Громада Схід
Колл-центр, Марiуполь:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
Колл-центр, Краматорськ:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
08.12.2019

Розвозимо газети разом з розповсюджувачем «ГРОМАДИ Схід» Дмитром, знайомимося з селами та селянами Донеччини. Наче у всіх однакові обставини, але ж яке різне життя (чи ставлення до життя) люди собі обирають. 

Село Зеленопілля Бахмутського району розташоване досить близько від занедбаних  поселень «сірої» зони, поруч з не менш «сумною» Курдюмівкою. Тут також є свої «чорні сторінки», адже село знаходиться у кількох кілометрах від лінії розмежування і під  час загострення бойових дій зазнало суттєвих втрат. 30 січня 2015 року від обстрілів загинули двоє людей, 15 будинків були пошкоджені. Відтоді багато селян поїхало – хтось до більш безпечних районів, а дехто взагалі подався з Донеччини до інших регіонів. 

– Було страшно. Тоді загинули люди. Був такий час, що не ходили сюди ані поїзди, ані маршрутки. Навіть машини з хлібом не пропускали. Школярі вчилися дистанційно. Вікна в садочку та клубі повилітали. Постраждало і місцеве підприємство, яке давало роботу, – згадують місцеві.  

Тоді у Зеленопіллі залишилася лише третина мешканців, менше ста людей. Але вони, попри обставини, рук не опустили та стали справжньою громадою. Тому наразі село гарно облаштоване і налаштоване на оптимізм. 

Відремонтувати приватні оселі допомогли міжнародні гуманітарні організації.  А ось інфраструктуру села відновлювати довелося переважно власними силами. 

У дверях сільського клубу нас зустрічає Малиш. Доброзичливо махає хвостом, ніби він і є господар. Господарство вражає –  будинок культури не просто відремонтований, в ньому сучасний зал із новітнім обладнанням та енергоощадним опаленням. 

У підвалі розташована тренажерна зала. 200 тисяч гривень на облаштування виділила Данська рада у справах біженців. Ще 100 тисяч – фінанси місцевого бюджету. Безоплатні заняття популярні не лише серед молоді, літні люди також займають черги до спортивних снарядів. 

– Вхід до спортзалу вільний. Тут аж дві роздягальні. Тепло. Є тенісний стіл, велодоріжка, сучасні тренажери. Сюди  навіть бабусі 80-річні ходять, вони і графік собі склали, щоб не заважати одна одній. Ще у нас просто чудовий садочок. Там вікна нові, дитячий майданчик, діткам дуже подобається., – розповідає сільська бібліотекарка Ірина Миронова. 

З сімейним лікарем зеленопільців ми, на жаль, не поспілкувалися, але побачили, що устаткуванню  його робочого місця можуть позаздрити і деякі міські медики. Тривалий час через обстріли село було позбавлене залізничного сполучення, та вже електричка знову почала курсувати до станції Курдюмівка, що дуже зручно для місцевих. Довго неможливо було завозити до села вугілля, але сьогодні це питання також розв’язане. Довідавшись про такі зміни, люди почали потроху повертатися у свої домівки.

Староста Опитнянського старостинського округу Зосим Йорохов розповідає про село як про зразкове:

Все це робилося, коли тривали активні бойові дії. Тоді завданням номер один для органів місцевої влади було показати людям, що нам не все одно. Ось в цьому маленькому населеному пункті, де зараз мешкає до сотні людей, є гарний клуб, комфортна бібліотека, затишний дитячий садочок, централізоване водопостачання, освітлення. Так, опалення вугільне, але воно сьогодні не дорожче за газове. До того ж запустили електричку. Головне – щоб був мир. Усе інше ми спільно з жителями нашого округу зможемо зробити самі., 

Зеленопілля належить до Опитнянського старостинського округу, який наразі є частиною Бахмутської ОТГ. Із адміністративно-територіальною реформою селяни пов’язують свої сподівання щодо подальшого розвитку. Зокрема, є плани відремонтувати дороги, побудувати спортивні майданчики. Але найбільш гостре в громаді питання – працевлаштування. 

– Найголовніша проблема для ОТГ у нашому регіоні – це створення робочих місць. Усе, що ми вже зробили, можливо, нікому й не буде потрібним, якщо не буде роботи. Але у нас є що запропонувати інвесторам. Є нерозпайована земля, яка може стати чудовим наділом для садівництва. Є промислові майданчики. На місцях колишніх підприємств залишилися необхідні комунікації – це суттєвий плюс для тих, хто хоче відкрити свою справу. Ми налаштовані оптимістично, – наголошує староста.

Жителі села зізнаються, що певні переживання і страхи від децентралізації в них є. Адже звичний стан речей змінювати на те, що не зовсім розумієш, завжди трохи лячно. Втім, порівнюючи свою громаду із селами-сусідами, вони розуміють – зміни назріли.

Руслан ТОЛОЧКО/Громада Схід №7, 2019