Громада Схід
Колл-центр, Марiуполь:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
Колл-центр, Краматорськ:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
29.02.2020

Щоб зберегти та відновити культурну пам’ять нашого регіону, вчителька української мови з Краматорська створила у соціальних мережах спільноту «Автентична Донеччина»

Оксану Проселкову в Краматорську знають всі, хто цікавиться освітою та культурою. Окрім основної роботи, вона займається організацією фестивалів та конкурсів, популяризує дитячі читання, опікується проблемою харчування у школах… Давно цікавилася народними співами, і ось взялася за поширення інформації про справжню українську Донеччину.

За її словами, запит на таку інформацію шалений. Бо, з одного боку, люди знаходяться під владою міфів про «російський» Донбас, з іншого – не сприймають недолугу «просвітницьку» пропаганду від держави. А хочеться всім історичної правди.

– Треба, щоб люди почали знайомитися з автентикою, щоб було менше шароварщини, – каже вчителька. – Бо зараз ті костюми, які одягають діти на народні виступи – ні про що. Пісні, які співають – ні про що. Вони не ідентичні. 

Псевдонародні підробки не сприяють укоріненню в землю Дикого Поля, на якій багато століть жили наші пращури, вважає Оксана Проселкова. Тому в її спільноті, яка працює на цілком волонтерських засадах, все справжнє.

Що тут вже є? Архівні світлини, старовинний та сучасний реконструйований народний стрій, оберіги, прикраси, рушники, записи співів бабусь (деяким пісням по 200 років), співи сільських фольклорних ґуртів, фотоподорожі з етнографічних музеїв. 

Чого потребує «Автентична Донеччина»? Активної участі у наповненні матеріалів. Спільнота прийме від вас: старі фото ваших рідних або знайомих в українських строях, фото ваших родинних українських реліквій, аудіозаписи пісень, обрядів, рецепти страв від ваших бабусь та прабабусь, текстові записи оповідей стареньких сусідів.

У фейсбук-спільноті, заснованій Оксаною, сьогодні понад 1 200 підписників, і їхня кількість зростає. У намірах вчительки — долучати до обміну інформацією однодумців з Добропілля, Бахмута, Слов’янська, Приазов’я, а також проводити експедиції до сіл регіону, де досі живуть носії унікального культурного спадку.

Оксана Проселкова визнає, що не фахівець у сфері етнографії. Захоплення місцевою культурою – її хобі, а також бажання нагадувати про те, що з прадавніх часів наш край розмовляв українською:

– Нам треба об’єднуватися, показувати, що ми єдині, знайти щось монолітне. Якщо не будемо цього робити, знайдуться ті, хто буде нав’язувати нам чужу історію. Тому знаходимо в собі сили продовжувати цю справу.

Валерія ЯСЬКО/Громада Схід №3(12) 2020