Громада Схід
Колл-центр, Марiуполь:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
Колл-центр, Краматорськ:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
08.09.2020

Навіть розвинені країни світу не можуть дозволити собі брати відповідальність щодо забезпечення повного медичного захисту своїх громадян виключно на бюджетній основі. Тому вони намагаються поєднувати різні системи фінансування системи охорони здоров’я, зокрема – через впровадження добровільного медичного страхування. 

Йдеться про механізм страхування, за яким кожен громадянин вкладає невеликі суми коштів у медичний поліс, аби бути впевненим, що при настанні страхового випадку (хвороба, нещасний випадок тощо) всі медичні витрати або їх переважна більшість гарантовано компенсуються за рахунок страхового фонду.

Навіть в тих країнах, де є обов’язкове державне страхування – наприклад, у Великобританії чи Іспанії – паралельно розвивається система приватного страхування. Хоча всі громадяни застраховані державою, певні категорії населення згодні заплатити ще раз для покриття тих випадків, що здаються слабкими в державній системі.

А от Україна лише здобуває власний досвід змішаної системи фінансування медицини. З 2016 року зареєстровано декілька законопроєктів про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування, проте ухвалення відповідного закону досі не відбулося. Щодо розвитку добровільного медичного страхування, то його стримують низький рівень зарплат у людей, їхня недостатня поінформованість про переваги і недоліки медичного страхування, а також недобросовісні страховики, які є посередниками між громадянином та медзакладами.

Втім, вітчизняний ринок добровільного медичного страхування за рахунок приватних страхових компаній повільно, але зростає. А через появу конкуренції підвищується якість їхньої роботи. Кількість людей, що купують страхові поліси, також збільшується з кожним роком. Наразі, за оцінками експертів, таких в Україні близько 6% населення (два роки тому було приблизно 4%).

Загалом в Україні працюють близько 30 страхових компаній, які пропонують як особисте, так і корпоративне страхування. Ціна поліса – від 3 000 до 25 000 гривень, залежно від того, що саме є страховим випадком. На суму впливає також вік людини та наявність хронічних захворювань. 

Як у нас?

Ольга Іваненко працює у міжнародній організації у Краматорську. Там запропонували оформити договір добровільного медичного страхування. Він покриває лікування у стаціонарі, діагностичне обстеження, стоматологічні послуги, невідкладну медичну допомогу. Щомісяця з її заробітної плати вираховують 1 000 гривень. Звернутися по допомогу Ольга може лише до лікарень, з якими її страхова компанія уклала договори. 

– Вважаю, що це істотна допомога у разі, якщо станеться щось. Також я можу звернутися до стоматолога, при цьому вартість послуг, які я можу у нього отримати, перевищує мої виплати на кілька тисяч гривень. Увесь світ живе за принципом страхування, сподіваюся, це набуде поширення і в Україні. Але для цього, на мою думку, має зрости рівень доходів людей, бо платити із зарплати ці внески не кожен зможе, – каже Ольга. 

Марина працює у Бахмуті на Укрзалізниці. Державне підприємство щомісяця вираховує з її зарплатні близько 100 гривень. На підприємстві питають, чи погоджується працівник на це, , тож страхування добровільне. У випадку оформлення лікарняного листа і призначення ліків на підприємстві компенсують витрати.

– 100 гривень – невелика сума, але коли нещодавно мені робили операцію, на підприємстві компенсували усі витрати, бо у мене була ця страховка. Операція коштувала близько 4 тисяч гривень, для моєї родини це великі гроші, – говорить Марина. – Що не покриває наша страховка, так це витрати на стоматолога, лікування онкологічних і психічних захворювань, придбання різних біологічно активних домішок.

У Багатопрофільної лікарні інтенсивного лікування Костянтинівки пацієнтів зі страховими полісами поки немає. Але директорка лікарні Олена Руденко каже: це питання часу.

– Нещодавно до мене приходили з київської страхової компанії, яка має у Костянтинівці 200 застрахованих людей. Зараз ведемо з нею переговори щодо укладання угоди на співпрацю. За кожну людину при настанні страхового випадку лікарня отримає гроші, застрахована людина – обстеження, ліки та необхідну медичну допомогу. Але є нюанси: наприклад, у застрахованої людини діагностували інсульт. За договором з НСЗУ (Національною службою здоров’я України) лікарня отримає на лікування такого хворого 19 000 гривень. За страховим полісом це будуть інші гроші, які точно не покриють лікування. Отримати гроші з двох джерел за одну людину ми не можемо, потрібно вибирати. Наразі я бачу багато неузгоджених і недоопрацьованих моментів на законодавчому рівні, хоча в цілому підтримую страхування, – зауважує директорка. – Увесь цивілізований світ так живе і працює. 

Як у Польщі?

2015 року родину Анни Василевської евакуювали з окупованого Шахтарська військовим літаком до Польщі, бо вона мала польське походження. Наразі Анна живе в Ольштині, працює журналісткою на місцевому радіо.

– В Україні я працювала вчителькою, медичного страхування у мене не було. У Польщі інша ситуація. Медичне страхування тут добровільне, усі знають, що без нього страшно захворіти, бо лікування коштуватиме шалених грошей. Щомісяця бухгалтер вираховує із зарплатні на державне страхування так звані складки (певний процент від зарплатні). Є ще групове страхування – це вже додаткові прописані випадки: народження дитини, смерть члена родини тощо. Це коштує в середньому 50-70 злотих на місяць (близько 400 гривень), – розповідає Анна.

Проте, за її словами, потрапити до фахівця за цією страховкою складно – завжди довгі черги. Тому, сплативши страховку, поляки зазвичай йдуть до приватних лікарів і знову платять – по 100 злотих (приблизно 740 гривень) за прийом у ендокринолога, дерматолога, уролога або фізіотерапевта.

Цьогорічна глобальна загроза пандемії коронавірусу показала недосконалість усіх світових систем охорони здоров’я. Але в тих країнах, де існує медстрахування, наслідки для людей виявилися менш руйнівними. Тож важливо, щоб при запровадженні нових практик страхової медицини Україна перейняла позитивний світовий досвід та врахувала ті помилки, через які пройшли інші країни.

Наталія ОЛЕКСАНДРОВА/Громада Схід 16(25) 2020

 

СТРАХУВАННЯ ПО-АМЕРИКАНСЬКИ

Сполучені Штати мають найдорожчу систему охорони здоров’я у світі. На одну людину тут щорічно витрачається 15 000 доларів, а загальний річний обіг коштів становить 3 трильйони доларів (16% ВВП).

Початок обов’язковому медичному страхуванню було покладено 1964 року за президента Джонсона, а 2010 року Барак Обама прийняв один з найдорожчих законів в історії США вартістю 940 мільярдів доларів – аби зробити медичне страхування доступним для всіх американців.

Наразі малозабезпечені громадяни, інваліди, непрацюючі та особи 65+ охоплені програмою державного субсидування, а працюючим зазвичай страховий поліс частково чи повністю оплачує роботодавець. Власники бізнесу і ті, кому роботодавець страховку не оплачує, зобов’язані придбати поліс власним коштом, проте частину страхових внесків компенсує держава.

Вартість полісу формується залежно від типу страховки та тарифного плану. В середньому це 250-350 доларів на місяць. Тож сім’ї з дітьми щомісяця витрачають на медстрахування більше 1 000 доларів.

Страхові компанії компенсують від 60% медичних витрат до 90% (щомісячні внески за цим полісом найвищі). 

Як жартують самі американці, придбання медстраховки насправді страхує від банкрутства. Наприклад, при наявності полісу виклик швидкої обійдеться у 240 доларів, а якщо страховки немає – доведеться заплатити в середньому 5 000 доларів.