Громада Схід
Колл-центр, Марiуполь:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
Колл-центр, Краматорськ:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
01.11.2021
Фото: Ірина ГОРБАСЬОВА/Громада

За даними медиків США, у 3% людей, які перенесли найважчі форми коронавірусної інфекції, проявлялися розумові порушення та напади делірію — потьмарення свідомості і гарячкового марення. У деяких пацієнтів такі симптоми тривали через декілька місяців після одужання. Тобто тіло де-юре здорове і «лікарняний», як то кажуть, закритий, а тонкі матерії організму продовжують відчувати дискомфорт. То як зрозуміти, що у ваших родичів у зв’язку із хворобою «щось не те із головою»? Як довго тривають такі стани, і чи можна їх пережити самотужки? За роз’ясненнями «ГРОМАДА Схід» звернулася до Олександри ЩЕБЕТ — лікарки-неврологині, членкині Міжнародної асоціації головного болю.

ВЕРШНИКИ БЕЗ ГОЛОВИ

Ось реальна історія, яку розповіла наша читачка Світлана: «Вірусну пневмонію у мами ми лікували спочатку вдома – не довіряли лікарям у Донецьку, діяли за українським протоколом, консультуючись з київськими медиками дистанційно. Десь через тиждень зрозуміли, що з мамою щось не так. Вона не спала вночі, весь час переймалася якимись неіснуючими проблемами і була впевнена, що помирає, хоча перебіг хвороби не був важкий. Якось вранці на очах сестри підійшла до шафи з ліками і пшикнула собі у рота нітрогліцерин, який до того ніколи не вживала. Просто фільм жахів: стався припадок, вона посиніла, вже ледь дихала, влітку «швидкі» ще їздили, тож відкачали. Далі почала відмовлятися від ліків, показники падали, ми налякалися і все ж «здалися» до лікарні. Там вона впала у тихий психоз: зривала кисневу маску, відмовлялася лягати – боялася померти уві сні, не відповідала на наші дзвінки, бо забула, як користуватися телефоном. У паніці, що нам повернуть «вершника без голови», ми стали вимагати консультації психіатра. За два тижні прийому нейролептиків мама почала «повертатися». Наразі доліковуємо інфекції, що вона підхопила у лікарні, але з головою все гаразд. Мама приймає антидепресанти, почувається бадьорою, а того жахіття, що з нею відбувалося, навіть і не пам’ятає. Ми попередили кількох знайомих, що таке може бути із хворими на ковід, тож вони не панікували, як ми, коли з цим зіткнулися».

– Психіатричні розлади, особливо гострі психози, що виникають на фоні ковідної енцефалопатії, не є частими. Але про них багато говорять, бо ці випадки завжди дуже яскраві, клініка дуже показова, – каже Олександра Щебет.

За її словами, це не привід для роздмухування «страшилок» і нагнітання тривоги, яка і без того зростає у суспільстві на тлі пандемії. Ситуація з суто неврологічними або психіатричними наслідками для тих, хто хворіє чи перехворів на ковід, в цілому залишається стабільною.

– Статистично те, що було півтора роки тому, рік тому –  те є і зараз. Але тепер ми вже навчилися трошки краще із цим поводитися. Нас це вже не так лякає, бо маємо більше знань, – розповідає експертка.

ЩО ВАРТО ЗНАТИ РОДИЧАМ ХВОРИХ

Якщо у госпіталізованого з ковідом хворого з’являються нові, не характерні для інфекційного захворювання, симптоми, це одразу фіксує медперсонал. На цьому етапі підключаються «вузькі» спеціалісти, які працюють у лікарні: неврологи або психіатри. Коли ж людина лікується вдома, і раптово настає стан, який лякає близьких, то потрібно викликати «швидку» і намагатися госпіталізувати хворого. 

– Вже у лікарні треба розбиратися, чи то гострий ковід, чи постковід як ускладнення. Родичі мають розуміти, що «швидка» необхідна негайно, і не слід замислюватися, якою має бути її спеціалізація. Номер єдиний – 103. Є кардіологічні, психіатричні, неврологічні бригади, які чергують навіть у період великого навантаження на систему, і якщо ви чітко опишете стан хворого телефоном, диспетчер швидше зорієнтується, яку бригаду надсилати. 

Що має викликати тривогу? На першому місці серед поширених розладів – психози, які супроводжуються маренням, галюцинаціями, страхами, надмірною активністю. Термінового втручання психіатра потребує стан ажитації: коли людина починає бігати по приміщенню, відмахуватись від когось, кого тільки вона бачить, намагається, можливо, вистрибнути з вікна. Якщо ж родичі бачать, що у хворого порушилася мова, мліють рука чи нога, втрачається свідомість – потрібна термінова неврологічна допомога.

– Якщо у людини не було попередньо встановлених неврологічних чи психіатричних діагнозів, і немає вже призначених ліків, які б вона вживала регулярно, родичі не можуть надати суттєву допомогу. Найкраще, що можна зробити у ситуації надмірної активності хворого у домашніх умовах – ізолювати його у кімнаті. Бажано, щоб не було доступу до вікон, гострих предметів, щоб людина не могла сама собі завдати шкоди.

ХТО РИЗИКУЄ НАЙБІЛЬШЕ?

Ковід, мабуть, рекордсмен із непередбачуваності. Але до групи ризику з отримання важкого ковіду із психозами потрапляють, як правило, люди, які мають серцево-судинні захворювання, підтверджену ішемію мозку (її ще називають хронічним атеросклерозом), ішемічну хворобу серця, аритмію, гіпертонію та люди, які хворіють на ожиріння. 

– Насправді, саме остання група має найбільшу питому вагу серед тих, хто ризикує отримати психіатричні чи неврологічні ускладнення. Не гіпертонія і не цукровий діабет. Але справа у тому, що ця трійка зазвичай присутня у людей разом: хто хворіє на гіпертонію, той має метаболічні зміни – збільшується вага, і як наслідок – починає зростати глюкоза у крові. Тож такі люди найбільш вразливі щодо розвитку психозів і уражень нервової системи. 

До речі, фахівці вже переконалися, що жінки і чоловіки приблизно в однаковій мірі ризикують мати ускладнення. Про це свідчать результати найбільшого у світі дослідження, яке проводили в Сполучених Штатах Америки (результати оприлюднили у квітні 2021 року). Серед 236 тисяч досліджених людей, які перехворіли на ковід, постковідні ускладнення мали 56% жінок і 44% чоловіків. Але в Україні гіпертонія чи ішемічна хвороба статистично частіше зустрічаються у жінок, саме тому і ризики постковіду у них можуть бути вищими, уточнює Олександра Щебет. 

ЗА ЗДОРОВИЙ ЕГОЇЗМ

Якщо хвороба позаду і пройшов, скажімо, місяць –  гостре неврологічне погіршення людину вже не настигне. Єдине, що може статися – випадок спонтанного тромбозу. 

– Це віддалений наслідок ковіду, бо він викликає підвищене тромбоутворення. Воно може стосуватися будь-кого, не тільки людей з груп ризику. Тромби розсіюються по організму, і якщо один потрапляє у судини головного мозку – маємо інсульт. Якщо у судини міокарда – маємо інфаркт. Якщо у судини легень – маємо емболію легеневої артерії, – пояснює неврологиня. 

Зрозуміло, що в ідеалі тримати руку на вашому пульсі мав би грамотний сімейний лікар, який у разі чого одразу зорієнтується, скерує до спеціаліста. Але у ситуації, коли пандемія перевіряє медичну систему на міцність, будь-кому не завадить прислухатися до себе, слідкувати за своїми станами і не чекати, що «само пройде». 

– Головне – не пропустити момент. Не слід зволікати і думати про те, що комусь допомога більш потрібна. Система на те і система, щоби у кризових ситуаціях працювати жорстко. Проявляйте здоровий егоїзм. Замість вас про ваше життя і здоров’я ніхто не потурбується, – радить консультантка «ГРОМАДИ». 

Олена САМОЙЛЕНКО/Громада Схід №19(52)

 

ЯК УНИКНУТИ УСКЛАДНЕНЬ: ТРИ ПОРАДИ ОЛЕКСАНДРИ ЩЕБЕТ

Перше і основне – треба вакцинуватися. 6 жовтня 2021 року надруковано британське дослідження, висновок якого однозначний: у вакцинованих людей показник важкого ковіду, смертельних випадків та постковіду є вкрай низьким. Новина дуже обнадійлива, бо це означає, що вакцинація захищає не тільки від тяжкої хвороби, а і від тяжких ускладнень. Вкрай важливо це пам’ятати тій частині нашого населення, яка прагне якомога швидше відновитися після хвороби, повернутися до роботи, щоб утримувати себе і свої родини. Бо ж постковід може досить суттєво вибивати з колії.

Друга порада для «хроніків». У жодному разі у період ковіду не припиняйте прийом «своїх» препаратів, дотримуйтеся рекомендацій вузьких спеціалістів, які були надані раніше. Ба більше: можливо, слід навіть переглянути дози ліків в сторону посилення. Якщо, скажімо, при прийомі ліків при гіпертонії рівень тиску все одно «скаче», а ноги до лікаря, як то кажуть, все не доходили – саме зараз слід це обов’язково зробити. Чим краще людина буде скомпенсована по хронічним захворюванням, тим більше вірогідність того, що ризики усіляких нехороших наслідків будуть мінімальними. 

Третє. Робіть все, що можете, для профілактики. При наявності зайвої ваги намагайтеся її знизити, якщо є проблеми з імунітетом – закаляйтеся, повноцінно харчуйтеся, вживайте достатню кількість вітамінів і рідини. 

Ну і базові вимоги: соціальна дистанція, маски, миття рук. Дуже прості і банальні речі. Які, між тим, працюють.