Громада Схід
Колл-центр, Марiуполь:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
Колл-центр, Краматорськ:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
25.04.2020

Дух. Відповідальність. Підприємництво. Герої репортажу нашої кореспондентки – молоді юристи, які готові витрачати свій власний час та сили, щоб зберігати рідну Донеччину та змінювати її на краще.

Зима цього року видалася теплою та сухою, тож маємо наслідки – по всій Україні горять ліси. Тому й поїхала я до Лиманського лісництва – подивитися, що та як. Лісничі кажуть, що з початку року пожеж сталося вже вдвічі більше, ніж за такий же період 2019-го. Але лісгосп справляється. Втім, є ще одна проблема, що шкодить лісам –  «чорні» лісоруби. На боротьбу з ними доводиться залучати громадських активістів, бо самих тільки майстрів лісу не вистачає – штат нечисленний, роботи й іншої багато, проконтролювати незаконну вирубку на кожній ділянці  лісу складно. 

– Нам активісти допомагають – патрулюють разом з нами та й самі. В них є дрон з відеозйомкою – з нього відстежують, чи не рубають ліс, повідомляють нам, а тоді вже ми швиденько приїжджаємо на місце злочину, – каже керівник  Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства Віктор Стороженко.

– Ой, Вікторе Івановичу, а давайте сюди своїх «летючих» активістів, бо ж цікаво!

Поки чекали, пили каву та говорили про боротьбу з пожежами. 

– В нас по області стоять вежі 32 метри заввишки, це приблизно як дев’ятиповерхівка. Раніше на цих вежах сиділи лісничі та стежили, чи нема загорянь у лісі. Тепер ми поставили камери і в онлайн-режимі спостерігаємо за лісовими масивами. Дим навіть від невеликого багаття бачимо й виїжджаємо на місце. Три роки тому нам закупили позашляховики Mitsubishi, які обладнанні півтонним резервуаром для води. Тож невеликий вогонь можемо загасити дуже швидко. Якщо вже не справляємось, то їде наш пожежний автомобіль. Ну, а якщо горить вже велика ділянка, і ми не можемо самостійно загасити вогонь, то на допомогу приходить держслужба з надзвичайних ситуацій, – розповів головний лісничий області. 

Десь за півгодини з’являється хлопець. Слідом до кабінету заходить ще один такий самий – викапаний перший. Виявляється, «головні» активісти, що організували допомогу лісгоспу брати-близнюки Антон та Артем ВОРОНОВИ. Знайомимось.  

 

– А «птаха» покажете?

– Дрона? В багажнику лежить. Поїхали в ліс, там запустимо, – Антон посміхається.

 

Дорогою з’ясовую, що брати самі не лиманські, а родом з Авдіївки. Там народилися, виросли, у Донецьку вивчилися на юристів, а як прийшла війна до України, то пішли добровольцями на фронт. Повернулися з війни вже до Лиману – туди переїхали їхні родини та батьки.

– Ми ще з 2009-го в громадському русі, – каже Антон. Артем здебільшого мовчить. – Тоді нас було багато, десь 15 громадських організацій плюс активні журналісти. Ми всі разом не дали закрити 15 шкіл у Донецьку та Макіївці, а ще виступали проти будівництва сміттєпереробного  заводу в межах Донецька.

Після фронту перед хлопцями постало питання повернення до мирного життя на новому місці. Звичка допомагати собі через допомогу суспільству підказала братам напрямок діяльності. Воронови знайшли благодійників та організували підготовчий центр для майбутніх добровольців та й взагалі для тих, хто хотів навчитися володіти зброєю, «підтягнути» свою фізичну форму та отримати навички домедичної допомоги в екстрених ситуаціях. 

 

– Розкажіть, як ви дійшли думки, що необхідно допомагати лісгоспу.

Наразі я є головою громадської ради при Донецькій обласній адміністрації. Питання про знищення лісів підіймалося неодноразово на засіданнях громадської ради. Нас з Артемом не полишали думки, що з нашою екологієюна Донеччині вирубати ліси та лісосмуги – це вирубати собі легені! Та в лісничих не вистачає «рук» та обладнання. Вирішили допомагати.

 

Антон з’їжджає з траси, і ми прямуємо до лісу. Там хлопці підіймають квадрокоптер  у небо й показують, як він працює. 

– У нас є група, яка займається патрулюванням лісів та лісосмуг. Ми виїжджаємо на патрулювання 34 рази на тиждень, бо всі працюють, і допомагаємо лісничим у вільний час. Як побачили, що хтось рубає дерева, повідомляємо до лісгоспу, вони одразу ж приїжджають. Коптер дозволяє меншими зусиллями та швидше промоніторити лісові масиви. Навіть коли ми фіксуємо вже порожнє, без дерев, нове місце вирубки, ми повідомляємо про це лісничим, і вони починають стежити за цим районом, бо з великою вірогідністю саме тут будуть рубати дерева знову. Поїхали, покажемо нещодавно незаконно вирубану ділянку. Щоправда, там не ліс, а лісосмуга, та це теж проблема, яку треба розв’язувати.

«Саджаємо» коптер та вертаємось до автівки. Гроші на придбання дрона дала ООН. Це був грант на посилення громадської безпеки, до якої входить й збереження лісів.

По селах в активістів є помічники – місцеві жителі, яким не байдуже, що ліс знищують. Вони повідомляють, коли дізнаються, що хтось готується їхати до лісу по дерева. На одного такого бізнесмена, в якого працює пилорама, активісти спільно з лісничими влаштовували справжню облаву. Спецоперація закінчилася успішно, наразі ведеться слідство. Артем додає, що їхня присутність абсолютно виключає можливість «зам’яти» справу за допомогою грошей – ніхто б не взяв, навіть як би захотів.  З початку року активісти разом з лісничими вилучили з десяток бензопил, за допомогою поліцейських заарештували кілька машин з незаконно спиляними деревами. Тож бажаючих рубати дерева без дозволу значно поменшало. 

Друга частина проєкту за грантом ООН – інформаційна кампанія. Карантин трохи змінив перебіг проєкту, але вже влітку активісти планують розповсюджувати інформацію про необхідність збереження лісів, поводження з вогнем у лісі, про безпеку на воді, а також про збір та безпечне вживання грибів. Є плани працювати з дітьми та підлітками – як тільки карантинні обмеження буде знято, хлопці домовлятимуться з дитячими базами відпочинку про проведення лекцій про безпечне поводження на природі.  

 

– Природоохоронна та безпекова діяльність – це основний напрямок роботи вашої організації?

 

– Ні, один з напрямків. Наша громадська організація учасників бойових дій налічує близька ста осіб і має осередки в чотирьох містах області – Лимані, Покровську, Селідовому та Кураховому. Члени нашої організації не тільки  ветерани, до нас можуть приєднатися всі охочі. Основна наша діяльність – правозахисна. Є верстви населення, для яких ми здійснюємо безоплатну правову підтримку на всіх етапах розв’язання спорів або оформлення документів. Після закінчення карантину плануємо також зайнятися інтеграцією ветеранів до мирного життя, бо якщо цього не робити, це буде проблемою не тільки ветеранів, а й громад.

Антон гальмує біля лісосмуги, що майже повністю вирубана. 

– Зараз займаємося просуванням проєкту щодо захисту насаджень у лісосмугах. Земля під ними є сільськогосподарською, тож фермери, в яких по документах лісосмуги теж в оренді, часто самі вирубають їх, аби розширити поле. Виникають спори – чи мав право фермер рубати дерева, які колись насадила держава, чи не мав. Ми розробили проєкт і просуваємо в обладміністрації ідею створення обласного комунального підприємства, яке б взяло на баланс саме ці насадження та займалося доглядом, реновацією та захистом від вирубок та підпалів. Ну, поки що важко це йде, поки боремося з незаконними вирубками на громадських засадах, – брати посміхаються.

Наостанок питаю про болюче для всіх на сьогодні: 

 

Карантин вам сильно плани поламав? 

 

– Скоріше, змінив, – знов посміхаються. – Ліси патрулюємо поодинці або вдвох, носимо маски. Доєдналися до волонтерської ініціативи «Підвези лікаря» – щодня забираємо та відвозимо медичний персонал до лікарень, бо багато хто живе не в самому місті, а по селах. Ну, а те, що передбачає масові заходи, відклалося. Та то нічого – все надолужимо!

Ірина ПЕРКОВА/Громада Схід №7(16) 2020