Громада Схід
Колл-центр, Марiуполь:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
Колл-центр, Краматорськ:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
15.10.2019

 «А що, Клебан-Бик живий та працює?» Таке питання ми неочікувано отримали після того, як оприлюднили мальовниче фото парку. Так, давно запрацював, наразі продовжує свою історію у 25 млн років з часів, коли тут жили динозаври. І не лише він працює. На Донеччині відновлено багато заповідних куточків, ще й нові з’явилися.

 З початком військових подій 2014 року туризм на Донеччині припинився. Регіон, де лунають вибухи і зруйнована інфраструктура, не приваблював мандрівників – як за межами області, так і місцевих. Та зараз ситуація суттєво змінюється.

За даними операторів мобільного зв’язку, які відстежують переміщення своїх клієнтів, Донецька область стає найбільш динамічною в Україні. Подорожує населення регіону, подорожують українці з інших областей до Донеччини. І це цілком логічно: Донеччина у фокусі уваги, сюди їдуть волонтери, митці, громадські діячі, представники міжнародних організацій та установ, а потім відбувається зворотній обмін візитами.

Звісно, мобільними є здебільшого мешканці міст – для селян залишити господарство завжди складніше. Це і проблема, але й можливість. Тож розповімо про декілька сіл, які цими шансами вже скористалися.


Олександро-Калинове

Попри те, що за 20 кілометрів — розстріляна Авдіївка, а з іншого боку — окупована Горлівка, село Олександро-Калинове Іллінівської громади увійшло до фіналу Всеукраїнського конкурсу «Неймовірні села України 2017».

 

 

Почалося з того, що місцевий житель Андрій Тараман повернувся з фронту і відновив те, що було до 2014 року, коли сюди активно їхали туристи з Донецька. Тоді він з однодумцями створив громадську організацію «Енеїда», аби зберегти і розвивати культуру у своєму селі. Це завдяки Андрієві калинівці купили стару хату з понад 100-річною історією і облаштували у ній музей «Довкілля».

– Ми попросили людей поділитися старожитностями, а їх багато хто мав вдома на горищі. Селяни відгукнулися і принесли  вишиті рушники, предмети побуту, знаряддя праці. Зараз маємо у музеї кілька тисяч експонатів. Нас десятки разів просили щось подарувати для музеїв Києва або за кордон. Але ми завжди відмовляємо: це історія села, і вона залишиться тут, – каже Андрій Тараман.

Перед хатою – трактор. Власне, через цей раритет 1930-х років і почалася історія музею. Жителі Олександро-Калинового обурилися, коли районна влада 2011 року забрала трактор до свого музею. Місцеві розповідають, що цей трактор під час окупації села німцями 1941 року не дали вивезти, закопали за селом. А 1943 року після звільнення села саме цим трактором орали землю. Зараз він на постаменті, школярі під час екскурсії люблять залізати на нього. До речі, експонатів у музеї Олександро-Калинового можна торкатися.

Скрізь по селу – розмальовані зупинки, стіни осель та будиночків над криницями. Все це зроблено за кошти селян. За кожним таким об’єктом закріплена конкретна сім’я, яка має підтримувати тут чистоту. Поруч  – таблички: хто скільки вклав у облагородження того чи іншого об’єкту.

Щороку у серпні тут проводять фестиваль української культури «Смолянський куліш». Колись у селі жив поміщик Смолянинов, досі між собою місцеві називають село Смолянкою. Перший фестиваль 2011 року провели за власні гроші члени ГО «Енеїда», після війни відновили традицію. І  ось цьогоріч фестиваль відвідали чотири тисячі людей з різних міст і сіл Донеччини. Свіжозварений куліш ніколи не продають – пригощають безоплатно. Але гроші на фестиваль тепер виділяють з бюджету Іллінівської громади. Цього року – понад 100 тисяч гривень. Вхід до музею у день фестивалю вільний.

Крива Лука

 Лиманщину недарма називають легенями індустріального краю. На її території протікає річка Сіверський Донець, тут знаходяться 40 тисяч гектарів лісів, більша частина Національного природного парку «Святі гори», заповідник «Крейдова флора», багато заказників, сотні озер й озерець, , близько 200 баз відпочинку й приватних садиб. Ямпільське і Дробишевське лісництва змагаються в облаштуванні екологічних стежок і дендропарків. А туристичне серце Лиманського району – село Крива Лука.

На початку листопада тут відбудеться Гарбузовий фестиваль, до якого вже зараз запрошують гостей. Заздалегідь створено інфраструктуру – де оселитися і де попоїсти.  Криволуцький Етнодвір з його «Криволуцьким меню» – результат серйозного дослідження місцевих кулінарних традицій. Було проведене опитування серед старших мешканців Кривої Луки, і результат, до речі, виявився несподіваним: про забуті рецепти пам’ятали здебільшого чоловіки, їхні дитячі спогади виявилися «кориснішими», ніж у жінок.

– У нас немає петриківки чи борщівської вишивки, але у нас є спадщина, і це – наші можливості. Навколо неї ми і гуртуємося, – розповідає ініціаторка Яна Синиця. – Крива Лука – звичайне село, але ми  працюємо з тим, що є. Створили історичну мапу села, залучили до цього місцевих жителів, відшукали старі рецепти страв, які колись готували у нашому селі, дослідили їх, плануємо впровадити і готувати для гостей.

Яна переконана, що саме спадщина може згуртувати громаду і вивести її на новий рівень розвитку. Зараз у селі і навколо  розробляють пізнавальні маршрути для школярів, «наметові вихідні» для родинного відпочинку, вело-, фото-, пішохідні тури, сплави на байдарках.

 

Званівка

Центр Званівської громади славиться вертепами. Вже кілька років поспіль тут проводять обласний фестиваль вертепів «Різдвяний передзвін», на який приїжджають заспівати колядки гості з різних куточків Донеччини. Так тут розвивають і культуру, і туризм – вже перший фестиваль зібрав понад 500 гостей.

У Званівці живуть нащадки лемків, яких примусово виселили з Карпат  1956 року. Вони зберегли свої традиції і навчили місцевих. Грати вертеп на різдвяні свята запропонувала родина Тимчаків – Андрій та Юлія. Вони відкрили у селі творчу майстерню ЛЕМКО-Центр, де діти та молодь мають можливість відвідувати художню школу, майстер-класи, клуб шахів та настільних ігор, уроки акторської майстерності, українську вільну бібліотеку сучасних дитячих книжок.

– Ми не акцентуємо, що вертеп – лемківський. Наша мета, щоб таке дійство прижилося на Донбасі, – розмірковує Андрій Тимчак, чиї батьки також були з числа переселенців. –  Для лемків цілком зрозуміле створення та утримання вертепу. А щоб він їздив до Краматорська, Бахмута, Костянтинівки, виступи мають бути узагальненими.

Завдяки зусиллям Тимчаків у селі є кілька вертепів: старший (до 25 років), середній (учні 9-10 класів) і молодший (діти 3-4 класів). Андрій сам пише сценарії для вертепів та їздить з ними не лише Донеччиною.

Потенціал на майбутнє

 Цьогоріч у червні на Донеччині заснували туристичний кластер. До нього увійшли близько 30 підприємців, які хочуть розвивати туризм в області і поступово змінити уявлення, що цей край – виключно промисловий. Наразі у Туристично-інформаційному центрі, організованому  у Святогірську підприємцем Андрієм Безручком, розробляють тури, які можна запропонувати туристам. Є традиційні – до соляних шахт у Соледарі, заводу шампанських вин у Бахмуті, страусової ферми в Ямполі. Але тут хочуть здивувати, тому вітаються авторські  маршрути.

– Наше завдання – розвивати туризм на Донеччині і розповідати про наш край в інших регіонах, аби до нас захотіли приїхати. Зараз ми напрацьовуємо контакти з Харківщиною, там почали цікавитися нами. Хочемо, аби школярі, студенти їздили класами і групами, але для цього потрібен автобус. Зараз пробуємо подати свій проект на грант. Нас знають, три місяці працюємо над цим, створили сайт, в усіх соцмережах постимо поїздки, гарні краєвиди, – розповів Андрій.

І найприємніше. Вперше з 2014 року Донеччина представила свої туристичні можливості на міжнародній туристичній виставці «UITM-2019», яка відбулася на початку жовтня у Києві.

За словами завідувачки відділу краєзнавства і туризму Донецького обласного навчально-методичного центру культури Валентини Лимаренко,  до Донеччини з’являється інтерес:

– Біля наших стендів збиралося багато людей – туристичні оператори, ті, хто хоче їхати до нас на вихідні родиною і везти групи школярів. Досі є упередження і острахи щодо Донеччини, але ми говорили, що у нас теж цікаво, є красиві місця, історичні пам’ятки. Зрушення почалося, до нас готові їхати.

Наталія ДОНЕЦЬКА/Громада Схід №4, 2019