Громада Схід
Колл-центр, Марiуполь:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
Колл-центр, Краматорськ:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
18.02.2021

19 лютого. Сьогодні в огляді:

– вчений, який заклав основи розведення лісів у степах України;

– астроном, який відкрив дві комети і давав малим планетам імена віидатних українців;

– сучасний автор пригодницької прози;

– фотограф, який зрбив всесвітньо відому світлину з Євромайдану і з нападом на якого пов’язане виникнення терміну «тітушка».

Також пом’янемо захисників України, що могли б 19 лютого відзначати свій день народження, якби не російська збройна експансія на Донбасі, яку їмдовлесоя зупиняти ціною свого життя.


Починаємо.

 

ГЕОРГІЙ ВИСОЦЬКИЙ (18651940) — видатний вчений у галузі лісівництваґрунтознавствагеоботанікифізичної географії і гідрологіїакадемік АН України, основоположник науки про ліс і лісову дослідницьку справу (лісівництво).

Народився у родині дворянина – у с. Микитівка на Сумщині. Після закінчення Глухівській прогімназії, вступив у Петровсько-Розумовську (нині Тімірязівську) сільськогосподарську і лісову академію в Москві.

Після сильної посухи 1891 року, Лісовий департамент готував степову експедицію під керівництвом Докучаєва. З 1892 року Висоцький вів наукові дослідження в складі цієї експедиції на Великоанадольскому лісовому стаціонарі (тепер заказник Великоанадольський ліс), яким став завідувати. Він вивчав на прикладі штучних насаджень взаємозв’язок лісу зі степовою цілиною, польовими ділянками, рівень ґрунтових вод, лісовий мікроклімат, і головне — взаємовпливи лісу і степу, дію лісових полезахисних смуг на снігонакопичення і врожай сільськогосподарських культур.

У Великоанадолі Висоцький жив і працював 12 років. Перед ним стояли завдання вироблення раціонального, стійкого типу лісових посадок, створення полезахисних, прибалкових та інших насаджень. За цей час написав близько 40 наукових праць.

У 18991904 роках Висоцький працював лісничим Маріупольського лісництва, а потім був переведений у Санкт-Петербург на посаду ревізора лісовпорядження при Лісовому департаменті.

У 1913 році Висоцькому доручили очолити роботи з лісовпорядження степових штучних лісництв, і він переїхав у Київ. Працюючи в Києві, він вивчає піщані (борові) тераси річок України з метою закріплення пісків за допомогою рослинності і господарського освоєння.

У 1918 році Висоцький очолив кафедру ґрунтознавства Сімферопольського університету.Згодом викладав у Харківському інституті сільського і лісового господарства. У 193040 роках учений працював у Всесоюзному (тепер Український) науково-дослідному інституті лісового господарства й агролісомеліорації (Харків). У 1934 році Г. М. Висоцький обраний академіком ВАСГНІЛ, а в 1939-му — АН УРСР.

Основні роботи Висоцького присвячені впливу середовищеформуючих гідро-кліматичних і ґрунтових умов на лісову рослинність, а також зворотному впливу лісу на навколишнє природне середовище. Він уперше розрахував формулу балансу вологи під лісом і полем, встановив критерії індексу сухості й вологості клімату, комплексні причини безлісся степів, класифікував типи водного режиму ґрунтів.

Висоцький був не тільки блискучим лісівником, а й чудовим фізико-географом. Він розвив вчення про зони природи. Ним закладені основи ґрунтової гідрології посушливих районів і розроблене вчення про типи водного режиму ґрунтів; сформульована теорія походження солонцюватості степових ґрунтів. Уперше він описав процес оглеєння і показав його біологічний характер. Георгій Висоцький першим установив закономірності приземних повітряних течій, що викликають пилові бурі. Він розробив основи орокліматичної класифікації ґрунтів, увів поняття про мікрорельєф, мікроклімат, плакорілювій та ін.

Висоцький вирахував оптимальну ширину захисних лісосмуг, частотність висадки дерев, що впливало на рівномірність снігового покриву полів узимку. Його дослідження лягли в основу розведення лісів не тільки Приазв’я, але і в інших районах Євразії, де панував посушливий клімат.

 

КЛИМ ЧУРЮМОВ (19372016) — астроном, першовідкривач комет Чурюмова-Герасименко (1969) та Чурюмова-Солодовникова (1986). Директор Київського планетарію.

Народився в Миколаїві, був четвертим з восьми дітей в родині. Батько загинув під час Другої світової війни.

У 1949 р. сім’я переїхала до Києва. Після закінчення фізичного факультету Київського держуніверситету ім. Т. Г. Шевченка (спеціальність «фізика-астрономія») у 1960 р. був направлений на полярну геофізичну станцію в Якутській АРСР. Там досліджував полярні сяйваземні струми та іоносферу.

У 1962 р., повернувшись до Києва, працював на завоід «Арсенал», де брав участь у розробленні астронавігаційної апаратури для космічних ракет та її випробовуванні на космодромах Байконур і Плесецьк. Після закінчення аспірантури Київського держуніверситету (спеціальність «астрофізика»), залишився працювати на кафедрі астрономії КДУ. Спостерігав за кометами на заміській станції Київського університету в селі Лісниках і під час астрономічних експедицій у високогірні райони Середньої АзіїКавказу, до Сибіру, у Приморський край, на Чукотку і Камчатку.

У 1969 р. університет спорядив експедицію в складі трьох осіб, зокрема Чурюмова і Світлани Герасименко, для спостереження періодичних комет в Алма-Ату.

Тут разом із аспіранткою Світланою Герасименко під час спостереження за кометою Комас-Сола зробили фото, на якому виявилась ще одна комета, яка отримала назву за іменами першовідкривачів — «Комета Чурюмова-Герасименко».

У 1972 р. захистив кандидатську дисертацію «Дослідження комет Ікейя-Секі (1967n), Хонда (1968с), Таго-Сато-Косака (1969ІХ) і нової короткоперіодичної комети Чурюмова-Герасименко на основі фотографічних спостережень».

Другу, довгоперіодичну, комету Чурюмов відкрив разом із В. В. Солодовниковим (з Астрофізичного інституту імені В. Г. ФесенковаКазахстан) у 1986 р. Вона отримала назву комети Чурюмова-Солодовникова.

У 1993 р. в Інституті космічних досліджень РАН (Москва) захистив докторську дисертацію на тему «Еволюційні фізичні процеси в кометах».

З 1998 р. Чурюмов — професор Київського національного університету ім. Шевченка. 2004 роу його призначено директором науково-просвітницького центру «Київський планетарій».

2 березня 2004 з космодрому Куру у Французькій Гвіані було виведено у космос європейський міжпланетний зонд «Розетта». Основним завданням зонда є дослідження комети Чурюмова-Герасименко, якої він досягнув 11 листопада 2014 року та здійснив посадки капсули на поверхню комети.

Чурюмов так розповідав про значущість цих досліджень:

«Оскільки комети складаються з найбільш древньої речовини, ми отримали інформацію про те, що представляла собою Земля в перший день свого існування. І найголовніше – багато чого стало зрозуміло в питанні про походження життя у Всесвіті. На Землі життя зародитися не могло, це очевидно, на етапі формування Земля була розпечена до величезних температур, при яких жодна органіка не могла вижити.

3-4 мільярди років тому на Землю обрушилися кометні зливи. Мільярди ядер бомбардували нашу планету, а оскільки комети на 80 відсотків складаються з льоду, це остудило Землю. Власне океан – це не що інше, як кометна вода. І тільки потім в океані з’явилася органіка. Хто її заніс на Землю? Я вважаю – комети. Але потрібні були докази. І ось “Розетта” знайшла на кометі Чурюмова-Герасименко органічні молекули й інші ключові сполуки для побудови життя.  А гліцин – амінокислота, без якої не може обійтися жодна жива істота, був виявлений раніше в кометі Вільда 2. Безсумнівно, він присутній і в речовині нашої комети. Це неймовірні відкриття, і ми зі Світланою Герасименко як відкривачі цієї комети, звичайно, шалено щасливі.

«Розетта» завершила свою місію 30 вересня 2016 року, за 2 тижні до смерті Клима Чурюмова.

Він раптово помер внаслідок інсульту в ніч з 14-го на 15-те жовтня 2016 року. Похований на Байковому кладовищі у Києві разом із дружиною, астрономом Ніною Чурюмовою (1939—2018).

Вчений опублікував понад 800 наукових робіт, зокрема 4 монографії та 4 навчальні посібники.

За ініціативою Чурюмова Міжнародний астрономічний союз назвав національними іменами-символами малі планети: «2427 Кобзар» — на честь Т. Г. Шевченка, «2428 Каменяр» — на честь І. Я. Франка, «2431 Сковорода» — на честь українського філософа XVIII ст. Г. С. Сковороди.

Крім наукових робіт, Чурюмов є автором науково-популярних книжок і творів для дітей.

У 2013 році був щирим прихильником Євромайдану.

Інтерв’ю з Чурюмовим: https://ukurier.gov.ua/uk/articles/klim-churyumov-mi-zoryani-lyudi-i-povinni-dotrimuv/

 

Тепер – до наших сучасників. Привітаємо з днем народження людину, яка зробила чимао світлин, як стали символами Євромайдану і розповідали світу про те, що відбувалося в стлиці Україні в ці дні 6 років тому.

 

ВЛАДИСЛАВ СОДЕЛЬ (1975) — відомий як Влад Содель; фотограф, журналіст, блогер.

Корінний киянин. Фотографією займався з дитинства, професійно — значно пізніше, з початку 2000-х.

Після школи вирішив вступити до Інституту культури. Проте перший іспит з історії він не склав, бо, зі слів самого Влада: «я вже знав нову історію, а викладач старого гарту не зрозумів моєї розповіді про післявоєнні сталінські репресії».

Здобув юридичну освіту в Національному університеті культури і мистецтв за спеціальністю юрист-правознавець.

З появою в Україні цифрових фотокамер Влад зацікавився ними та повернувся до давнього захоплення, став цікавитися фотографією не як прикладним ремеслом, а її змістом, ідеологією. Спочатку працював у газеті «Вечірні вісті», з 2006 року працює в штаті журналу «Коммерсантъ». За словами Влада: «поштовх у бік жорсткої репортажної фотографії, по Джеймсу Нахтвей, дав мені Олександр Течинський (колега по журналу Коммерсантъ)».

Влад Содель став відомим на початку 2010-х років. Працюючи в бізнес-виданні, він почав звертати увагу на дуже дорогі прикраси й аксесуари українських політиків та чиновників-високопосадовців, наявність яких було важко пояснити з огляду на досить скромні офіційні доходи таких осіб. Спершу він публікував фото аксесуарів політиків з орієнтовними цінниками у власному блозі в ЖЖ, потім на сторінці у Facebook. Тут його фото здобули популярність серед користувачів, їх почали передруковувати ЗМІ. Особливу вувагу Содель пиділяв коштовним годинникам політиків і чиновників, за що навіть отримав прізвисько «мисливець за годинниками».

18 травня 2013, працюючи разом зі своєю дружиною Ольгою Сніцарчук на акції опозиції «Вставай, Україно!» в Києві, став жертвою нападу групи молодих чоловіків спортивної зовнішності. Міліціонери, що перебували поруч, журналістам не допомогли. Соделю вдалося зробити знімки нападників. Невдовзі більшість з них було впізнано користувачами Інтернет за фотографіями. Найактивнішим серед нападників виявився спортсмен-боєць Вадим Тітушко. Через цей інцидент від його прізвища виник термін тітушка, що швидко поширився в українському суспільстві.

Працював Содель і на Євромайдані – подивитися його фото (ще до силового розгону) можна тут: https://life.pravda.com.ua/society/2014/02/14/152205/

Фотограф  в ФБ Vladyslav Sodel

 

Сьогодні народився автор пригодницької прози:

 

БОГДАН КОЛОМІЙЧУК (1984) — письменник, автор історико-авантюрних, історичних та детективних романів.

Закінчив фізичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка.

2013 року видав дебютний історико-авантюрний роман «Людвисар. Ігри вельмож», який отримав Гран-прі конкурсу «Коронація слова 2013». 2014 року світ побачила збірка детективних оповідань «Таємниця Єви». 2015 року у видавництві «Фоліо» вийшли одразу дві книжки — «В’язниця душ» та «Небо над Віднем» (серія «Ретророман»), 2016-го — «Візит доктора Фройда». У 2017 році у видавництві «Фоліо» було видано продовження роману «Людвисар. Ігри вельмож» — «Король болю».

2018 року у «Видавництві Старого Лева» вийшла книжка «Моцарт із Лемберга», присвячена синові Вольфганга Амадея Моцарта, Францу Ксаверу.

 

Пом’янемо захисників України:

 

МИХАЙЛО ПОГОРЄЛОВ (1992-2014)— молодший сержант МВС

Народився у смт Обертин на Івано-Франківщині. Виростав з чотирма сестрами. 2010 року помер його батько. 2011-го Михайло пішов на строкову військову службу. Після демобілізації працював на заробітках в Москві.

Але коли постала потреба боронити Україну від російської агресії – у тавні 2014 року повернувся та записався добровольцем; молодший сержант батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Івано-Франківськ».

Загинув під час виходу колони з оточення поблизу Іловайська.

Без Михайла лишилася мама та чотири сестри.

 

СЕРГІЙ БІЛОУШЕНКО (1993-2014)— солдат ЗСУ.

Народився у м. Корсунь-Шевченківський на Черкащині. Закінчив гімназію, вступив до Київського університету технологій і дизайну. Після року строкової служби в ЗСУ вступив на контрактну службу у 2011 році. Гранатометник, 95-а окрема аеромобільна бригада.

27 липня 2014 року загинув у бою з російсько-терористичними угрупуваннями під Торезом.

Похований у Корсуні-Шевченківському.

 

МИРОСЛАВ КАБУШКА (1973-2016) — старший солдат ЗСУ.

Народився у Полтаві. Закінчив училище, створив сім’ю.

В липні 2015 року мобілізований, пройшов підготовку в навчальному центрі військ ВДВ, вперше стрибнув з парашутом. Старший солдат, військовослужбовець 90-го окремого десантного штурмового батальйону, 81-ша бригада, старший водій БТРа.

14 квітня 2016 року загинув близько опівночі під час бойових дій в промзоні Авдіївки — під час спостереження за позиціями ворога Мирослава обстріляли терористи з ручного протитанкового гранатомета.

Без Мирослава лишилися батьки, дружина та дві доньки.

Батько Мирослава Олексій Михайлович — волонтер з «Громади Полтавщини».

 

ВІКТОР КУМАНОВСЬКИЙ (1975-2014) — солдат, Державна прикордонна служба України.

Народився у с Хижня на Черкащині. Виростав в родині з двома молодшими братами. У 1993—1994 роках проходив строкову військову службу. Проживав у місті Умань.

У часі війни — солдат, навчальний центр підготовки молодших спеціалістів Державної прикордонної служби України. З 30 червня виконував завдання по охороні Державного кордону України, Мобільна прикордонна застава на автомобілях.

Загинув 7 серпня — терористи «Градами» розстріляли українську колону, що виходила із Дякового. Під час організованого прориву з оточення у «довжанському котлі» (сектор «Д») на з’єднання з основними силами після 22-денної героїчної оборони державного кордону під постійними масованими обстрілами з боку терористів і з территорії Росії. Українські герої з боями вийшли в район Савур-Могили та Амвросіївки. Прорив тривав три доби. Віктор загинув від вибуху снаряда, що потрапив у кабіну автомобіля, яким він керував.

Без Віктора лишились батьки, брати, дружина, двоє дітей.

 

МИХАЙЛО ГОНЧАРЕНКО (1991-2014) — старший солдат ЗСУ.

Народився в Зпоріжжі. Закінчив Класичний приватний університет, протягом 2012—2013 років проходив строкову службу в Президентському полку. Мобілізований в квітні 2014-го, номер обслуги, 93-тя бригада.

23 липня 2014-го біля села Лозового терористи із засідки обстріляли колону військових; Михайло знаходився в першій машині колони, отримав важке поранення. Його довезли до лікарні, але там він помер.

Без Михайла лишились мама, брат та сестра.

 

КАДИР МАГОМЕДОВ (1972 – 2015) — молодший сержант резерву Міністерства внутрішніх справ України.

Народивя у Харкові. Брав у часть у харківському Євромайдані. З початком російської агресії він чекав на повістку і не розумів, чого його не призивають. Врешті у липні 2014-го зголосився на фронт добровольцем: старший кулеметник БТР 1-ше відділення 2-го взводу 1-ї роти, 2-й батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас».

31 січня 2015-го загинув поблизу міста Вуглегірськ під час виконання службово-бойового завдання з вивезення поранених вояків. Тоді ж полягли молодші сержанти Костянтин Ковальов, солдат Сергій Мякотін, Сергій Беляєв, ще 11 зазнали поранень.

5 лютого 2015-го похований у місті Харків.

Без Кадира лишились дружина та син.

 

ВОЛОДИМИР ТКАЧОВ (1970-2018) — молодший сержант ЗСУ.

Народився у с. Вергуни на Черкащині, рано втратив батька. Вивчився на водія. Строкову службу проходив в групі радянських військ у НДР; повернувшись додому, працював на черкаському заводі ПАТ «Азот».

Займав свідому громадянську позицію; з 2016 року проходив службу за контрактом, молодший сержант, гранатометник 1-ї мотопіхотної роти 12-го батальйону, воював у промзоні Авдіївки.

18 вересня 2018-го загинув внаслідок мінометного обстрілу терористами біля смт Луганське — в ході вогневого нальоту від розриву міни калібру 120 мм, яка влучила у бліндаж; зазнав осколкових поранень, несумісних з життям.

Лишилася сестра.

За матеріалами відкритих джерел – Орися ТЕМНА/Громада