Громада Схід
Колл-центр, Марiуполь:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
Колл-центр, Краматорськ:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
25.04.2020

Реформу освіти суспільство зустріло без оптимізму. Так завжди відбувається, коли йдеться про зміни – вони природно наражаються на спротив, адже звичка, як відомо, друга натура. Й досі учасники освітнього процесу мають острах щодо нововведень. Зокрема, вчителів лякають інституційний аудит та сертифікація замість звичної атестації.

Реформування освіти стартувало з початкової школи, яка 2018 року перейшла на державні стандарти Нової української школи. Їхня суть полягає у дитиноцентризмі (дитина стає головною в освітньому процесі) та в інтегрованому навчанні – через ігри, цікаві вправи, можливість творити і розкриватися. 

Принципи дитиноцентризму та педагогіки партнерства на державному рівні закріплені 18 березня поточного року з набранням чинності Закону України «Про повну загальну середню освіту». Підтримкою галузі та наглядом за закладами освіти щодо дотримання ними законодавства відтепер займається Державна служба якості освіти України.

ДОВІДКА: Державна служба якості освіти України – центральний орган виконавчої влади, призначений допомагати закладам освіти гарантувати якість освіти та формувати довіру суспільства. Його діяльність спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра освіти і науки України.

Про те, що сертифікація – справа суто добровільна, а інституційний аудит – не покарання, а спосіб вдосконалення, «ГРОМАДІ Схід» розповіла в. о. начальника управління Державної служби якості освіти у Донецькій області Тетяна РЕМПЕЛЬ.

– Як освітні зміни стосуються, зокрема, директорів та вчителів сільських шкіл?

– Немає різниці у повноваженнях та обов’язках роботи директора міської школи та сільської. Завдання перед ними стоять однакові: надання якісних освітніх послуг. Кожен учень – у селі чи місті – має буди забезпечений усім необхідним для отримання якісних знань. Метою реформи було і залишається створення такої інфраструктури закладів, щоб «кожного українського школяра ми могли підвезти до якісної, добре обладнаної школи, у якій є хороші вчителі», як казала колишня міністерка освіти і науки України Лілія Гриневич. 

Відповідальність за це несе місцеве самоврядування. Адже з втіленням процесу децентралізації змінився підхід до фінансування – розподіл коштів буде відбуватися не на навчальний заклад, а в розрахунку на кожного учня. Органам місцевого самоврядування практично усіх об’єднаних громад разом з отриманням бюджетних преференцій та управлінських повноважень необхідно буде взяти на себе надскладне завдання зі створення ефективного управління системою освіти в своїх громадах. Зокрема, відтепер не міністерство або обласна влада обирає статус та профіль навчального закладу, а члени громади, які розуміють свої потреби та користь закладу для своєї території.

– Що таке інституційний аудит? 

– Це комплексна зовнішня перевірка та оцінювання освітніх й управлінських процесів, які забезпечують закладу освіти ефективну роботу та сталий розвиток. Якщо атестація показувала школі «що не так», то інституційний аудит має показати «як зробити краще».

Проводиться він нашою службою. Залучатися до проведення інституційного аудиту в закладах освіти можуть педагогічні працівники, які пройшли добровільну сертифікацію, та представники громадськості. Таким чином утворюється експертна група з 3-12 членів. До її складу входитимуть освітяни, які мають досвід роботи у школі не менше 5 років, вищу педагогічну освіту або вищу кваліфікаційну категорію, а також пройшли спеціальне навчання. 

Варто зазначити, що жодних звітів школа не готує. Усю документацію для проведення інституційного аудиту готує Державна служба якості освіти. Єдиний документ, який заповнює заклад за результатами аудиту — анкета, за якою оцінюють роботу експертної групи.

Плановий аудит проводиться один раз на 10 років в усіх школах, незалежно від форми власності та підпорядкування, позаплановий – в закладі освіти, який має низьку якість освітньої діяльності або за ініціативою самих освітян чи громади. Позаплановий аудит зможуть проводити не частіше, ніж раз на 2 роки, і не раніше, ніж через рік після проведення планового. 

За результатами аудиту заклад отримуватиме рекомендації зодо вдосконалення роботи – з проекцією, зокрема, на підвищення конкурентоспроможності закладу та його випускників. Ці рекомендації не є ультимативними та залишають школі право на власний розсуд вирішувати, як будувати свою діяльність після проведення аудиту.

– Як школам підготуватися до аудиту?

– Не потрібно сидіти і чекати на аудит. Очільникам закладів слід вже зараз самостійно оцінити свою роботу, з’ясувати свої слабкі сторони і робити все можливе, щоб їх позбутися.  Самооцінювання рекомендується проводити за чотирма напрямами: освітнє середовище, система оцінювання здобувачів освіти, педагогічна діяльність, управлінські процеси. Механізм самооцінювання має бути безперервним, аби стати складовою професійного життя всіх педагогів та постійним інструментом розвитку школи. Тоді можна буде сміливо говорити, що до інституційного аудиту не треба готуватися спеціально.

Євген ТОПОР/Громада Схід №7 (16) 2020