Громада Схід
Колл-центр, Марiуполь:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
Колл-центр, Краматорськ:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
08.02.2022
Фото: Ірина ГОРБАСЬОВА/Громада

А до вашого селища вже теж приїхали іноземні журналісти? Останнім часом їх на Сході стало так багато, що сумнівів немає: ми знову на передовій великої війни, принаймні інформаційної. А якщо так – маємо подбати про свою психологічну безпеку. Бо кожен з нас має сумний досвід, як діяти у разі загострення бойових дій, а от захищати себе від безжальних інформаційних атак – цьому, на жаль, нам ще вчитися і вчитися. Як розпізнавати брехливі новини розповідає наша волноваська кореспондентка, яка два роки тому пройшла курс медіаграмотності від «ГРОМАДИ Схід» і отримала сертифікат медіатренерки. 

Коли я заходжу в гості до своєї 83-річної бабусі Світлани Іллівни, вона за чашкою чаю зазвичай любить переказувати мені новини, які десь почула або прочитала. Але останнім часом почала скаржитися на високий тиск та сердечний біль після перегляду вечірніх новин по телебаченню. Я її дуже люблю, тому намагаюся убезпечити від хвилювань. Багато разів просила її не дивитися телевізор перед сном, але довго в інформаційному вакуумі бабусі знаходитися все ж таки складно. Тому я вирішила навчити її перевіряти новини. Коли вона дізналася кілька головних ознак фейкових новин та стала вдумливо споживати інформацію, здоров’я покращилося. Тепер я хочу поділитися своїми правилами перевірки новин і з читачами «ГРОМАДИ Схід». Адже якщо цьому змогла навчитися моя бабуся – зможете й ви.

БЛИСКАВКИ МАСОВОГО УРАЖЕННЯ 

У чому загрозливість фейкових або маніпуляційних новин? Вони зазвичай створені доволі грамотно, аби запустити «вірусний» ефект: сьогодні хтось дописує про вигаданий факт у соцмережах, а назавтра його вже цитують телевізійні канали. Бо, на жаль, українські медіа не вміють або не хочуть перевіряти факти. 

2018 року це довела експертка Інституту розвитку регіональної преси Альона Романюк. Вона вирішила дослідити, наскільки українські медіа вразливі до фейків і розіслала на редакційні адреси 160 ЗМІ вигадану нею новину «У серпні мешканці Запорізької області зможуть побачити кульові блискавки». Пресреліз вона склала від неіснуючої організації «Українській підрозділ Всесвітньої організації управління океаном та атмосферою», для якої сама ж намалювала логотип. Додала до повідомлення посилання на справжній звіт NASA, де про кульові блискавки взагалі не йшлося, а до контактів – вигадане ім’я та свій телефон. 

За півгодини після розсилки з’явилася перша публікація, а за п’ять годин реліз опублікували вже понад 70 видань! Всі вони повторювали викладені у пресрелізі абсурдні поради на кшталт «не панікуйте, кульові блискавки можуть відчувати хвилі вашого страху» або «відсуньте всі металеві речі з позиції навприсядки».

Наступного дня сюжет про блискавки вийшов на «1+1», і надалі ще сотні українських видань оприлюднили фейк вже з посиланням на ТСН. Жодне з них не звернулося по уточнення інформації, не загуглило, чи існує така організація, не зателефонувало до Гідрометцентру, аби з’ясувати, що кульові блискавки неможливо спрогнозувати. 

Коли інформаційна хвиля вщухла, встигнувши перелякати мільйони людей, а Альона розповіла, що новина фейкова  – деякі медіа прибрали її зі своїх сайтів, але ж не спростували. Так всі побачили, що проблема із критичним мисленням існує не лише у споживачів інформації, але й в українських журналістів.

НА ВІЙНІ ЯК НА ВІЙНІ 

Критичне мислення – це потреба ставити собі питання і шукати на них відповіді. На цьому принципі базується моя інструкція, якою я пропоную користуватися усім.

  1. Обов’язково перевіряю першоджерело

Пам’ятаєте, нещодавно деякі ЗМІ поширювали інформацію про накопичення біля українських кордонів польових шпиталів РФ із запасами крові? Скільки ж заспокійливого було випито моєю бабусею через цю новину! Вона навіть «тривожну валізу» починала збирати. Але ж ця інформація з посиланням на анонімних посадовців не була підтверджена жодним офіційним джерелом. Сайт Міністерства оборони України повідомив, що біля кордонів нічого такого не спостерігається, а метою даної інформаційної «інтервенції» було провокування паніки. 

Отже, якщо у новинному повідомленні посилаються на «анонімне джерело», то я не вірю. Довіряю лише державним сайтам та незалежним ЗМІ з високим рейтингом. 

Восени 2021 року Інститут масової інформації оприлюднив «Білий список» найякісніших онлайн-медіа України. До нього увійшли такі видання як Суспільне, Громадське, Ліга, Еспресо, Бабель, Радіо Свобода, НВ, Українська правда. Ці видання пройшли також іспит на дотримання стандартів професійної журналістики: точності, оперативності, повноти, достовірності, балансу думок, відокремлення фактів від суджень. 

Найбільш маніпулятивними визначені видання Страна, 112ua та ZIK. А сайтом з найгіршими показниками щодо журналістських стандартів – Політека. Були навіть випадки, коли ці медіа видавали за факти новини з сатиричного сайту UaReview, всі матеріали якого повністю вигадані (як от жарти щодо львівського метро, якого не існує).

Окремо зауважу, що соціальні мережі я також вважаю ненадійними джерелами інформації, навіть якщо на них посилаються ЗМІ. Пост чи блог – це точно не новинні джерела. Якщо ж вони містять важливу інформацію, журналісти мають перевірити її через офіційні канали.

  1. Шукаю ознаки маніпуляції, починаючи із заголовку

Ніколи не відкрию новину, якщо «провокативність» заголовку суперечить здоровому глузду. Бо саме у заголовках містяться ознаки того, що зараз вами будуть маніпулювати. Якщо вам подають інформацію із заголовком «Сенсаційний поворот у переговорах по Донбасу: все дуже жорстко» – просто проігноруйте її. Не відкривайте, не дивіться, не слухайте – елементарна гігієна.

Все, що у медіапросторі просувається під емоційними гаслами «Читати всім!», «Шокуюча правда про…», «Нарешті! Стало відомо, що…», «Це відео підірвало мережу!» – створюється з метою привернення уваги. Часто назва такого матеріалу не має нічого спільного з його вмістом або спотворено передає суть. Але мета досягнута – сайт чи канал отримує відвідуваність. А штучно зацікавлений споживач – викривлену реальність та нерви.

Цей прийом українські ЗМІ доволі «успішно» використовують і після заголовків: зловживають емоціями, маніпулюють поняттями або перебільшують. Адже чим більше у людей емоцій – тим вище рейтинги. Звичайно ж, емоції бувають різні, але найсильнішими вважаються все ж таки негативні. Саме тому телевізійники люблять навіть нейтральну новину перетворити на трагічну, а вечірні новини – на коктейль зі скандалів та смертей.

Я знаю про «концепцію шести С і одного Г» (СТРАХ, СКАНДАЛ, СЕКС, СЕНСАЦІЯ, СМЕРТЬ, СМІХ, ГРОШІ), яку журналісти використовують для зацікавлення аудиторії, тож на емоції мене не розвести. Хіба що на посміятися. А медіа, які до того ж вживають ярлики, провокативні терміни, вирвані з контексту фрази та обливання когось брудом, я вважаю «сміттярками» або «зливними бачками». Їх – теж до «чорного списку».

  1. Аналізую повідомлення

Якщо мої фільтри пропустили попередні пункти, я пристаю власне до змісту. Тобто аналізую, чи нейтрально подається інформація (а як ні, то кому це може бути вигідно), чи не є вона рекламною (замовні статті часто не маркуються у пресі як оплачена реклама), чи не використовуються у тексті узагальнення («Маріупольці підтримують таку-то ініціативу») або суб’єктивні оціночні судження, не обґрунтовані цифрами або фактами («Ця програма стане найпотужнішою в історії України»).

  1. Оцінюю рівень експертності

Деякі канали я припинила дивитися просто через те, що фейкові фахівці, які у студіях програм оголошуються експертами, викликають у мене зневагу до редакційної політики як такої. 

Начебто всі розуміють, що шкільну реформу, наприклад, може коментувати вчителька, а правові питання – юрист. То чому нас не бентежить, коли одна й та ж людина просторікує сьогодні про фінанси, а завтра – про вакцинацію? Адже справжній експерт коментує тільки ту тему, з якої має фахові знання. І тільки шахраї, невігласи та політичні авантюристи готові з цілковитою впевненістю відповідати на будь-які запитання.

Це виглядає як в тому жарті: «Звідки сьогодні взялося стільки аграріїв? Нормальні ж вчора були вірусологи!». Але мені чомусь не смішно. Тому я завжди цікавлюся досвідом експерта та його репутацією: наскільки притомними були попередні заяви, чи підкріплені фактами. Також звертайте увагу на емоційність у висловлюваннях – фаховий експерт рідко коли дозволяє собі гучні безпідставні заяви. Надлишок емоцій може свідчити про намір спровокувати збурення серед людей, поляризувати їхнє ставлення до проблеми. 

Звісно, спочатку може бути складно розрізняти всі ці тонкощі. Але якщо постійно тренувати свій мозок та вдумливо аналізувати інформацію, ви не лише згодом станете медіаграмотною людиною, а й суттєво покращите своє психічне здоров’я.

Анастасія ХАРІНА/Громада Схід №1(55) 2022

 

ВОВКИ! ВОВКИ!! ВОВКИ?

Ще один пункт інформаційної гігієни – для просунутих користувачів інтернету. Маєте сумніви – звертайтеся до дітей та онуків, вони допоможуть. 

Мешканка Волноваського району нещодавно дописала у соцмережі, що бачила у лісі вовків. До публікації вона додала фотографію трьох хижаків. Більшість моїх знайомих чомусь не піддали сумніву, що фото може не належати авторці посту, і почали активно поширювати її допис мережею. 

А ось я перевірила зображення за допомогою спеціального сайту https://tineye.com. Цей ресурс допомагає побачити першоджерело зображення та порівняти фото з оригіналом.  Виявилося, що фото вперше було опубліковано 2014 року, і 69 сайтів потім використовували його як ілюстрацію до своїх матеріалів. 

Походження світлин можна також перевіряти через традиційний пошуковий запит Google-зображення. А ось перевірити втручання у зображення та знайти використання фотошопу можна через онлайн-сервіс FotoForensics, створений криміналістами для визначення справжності цифрових документів і фото.