Громада Схід
Колл-центр, Марiуполь:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
Колл-центр, Краматорськ:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
22.12.2019

Міжнародна програма дослідження якості освіти PISA (The Programme for International Student Assessment) оприлюднила результати, за якими рівень середньої освіти в Україні можна оцінити як «ну дууже посередній».

Минулого року Україна вперше взяла участь в оцінюванні грамотності 15-річних підлітків у таких предметних напрямах, як читання, математика та природничо-наукові дисципліни – саме їх досліджує PISA у 78 країнах.

В Україні тести PISA пройшли майже 6 тисяч учнів у 250 закладах освіти. 

Хто порахує кількість тонн гуманітарної допомоги?

Виявилося, що за рівнем вміння читати українські школярі займають 36-ту позицію, за рівнем володіння природничими науками – 38-у, а їхні знання з математики оцінили як гідні лише 41-го місця у рейтингу.

Такі показники зумовлені тим, що 36% старшокласників не мають базових знань з математики,  26% не досягли базового рівня читання, а 26,4% не отримали базової уяви про природничі науки.

Міністр освіти і науки України Ганна Новосад оцінила ці результати як «непогані» і зауважила, що їх доцільно порівнювати не з усіма країнами, а, в першу чергу, з референтними для України. На її думку, це Білорусь, Грузія, Естонія, Польща, Молдова, Словаччина, Угорщина. І якщо Естонія просунулася до недосяжних вершин і увійшла до п’ятірки лідерів рейтингу (випередивши навіть Фінляндію, яка кілька років тому вважалася зразковою у сенсі ефективної шкільної освіти), то Молдову та Словаччину нам все ж таки вдалося випередити.

До речі, на перших сходинках наразі знаходяться провінції Китаю, на останній – Албанія. І якщо від аутсайдера нас відділяє лише 50 балів, то від лідера – аж 100.

Тож, якщо не зробити висновків і не пришвидшити реформи, наші шанси збудувати економіку країни другого світу стануть взагалі примарними. Як зловтішно кажуть просунуті науковці, яких довгі роки усували від впливу на суспільство та фінансування, «від проблеми пошуку кваліфікованих токарів ми акуратно перейдемо до пошуку тих, хто правильно порахує кількість тонн гуманітарної допомоги від ООН».

Очевидно, що «славетна» радянська система середньої освіти із зубрінням параграфів і «домашками» разом з усіма косметичними змінами, впровадженими під час незалежності – не працює, а втілення програми Нової української школи у початкових класах ще не встигло, звісно, призвести до  відчутного поліпшення рівня старшокласників.

Втім, одне зворушення є: згідно з даними рейтингу PISA, в Україні школярі почуваються більш задоволеними життям, ніж їхні однолітки у пострадянських країнах. Тож це, мабуть, гарна новина –  діти визнають, що у школах поменшало притаманної радянській системі агресії, спрямованої на учнів.

Освітній марафон для вчителів зі Сходу – заради дітей-людей

Саме під час оприлюднення рейтингів PISA, на початку грудня, у Києві відбувалася конференція-інтенсив для освітян Донецької та Луганської областей. Дієві рецепти, які б допомогти розвиватися українській освіті, протягом п’яти днів відшукували близько 180 педагогів з 60 шкіл Сходу. Донеччину представляли вчителі Маріуполя, Краматорська, Дружківки, Покровська, Красногорівки, Авдіївки, Волновахи, Слов’янська, Добропілля, Великої Новосілки, Бахмута, Вугледара, Селидового, Костянтинівки, Новогродівки, Торецька та районних шкіл.

До наступного модуля Освітнього марафону будуть запрошені ті групи учасників, які підготують найкращі концепції стратегії розвитку свого навчального закладу. Цьому їх вчили видатні освітяни України, а на втілення ідей Нової української школи мотивували відомі митці. 

– Те, чим займається вчитель – це місіонерство, волонтерство, і одразу цієї роботи не побачиш, – зазначила під час однієї з сесій акторка та громадська діячка Римма Зюбіна. – Але те, що вчитель «вкладає» в голову молодої людини –дасть результат  завтра. Вчитель як лікар: якщо він хоча б один день не дізнається, що в світі нового, то втратить відчуття пульсу життя. Дуже хочу, щоб в нашій країні росло покоління дітей-людей, а не дітей-рабів, щоб діти не боялися висловлювати свої думки, були вільними.

Як розповів організатор марафону, очільник Фундації соціальних інновацій «З країни в Україну» Денис Блощинський, ідея працювати з вчителями з’явилася після того, як залучені до освітніх програм підлітки поставили питання: «Скажіть, як нам тепер повертатися до школи після того, як ми навчилися бачити ширшу картину світу, дивитися по-іншому на свій розвиток і на себе, як на особистість?».

– Ті з них, що вже пройшли систему шкільної освіти, відчули, що «втрачають себе» – особистісну оригінальність, креативність, дитячість. Це ілюстрація того, як працює система освіти сьогодні. Про це зараз говорить весь світ, проблема не є суто українською. Ми зрозуміли, що змінити підлітків без співпраці з вчителями та їхніми батьками ми не зможемо, – каже Блощинський.

Оприлюднення результатів PISA змусило також задуматися про те, яким саме навичкам наших дітей треба навчати у школі. Адже PISA не перевіряє, чи засвоїли учні певні формули, а оцінює, наскільки вони здатні використовувати їх в реальному житті – розрахувати площу горища у домі, обсягу ліків чи вартості скейтборду. Отут і виявилося, що більшість українських учнів не здатні застосовувати свої знання для розв’язання життєвих проблем. А саме ця здатність є запорукою успішної самореалізації особистості після школи.

Зелена ручка та сільська школа

Ще один висновок з рейтингу PISA стосується якості сільської освіти: учні у селах відстають від однолітків з великих міст України на 2,5 роки навчання. Вчителі невеликих міст та сіл Донеччини, присутні на Освітньому марафоні, поставилися до таких даних дещо критично. За їхніми словами, із втіленням принципів Нової української школи, появою у сільських закладах освіти сучасного навчального обладнання розрив суттєво нівелюється.

З тих проблем, що освітяни прифронтових шкіл вважають актуальними, найбільша – кадрова. За словами директорки авдіївської ЗОШ №6 Вікторії Шляхової, її колеги – здебільшого пенсійного віку, і зміни сприймають вкрай важко. Про це розповідали й інші педагоги: вчителі, 90% з яких вийшли з радянської системи, не можуть звикнути до безбальної системи, використання зеленої ручки замість червоної під час перевірки учнівських вправ, відсутність домашнього завдання тощо. 

Адже що таке зелений колір  вчительських приміток? Він означає, що вчитель визначає та схвалює успіхи першачка, а не просто виправляє помилки. Тим самим заохочує його удосконалювати та примножувати власні досягнення замість того, щоб пригнічувати самооцінку негативно забарвленим червоним. І це дійсно іспит для педагогів, які звикли «об’єктивно» оцінювати, а не надихати. Але ж всі діти різні, і не завжди можна оцінювати їх однаково і порівнювати з іншими. Набагато важливіше мотивувати їх можливістю перевершити самих себе вчорашніх.

Зміни не завжди сприймають і батьки. Деякі просто вимагають він вчителів бути максимально строгими і карати дітей за помилки. А деякі, на жаль, у скрутних обставинах зламалися і до дітей їм просто байдуже. І все це також впливає на педагогів, бо серце за дітей болить, а нічого не вдієш: такі батьки ніколи не погодяться хоча б піти до психолога, щоб відновити контакт з дитиною та допомогти їй дорослішати. Втім, про проблему відсутності у нас культури споживання психологічних послуг «ГРОМАДА Схід» вже писала.

Гроші на розвиток

Жодних змін не відбуватиметься без грошей, і ніби гроші наразі є. Ба більше, сільські вчителі Донеччини одноголосно визначають, що стільки фінансування, як в останні два роки, до шкіл ніколи не потрапляло. Перші класи шкіл України вже облаштовані за попередніми освітніми бюджетами. Тож можна розраховувати, що закладені на 2020 рік понад 145 млрд грн (на 12%  більше минулорічного показника бюджету на освіту) підуть саме на розвиток старших класів. 

Вперше вводиться щорічна грошова підтримка в розмірі 21 тис грн для молодих вчителів (зі стажем до 10 років) – аби стимулювати молодь вчитися на педагогів і працювати, зокрема, у сільських школах.

Окремий бюджет у 3,5 млрд грн запланований на програму «Спроможна школа для кращих результатів», також вперше. Програма «Нова Українська школа» буде фінансуватися майже в тих обсягах, що й раніше – близько 1,4 млрд грн.

Ще 259 млн грн заплановано на розвиток навчально-практичних центрів профтехосвіти. Щоправда, Донецька область не потрапила до пілотного проекту з реформи профтехосвіти і у цій галузі суттєвих змін найближчим часом нам не світить. На жаль. Але це вже зовсім інша історія…

Назар НОВАК/Громада Схід №8, 2019

Думка

 

Віктор ГРОМОВИЙ, спікер Освітнього марафону, заслужений вчитель України, шеф-редактор порталу «Освітня політика», співробітник Навчально-методичного центру з питань якості освіти:

– Подивіться на сільські школи навколо Києва. Ось взяти Хотівську школу у Києво-Святошинському районі – я не думаю, що там результати оцінювання будуть гіршими, ніж у Києві. Там результати будуть супер, бо такий соціум. Чи я працював у Кіровоградському районі, там розташована дослідна станція, дві третини мого класу у Созонівській школі складали діти наукових співробітників, і нічим не гірші були результати, ніж у дітей в містах. 

Тож проблема сільської школи не в учнях чи вчителях, а в соціумі. Треба розвивати соціально-економічно сільські громади, створювати робочі місця, заохочувати людей до зростання. Чим благополучніша та освіченіша сім’я, яка може сприяти учневі, тим кращі досягнення дитини. 

 

Ольга КОЗАЧЕНКО, директорка Іванівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Бахмутської районної ради: 

– Наша школа повністю укомплектована вчителями-спеціалістами. Вони приїздять з Бахмута шкільним автобусом, і такого немає, щоб один вчитель викладав декілька дисциплін. Але є проблема з мотивацією батьків: у нас половина дітей пільгової категорії, 37%  – багатодітні, батьки пропадають з ранку до ночі на роботі, намагаючись заробити. Діти цілий день самі. Школа не здатна аж настільки мотивувати навчатися, якщо дитина не бачить підтримки з боку батьків. Діти у таких сім’ях не харчуються належним чином, батьки несвоєчасно звертаються по медичну допомогу тощо. Більше 40 зі 180 учнів нашого закладу перебувають на диспансерному обліку, вони хронічно хворіють, і це також негативно позначається на їхньому навчанні.

 

 

 

Тетяна БІКЄЄВА-ЛАКЄРБАЯ, директорка Костянтинопільської ЗОШ І-ІІІ ступенів Великоновосілківської районної ради:  

– У нас в селі багато сімей, де діти залучені до роботи з овочеводства, і вже отримують на руки власні гроші. У них немає прагнення вчитися, школа їм не цікава – навіщо витрачати там час, якщо вони бачать свою перспективу у заробітку вже ось прямо зараз? Можливо, якщо б впровадили правило, що до наступного класу не переводять без досягнення певного рівня знань, то тоді діти були б вмотивовані навчатися, а не сидіти в одному класі по три роки.