Громада Схід
Колл-центр, Марiуполь:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
Колл-центр, Краматорськ:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
05.10.2020
Юристка Інна Куракіна

Процедура оформлення спадщини непроста, тим більше, якщо спадкоємець та спадкодавець – з тимчасово окупованої території. Іноді історії боротьби за законну спадщину набувають таких сюжетів, що куди тим детективам.

Рідна сестра Тетяни Михайлівни померла 2015 року, своєї родини у неї не було, тому Тетяна стала єдиною спадкоємицею. Одразу оформити всі документи жінка не могла, бо мешкала в окупованій Ясинуватій.

Спадщина складалася лише з недоотриманої пенсії сестри – 21 188 гривень. На ці гроші Тетяна Михайлівна змогла б відремонтувати пошкоджене через обстріли житло.

Коли з’явилася можливість, жінка приїхала до Дружківки для оформлення спадщини, однак отримала відмову від відділу державної реєстрації актів цивільного стану (ВДРАЦС) у видачі свідоцтва про смерть сестри. А без цього свідоцтва отримати спадщину вона не могла.

Світ не без добрих людей – жінці підказали адресу Дружківського бюро вторинної безоплатної правової допомоги. Юристка Інна Куракіна запропонувала спільний алгоритм дій.

На першому етапі пані Тетяні необхідно звернутись до суду щодо встановлення факту смерті сестри для отримання свідоцтва про смерть.

– Громадяни України, які проживають на тимчасово окупованих територіях, дуже часто стикаються з подібними проблемами. У цій ситуації є роками напрацьований алгоритм дій. Особа, яка має намір отримати свідоцтво про смерть українського зразка, повинна отримати письмову відмову від ВДАРЦС і звернутися до суду з заявою про встановлення факту смерті. Слід звернути увагу, що в такому випадку судовий збір не сплачується (п. 21 ст.5 ЗУ «Про судовий збір»). До заяви слід додати докази, наприклад, копії медичних документів, виданих окупаційною адміністрацією, речові докази тощо, – прокоментувала Інна Куракіна цей етап.

 

Другим етапом є звернення до суду про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті сестри.

– Законом передбачений 6-місячний термін для прийняття спадщини. Якщо спадкоємець пропустив вказаний термін, вважається, що спадкоємець її не прийняв. Однак існують і поважні причини пропуску, через які суд може визначити додатковий строк для прийняття спадщини (стаття 1272 Цивільного кодексу України). У Тетяни Михайлівни така причин була. Жінка постійно проживає в окупації, де українські органи державної влади, в тому числі нотаріальні, не здійснюють свої повноваження. Виходячи з судової практики, така причина є поважною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Судовий збір сплачується у розмірі 0,4% від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, – пояснює юристка. 

Отримавши рішення суду, жінка звернулася до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину. І знову відмова. Причина полягала в розбіжності у свідоцтвах про народження сестер, а саме – помилці в прізвищах батьків. Така помилка унеможливлює ідентифікацію родинних відносин між пані Тетяною та її рідною сестрою. 

Маючи позитивний досвід співпраці з фахівцями Дружківського бюро, жінка вкотре пішла до Інни Куракіної. Юристка допомогла їй скласти черговий позов до суду, який невдовзі встановив факт родинних відносин. 

З надією, що проблему врешті решт розв’язано, Тетяна Михайлівна звернулася до управління Пенсійного фонду України з заявою про отримання спадщини, що складалася з недоотриманої пенсії за період з 01.08.2014 року по 31.07.2015. Однак управління ПФУ повідомило, що замість 21 188 гривень виплатить лише 797,42 гривні за період з 18.07.2015 по 31.07.2015, поясняючи це тим, що пенсія виплачуються не більше ніж за три роки до дня звернення. 

– Я вже майже втратила надію, що зможу відремонтувати житло. Влітку ще якось впораюся, а взимку знову прийдеться проситись до сусідів, – плакалася пані Тетяна.

 

Юристка бюро ознайомилася з листом управління ПФУ та запропонувала знову звернутися до суду. 

– Управління ПФУ у своєму листі посилалося на статтю 46 Закону України «Про обов’язкове пенсійне страхування», норми якої регулюють відносини між пенсіонером та ПФУ у разі звернення пенсіонера особисто. У даному випадку ця норма не може бути застосована, адже вона не розповсюджується на правовідносини з приводу отримання пенсії, яка перейшла у спадщину. Такі дії порушують права клієнтки на отримання всього належного майна, – зробила висновок Інна Куракіна. 

Суд погодився з її обґрунтуванням позову та задовольнив вимоги позивачки у повному обсязі. Так закінчилася ця детективна історія, що тривала три роки. Завдяки безоплатній допомозі фахівчині Дружківського бюро Тетяна Михайлівна подолала усі труднощі та отримала нарешті довгоочікувану спадщину.