Громада Схід
Колл-центр, Марiуполь:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
Колл-центр, Краматорськ:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
06.06.2020
Фото Ірина ГОРБАСЬОВА/Громада

Як сумно іронізують аграрії, останні півроку в Україні було три листопада і три березня. Снігу майже не бачили, дощі з’явилися лише наприкінці травня, через що агровиробники вже понесли колосальні збитки. 

Найбільше постраждав південь країни. На Одещині, де опадів не було майже 10 місяців, втрати від посухи становлять, за приблизними оцінками, від 30% до 90% посівів озимих культур. Ненабагато кращою є ситуація на Херсонщині та Миколаївщині. Загалом, за попередніми даними, на підконтрольній Україні території втрати озимини сягнули 852 тисяч гектарів, або близько 10% від посівних площ. 

Після того, як одеський фермер, який взяв великий кредит, щоб засіяти поле, вчинив самогубство, бо втратив всі 100% посівів, у Мінекономіки України пообіцяли виплатити агровиробникам компенсації за посуху. Для цього в червні постраждалі мають подати до міністерства відповідні документи. Фермери вже висловилися з цього приводу: довідок від Укргідрометцентру та Держстатистики можна очікувати місяцями, а умови компенсації не такі вже й привабливі, тож як вкладатися у наступний врожай восени – невідомо.

ЦИФРА:

За інформацією департаменту агропромислового розвитку Донецької облдержадміністрації, озимі зернові культури у нашому регіоні зійшли на 100% засіяних площ, озимий ріпак – на 95,8%. У доброму та задовільному стані у травні перебували 82% сходів озимих зернових та 87% ріпаку. У слабкому та зрідженому стані – відповідно 18% зернових та 13% ріпаку.

Навіть якщо довгоочікувані дощі і врятують країну від продовольчої кризи, проблему ймовірного виникнення водного дефіциту це не розв’яже. Адже маловодними були останні п’ять років, і чим далі – тим більш непередбачуваним стає клімат. З одного боку, це вимагає економного водоспоживання, з іншого – модернізації систем водопостачання. Чи впорається з такими викликами Донецька область?

Серед лідерів областей-водокористувачів Донеччина стабільно посідає 2 місце (1 місце – за Херсонщиною). Але система централізованого водопостачання в області, створена ще у 1960-х роках, є занадто ресурсовитратною та вкрай неефективною. І без того малооптимістичну картину погіршують наслідки бойових дій. За даними ЮНІСЕФ, водна інфраструктура на сході України була пошкоджена понад 300 разів. Особливо страждають села поблизу лінії̈ розмежування, де кожен четвертий потерпає від нестачі води. 

Але й для жителів інших населених пунктів Донецької області водні ресурси залишаються обмеженими. 

Пані Тетяна розповідає, що у селі Нова Полтавка Костянтинівського району централізованого водопостачання немає вже років двадцять. Під час чергових виборів побудували колись водонапірну вежу, але так і стоїть вона сухою, заростає травою. Колодязів з питною водою одиниці. Тож попри те, що джерела у селі залягають глибоко, до 30-40 метрів, люди почали гуртуватися по кілька дворів і копати свердловини. Щоправда, санстанція попереджала – вода не питна, бо в ній забагато піску. Та й такі копанки небезпечні, оскільки в них багато плавунів, тож ґрунт може зазнати зсувів, що потягне за собою руйнування будинків. Але альтернативи людям так і не запропонували, навіть після створення ОТГ. 

У самій Костянтинівці, де є централізоване водопостачання, та рідина, яка тече з кранів, не придатна для вживання, вважають споживачі, ще йде не цілодобово. У черзі до автівки, що підвозить бутильовану воду просто у двори будинків, люди кажуть, що фактично платять двічі: і міськводоканалу, і за привізну воду. Коли минулого літа костянтинівці страйкували та навіть перекривали трасу, їх запросили до насосної станції «Біла гора», де вони на власні очі переконалися, що рівень води через спеку суттєво знизився і резервуари порожні. 

Обміління водойм може стати черговим викликом для сільського господарства. За даними Харківського регіонального центру з гідрометеорології, у квітні середня водність річок Сіверського Дінця та його приток становила 15-35% місячної норми. Рівні води на більшості річок наблизились до мінімальних значень за багаторічний період спостережень.

У компанії «Вода Донбасу», що обслуговує мережу водопостачання в області, «ГРОМАДУ Схід» запевнили, що улітку вода на Донеччині буде. У басейні Сіверського Дінця протягом зимового періоду вдалося накопичити ресурс у великих руслових водосховищах. Зокрема Червонооскільське заповнене майже на 100 %. 

Сьогодні з 435 мільйонів кубів є 433 мільйони запасів. До того ж дощі зараз не суттєво, але збільшили приток по річці Оскіл. Це дозволить ще добрати води. Тому у літній період міста, які споживають її з Сіверського Дінця, точно будуть з водою. Що стосується підземних джерел, тієї ж Білої гори, то питаннями перспективи цих запасів опікуються геологічні організації, – прокоментував заступник головного інженера КП «Вода Донбасу» Сергій Мокрий.

Критичною залишається ситуація з комунікаціями, які проходять вздовж лінії розмежування. Про профілактичні заходи тут мова взагалі не йде. Фахівці виїжджають у населені пункти «сірої» зони лише під час аварійних ситуацій. Найпроблемнішими залишаються ділянки Горлівка – Зайцеве, Горлівка – Майорськ, Горлівка – Торецьк. Південно-західний напрямок також має особливості. Наприклад, у сумнозвісній «промзоні» Авдіївки за весь період конфлікту ремонтні роботи проводилися лише двічі, оскільки ця територія є найбільш небезпечною й, відповідно, недосяжною для комунальників.

Б’ють на сполох екологи: в окупованих містах затоплена більшість шахт, тож спільні ґрунтові води становлять пряму загрозу для річок. 

  • Є вірогідність витікання небезпечних речовин, що може значно погіршити картину з якістю води у річках. У тому числі у річці Сіверський Донець, яка впадає в річку Дон і далі в Азовське море. Це і важкі метали, і солі. Це так само є великою проблемою, з якою рано чи пізно ми зустрінемось, – зауважив експерт з екологічних питань СММ ОБСЄ Дмитро Аверін.

З хороших новин – діагностичні дослідження в басейні Сіверського Дінця значно розширяться з 1 липня 2020 року. Відкриття у Слов’янську одного з чотирьох сучасних лабораторних центрів з моніторингу вод Східного регіону матиме більші функціональні можливості. Регулярні проби води братимуть у 65 пунктах забору, це майже вдвічі більше, аніж було. За новими європейськими стандартами суттєво зріс і спектр речовин, на які вона буде досліджуватися. 

До того ж, понад 100 мільйонів гривень в області передбачили на розчищення русел рік для підтримання їхньої водності в умовах кліматичних змін – зокрема у басейнах річок Кривий Торець та Бахмутка протяжністю 115 км. Загалом регіональна цільова програма щодо здійснення розчистки та регулювання русел річок на 2018-2022 роки передбачає виконання заходів за шістьма напрямами на загальну суму 451,6 мільйона гривень.

  • На сьогодні ці заходи виконані лише на 50%. Серед причин, зокрема, неможливість обрати виконавця робіт з розчищення русла річки Кривий Торець – за два роки тендер проводився 6 разів. Приступити до реконструкції очисних споруд в місті Красногорівка не вдалося через відсутність проєктно-дозвільних документів, – зазначив заступник директора департаменту екології та природних ресурсів ДонОДА Олександр Лихач.

З поганих новин – оплата рахунків за споживання води для людей стає непосильною, особливо в умовах коронакризи. Це вже призвело до суттєвого зниження платежів, що унеможливлює швидкий процес модернізації мереж. А нове підвищення тарифів вже незабаром…

Сергій ТРОФАНЧУК, начальник Сіверсько-Донецького басейнового управління водних ресурсів (Слов’янськ):

Наразі в басейні Сіверського Дінця створено достатні запаси води для сталого функціонування водогосподарського комплексу у маловодний період року, який 2020-го, на жаль, розпочався раніше, ніж зазвичай. Тож обмежень у водопостачанні міст Донеччини і Луганщини, в тому числі міста Маріуполя, поки що не передбачається.

Якщо ж рішення про обмеження прав водокористувачів (уперше за 120 років!) все-таки буде прийняте, пріоритетність надаватиметься використанню вод для питних і побутових потреб населення. Зауважимо, що під терміном «водокористувачі» розуміють не тільки нас із вами, пересічних громадян, а й усі підприємства, установи та організації, які здійснюють загальне та спеціальне водокористування. При цьому відповідно до Водного кодексу України всі водокористувачі мають не лише свої права, а й обов’язки, насамперед – економно використовувати водні ресурси та дбати про їх відтворення.

 

Лілія АНДРУСИК/Громада Схід 10(19) 2020

 

 

ЗАРАДИ ВОДНОЇ БЕЗПЕКИ

На фото: комплекти крапельного поливу/People in Need Ukraine
    • Відсутність весняної повені, що привела до пересихання малих водотоків, стала приводом для заяви Ради національної безпеки та оборони України про загрозу дефіциту води. На засіданні РНБО Держагентство водних ресурсів повідомило, що влітку на господарську діяльність води не вистачатиме і попередило про можливе обмеження прав водокористувачів у використанні води. 
    • Прифронтовим районам, що найбільш страждають від нестачі води, системно надають допомогу гуманітарні організації. Так, фахівці «Карітас Маріуполь» організували буріння свердловин у Мар’їнці, Красногорівці, Мирному тощо. А працівники People in Need Ukraine у травні передали жителям селищ Луганське (Донецька обл.) і Троїцьке (Луганська обл.) комплекти крапельного поливу, кожен з яких може обслужити 10 соток землі.
  • За даними ЮНІСЕФ та Всесвітньої організації охорони здоров’я, мільярди людей в усьому світі страждають від відсутності доступу до водопостачання. А близько 3 млрд людей у світі позбавлені змоги навіть системно мити руки.

 

 

 

ЧОМУ ВТЕКЛА ВОДА?

На фото авторки: колодязь у Валер’янівці

Все більше запитів щодо зневоднення колодязів отримує «ГРОМАДА Схід» від селян Волноваського району. Рівень води у криницях значно знизився, а подекуди вона взагалі зникла. Люди змушені набирати воду з інших джерел або покупати, економити її та відмовлятись від поливу городини. Громадська кореспондентка газети з’ясовує, чи є вихід.

Для мешканців вулиці Лісної села Валер’янівки ситуація вже критична. Води не вистачає катастрофічно, каже місцевий житель Анжей Гломозда:

На фото авторки: Анжей Гломозда

– Протягом останніх років рівень води у нашому колодязі значно впав. Ця вода технічна, для їжі ми її не вживаємо, набираємо питну воду на сусідній вулиці. Для господарських потреб користуємось виритим колодязем, з якого подається вода на будинок. Вибирається вода з нього дуже швидко. Одного разу у нас навіть ледь не згорів насос. Якщо в минулих роках ми мали змогу поливати городину, то сьогодні води вистачає лише для санвузла.

Так, підтверджує голова Валер’янівської сільської ради Костянтин Шаповалов. За останні п’ять років рівень води у криницях зменшується, особливо восени. Зменшується і тиск води у водогоні, через який здійснюється водопостачання частини домогосподарств. 

У селі Новоандріївці, де центрального водогону  немає, рівень води у колодязях впав з 5 метрів до півтора. Це відбулося після того, як почали бурити свердловини. Глибина криниці в середньому 15 метрів, а свердловини – 50, тож криниці не витримують «конкуренції». Голова сільської ради Олена Романченко розповідає, що в деяких колодязях вода відсутня взагалі – у її сусідки та ще в чотирьох жителів. Громадський колодязь, викопаний у 1960-х роках,  з якого брали воду мешканці двох вулиць, зараз геть порожній, підняти у відрі можна хіба що пісок. 

З Миколаївки, розташованої на лінії розмежування, вода також втекла. За словами її жительки Ольги Нуд, там завжди вирощували городину та розсаду, на яку чекали у сусідніх селах та містах, а тепер ніби наврочив хто. 

– У Докучаєвську (нині тимчасово окупована територія – ред.) наш перець так і називали «Миколаївський». З початком війни вже не побачиш все село у парниках і теплицях. Крім втрати ринку збуту, основна причина – дефіцит води. Все через роботи на кар’єрах, зміну клімату і відсутність дощів, снігу, – розповідає Ольга. –  У селі вважають, що тут  багато відьом, тому дощі нас оминають. Хмари направду обходять нашу місцину, але пояснення, швидше за все, у рельєфі. Старі люди кажуть,  що вода пішла і вже не повернеться. Обробляти городи все важче. Намагаємося економити воду – майже у всіх крапельне поливання.

Міліють і ставки  у селі Кирилівка він просто зник. Новоандріївський же вдалося зберегти, там місцевий мешканець Дмитро Карча власним коштом облаштував греблю, що стримує воду.

За словами екологині Волноваської райдержадміністрації Марини Туренок, проблема не є загальною для всього району. Існують поодинокі випадки в тих місцях, де, можливо, були створені штучні водойми, що призвело до перерозподілу поверхневих та верхніх шарів ґрунтових вод. 

– Це проблема локальна. Тепла малосніжна зима та відсутність опадів місцями призводять до зниження рівня вологості ґрунту. Від цього також залежить і наповнюваність річок та криниць, – зазначає фахівчиня.

Дійсно, у селищі Новотроїцькому проблем з водою немає. Його жителька Ольга Безпала розповідає:

 В тих колодязях, що знаходяться в низині, вода на нормальному рівні, а в тих, що на пагорбах – лише трішечки менше. Водоймища в нас повні. Навпаки, через аномальну зливу у червні минулого року  Новотроїцьке опинилося у водяній пастці. Були підтоплені домогосподарства, розмиті городи та дороги, значних руйнувань зазнав міст на автотрасі «Донецьк – Маріуполь».

 Що робити людям, у чиїх криницях зникла вода?, – запитую очільницю  управління житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Волноваської райдержадміністрації Марину Самсоненко.

 – Якщо зникла вода в колодязі, перш за все необхідно почистити колодязь. Слід зазначити, що збільшення глибини колодязя не завжди допомагає, більш ефективним є влаштування свердловини, але це значно дорожче. Проте ризик того, що у свердловині вода пропаде  суттєво нижчий, ніж у випадку з криницею. Дебет води є стабільнішим. Забрудненість органікою чи хімічне зараження цих горизонтів також менш ймовірне, порівняно з криницею, – пояснює пані Марина.

Здебільшого люди все ж таки поглиблюють колодязі, хоча метр такого поліпшення коштує близько 750 гривень, а поглиблювати, як правило, необхідно метрів на 5. Але свердловина ще дорожче, окремим домогосподарствам не по кишені. Вихід лише один – самоорганізація селян та кооперація.

Марина САМСОНЕНКО, начальниця управління житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Волноваської райдержадміністрації:

Населені пункти району забезпечуються водою або централізовано (Волноваським виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства комунального підприємства «Компанія  «Вода Донбасу»), або комунальними підприємствами органів місцевого самоврядування, або зі свердловин та колодязів осібних домогосподарств. Авжеж, необхідно постійно проводити заміну водопровідних і каналізаційних мереж, фізична зношеність яких складає майже 76% та 65% відповідно. Але необхідного фінансування немає. У селах, де централізоване  водопостачання відсутнє, місцевими радами створюються  органи самоорганізації населення, які розв’язують питання утримання водопровідних мереж. Такі органи є, наприклад, у селах Рибінське та Зачатівка, незабаром будуть у Кирилівці.

             

YuliyaGL/Громкор