Громада Схід
Колл-центр, Марiуполь:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
Колл-центр, Краматорськ:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
21.02.2021
Робота Олександра Войтовича

Поєднати захоплення краєзнавством з сучасною айтішною освітою вдалося Нелі ФОТІНІЙ, жительці села Щурового Лиманської громади Донецької області. Вона пройшла усі п’ять курсів, запропонованих за програмою «IT Nation» (ІТ – скорочено від «інформаційні технології», – ред.), як і ще сотня людей з Донеччини та Луганщини. Їхнє життя змінилося за кілька місяців. Дехто зараз на стажуванні в ІТ-компаніях, інші розробляють власний бізнес.

Неля закінчила Донецький національний технічний університет, працювала у Краматорську у приватному інституті, на його базі викладала курси інформатики для дітей. Але після пологів на ту роботу так і не повернулася. Для себе та дитини обрала чисте повітря у лісі на Лиманщині, де вже тринадцять років працює завідувачкою господарства туристичної бази.

Навесні 2020 року жінка побачила у соцмережах оголошення про те, що жителі Сходу України можуть безоплатно отримати ІТ-освіту. На навчання, організоване «Мережею Глобального Договору в Україні» за сприяння Проєкту USAID «Економічна підтримка Східної України», зареєструвалися тоді 2 500 людей з міст та сіл Донецької і Луганської областей – від підлітків до пенсіонерів, з різним досвідом в ІТ-сфері ба навіть взагалі без досвіду. 

– Навчання в університеті я завершила за спеціальністю інженер-системотехнік. Але то було двадцять років тому, усе змінилося, – розповідає Неля. – Тож я подала заявку спочатку на один курс. Але потім вирішила вчитися «по повній», і записалася одразу на усі п’ять курсів з програмування та цифрових навичок (для просунутих читачів: йдеться про курси з Web Developer, Advanced Frontend Web Developer, Manual QA Engineer, Automation QA Engineer, Digital Skills, – ред.). 

Неля Фотіна з отриманими сертифікатами

Жінка хотіла не лише осучаснити знання і навчитися програмуванню, а й поєднати це зі своїм хобі – краєзнавством. Хобі було спадковим: батько Нелі Юрій Тихоненко збирав краєзнавчий матеріал з історії Щурового та досліджував історію свого роду, який належить до перших поселенців села. 

– Батько створив наше родове дерево, з’ясував, що наші предки поселилися у Щуровому ще у середині ХVІІІ століття. Після смерті батька 2014 року я довго думала про його краєзнавчу справу. Адже змалечку ходила з ним різними стежками, бачила, як він досліджував свій край і розпитував  старожилів. Це все потребувало продовження, – каже Неля. 

За три роки потому вона зібрала батькові напрацювання, доповнила їх та видала книжку «Історія села Щурове», яка ввела її у світ краєзнавства і познайомила з людьми, зацікавленими у розвитку та туристичній промоції Донеччини. Вона почала писати краєзнавчі статті про громаду Лиманщини, стала активно долучатися до різних громадських проєктів і зрештою зрозуміла, що захоплення краєзнавством переростає у щось значно більше. ІТ-курси допомогли зрозуміти, у що саме.

Щоб осучаснити галузь краєзнавства, Неля займалася по кілька годин щодня: читала, програмувала, виконувала завдання з дизайну, відвідувала вебінари та інші заходи, які проводили організатори освітньої програми.

– Інколи мені здавалося, що все складно і я нічого не розумію. У цей момент дуже важливою була онлайн-підтримка проєкту. Консультанти підказували, направляли, коригували. Це було дуже круто і дуже сильно. Чим більше я заглиблювалася у навчання, тим більше мені хотілося знати, – згадує жінка. 

Мапа туристичних магнітів Сходу з сайту «Шлях, позначений сіллю»

Перше замовлення на розробку сайту Неля отримала паралельно з навчанням. І невипадково саме до неї звернулася Яна Синиця, фахівчиня з внутрішнього туризму, яка разом з командою однодумців просуває туризм на Сході України за проєктом «Шлях, позначений сіллю». Сайт був задуманий як такий, що розповідає про цікаві туристичні маршрути Донеччиною та Луганщиною, представляє гідів та авторські сувеніри місцевих майстрів. 

За словами Яни Синиці, її команду не лякало те, що сайт проєкту для Нелі був першим досвідом:

Робота Олександра Войтовича

– Ми погодилися доручити їй наш сайт, адже Неля теж краєзнавиця, як і ми, вона зацікавлена у створенні гідного туристичного продукту для промоції Сходу України. Майже усі пункти наших подорожей пов’язані з історією видобутку солі в регіоні, тривалішою за видобуток вугілля. Разом ми складаємо для туристів маршрут, позначений сіллю. 

До речі, сіль неодноразово ставала джерелом натхнення для митців. Цей текст, власне, проілюстрований малюнками з серії «Сіль&Соль» українського художника Олександра Войтовича. Він вважає, що сіль має якусь магію, що спонукає до нових експериментів та проєктів. Напевно, тому, що це дуже український продукт, і навіть обгортка, незмінна впродовж багатьох десятиліть (і, відповідно, поколінь), стала певним символом історії країни.

Щодо Нелі Фотіної, то магія солі пришвидшила втілення її прихованих раніше амбіцій. Наразі вона налаштовує створений сайт, шукає нові замовлення та команду однодумців – аби спільно працювати вже над власним проєктом. 

Наталя ДОНЕЦЬКА/Громада Схід №3 (36) 2021