у телефоні. Основні міста, які я мав прохати, це Лисичанськ, Бахмут, Покровськ, Мелітополь, Херсон, Миколаїв, а тоді вже Одеса. 

Найважче було долати круті схили на Луганщині. Іноді Андрій просто йшов пішки і вів велосипед поруч. Часом за спиною їхали трактори – з такою ж швидкістю. Від Покровська дорога вже була без схилів і у гарному стані, тож стало легше.

А найстрашніше, каже чоловік, їхати по швидкісній трасі, коли машини несуться з шаленою швидкістю, та ще й гудуть.

— Втома дала знати про себе вже на другий день, дуже боліли м’язи. Та чим далі я їхав, тим більше в мене було бажання не здаватися і продовжувати подорож. По часу все залежало суто від дороги, іноді від міста до міста їхав чотири години, іноді всі сім. 

Всю свою подорож Андрій Чайковський фіксував на відео, знімав цікаві місця та розповідав у соцмережах, скільки він проїхав цього дня. Каже, що спочатку було непросто говорити на камеру, і він почувався ніяково, але після пари «зйомочних» днів все пройшло. Читачі соцмереж, навіть незнайомі, слідкували за подіями і подеколи допомагали грошима, перераховуючи гроші на картку.

Зупинявся на ніч у хостелах, гуртожитках та готелях, аби перепочити та поїсти. 

— Ціни за ночівлю майже всюди однакові – від 100 до 150 гривень. Питав у людей, де зупинитися. Було таке, що приїхав до готелю, а з’ясувалося, що він давно не працює. Охоронець порекомендував інший, але ж це ще додаткові кілометри. Тож я пожалкував, що не подбав про житло заздалегідь. Спати вночі під відкритим небом теж не вихід, адже потрібно і телефон зарядити, і води набрати, і щось поїсти. 

Кілька разів чоловік потрапляв під зливу, але переважно його переслідувала спека. Їжа у спеку псувалася, рятували плодові дерева обабіч дороги. Бували дні, коли в дорозі не вистачало води, тож їхати доводилося швидше, аби скоріше поповнити запаси. 

– На шляху до Мелітополя мене вкотре застала злива і я сховався на старенькій зупинці. По ній було помітно, що тут вже давно ніхто не чекає на автобус. Крім одного «пасажира» – я побачив маленьке чорне кошеня, воно було змучене і видно, що голодне.

Андрій не зміг залишити чотирилапого одного на трасі і посадив його до наплічника. Так разом вони проїхали під дощем 30 кілометрів. Котик важко переносив дорогу, тож взяти його далі з собою чоловік не міг, хоча дуже хотів привезти його до Станиці Луганської. Залишив кошеня у місті, поблизу магазину, аби хтось його забрав. 

—Перед Херсоном проїжджав повз ліс і побачив стадо коней на випасі. Взагалі природа України дуже гарна, зелена і квітуча. Але світ змінюється, і зараз я зустрічав безліч полів з сонячними станціями. Такі деталі не помітити з вікна автівки чи потягу. 

Велосипед у подорожі

ФІНІШ ТА НАСТУПНІ СТАРТИ

Кілометраж від Станиці до Одеси Андрій фіксував на фітнес-браслет, і в цілому із заїздами до крамниць та пошуками ночівлі вийшло саме 1 000 кілометрів. Цей маршрут він подолав рівно за 7 днів. 

Коли дістався велосипедом до Одеси, перше, що зробив – купив пляшку холодного шампанського та відкрив її на березі Чорного моря.

— Мене переповнювали емоції. Це моє особисте досягнення і нагадування самому собі, що все можливо і під силу. Як на мене, у людини повинна бути мета, і вона не має права бути маленькою, тільки масштабною та фантастичною для інших. Без такої мети мені важко та нецікаво жити. 

В Одесі Андрій познайомився з організатором велозаїздів і отримав запрошення восени взяти участь у веломарафоні. Чоловік ще роздумує над пропозицією, але, можливо, і поїде. Цього разу – автобусом. 

До речі, в Одесі мандрівник відпочивав десять днів і жодного разу не сідав на велосипед – дуже втомився. Тож назад повертався автобусом, а велосипед відправив поштою. 

Попри втому Андрій Чайковський вже ставить перед собою нову, ще глобальнішу мету. І це – не поставити рекорд України. Адже найголовніше – довести власні можливості не іншим, а насамперед собі.

— Моя наступна мрія – дістатися велосипедом до Європи, а саме до Парижу. Так, це звучить нереально, але я вірю, що все здійсниться. У планах знайти однодумців і вже наступного літа стартувати у подорож із компанією любителів велоспорту. Також буду розвивати свої сторінки в Інстаграм та на YouTube.

Зараз чоловік освоює монтаж відео та готує ролики з кожного дня своєї мандрівки. Каже, що на це також потрібен час, бо ж раніше він такого не робив. Але тепер має бажання поділитися своєю історією із іншими. 

— Я зробив деякі висновки, які можуть стати у нагоді іншим. Не потрібно брати багато речей, мінімум. Обов’язково краще придбати спеціальний велосипедний одяг, шолом та наколінники – це ваша безпека. Не купувати їжу взапас, влітку вона швидко псується. Води має бути достатньо до іншої зупинки. 

Але найважливіший висновок: все залежить від нас самих, треба лише обрати свій шлях. Як у згаданому фільмі: завжди потрібно не зупинятися та рухатися назустріч своїм мріям. І нехай для інших вони будуть шаленими і недосяжними. Найлегше втілити у реальність ті мрії, в яких не сумніваються.

Лілія УДОДЕНКО/Громада Схід №14(47) 2021

 

ВЕЛОМАРШРУТ ПО ДНЯХ

  • ПЕРШИЙ ДЕНЬ від Станиці-Луганської до Бахмута — 200 км
  • ДРУГИЙ ДЕНЬ до Покровська — 75 км
  • ТРЕТІЙ ДЕНЬ до Горіхового — 160 км
  • ЧЕТВЕРТИЙ ДЕНЬ до Мелітополя — 110 км
  • П’ЯТИЙ ДЕНЬ до Альошок — 220 км
  • ШОСТИЙ ДЕНЬ до Миколаєва — 80 км
  • СЬОМИЙ ДЕНЬ до Одеси — 150 км.