Громада Схід
Колл-центр, Марiуполь:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
Колл-центр, Краматорськ:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
27.07.2021
Фото спільноти «Український Нью-Йорк на Донеччині»

Згадується курйоз, коли за царських часів лист із Харкова замість Нью-Йорка Катеринославської губернії був доставлений до американського Нью-Йорка, а потім повернувся назад. Бо ніхто не знав тоді про невеличке селище, де переплелися корені нащадків запорізьких козаків та німецьких колоністів-менонітів, які 1889 року заселилися на лівому березі ріки Кривий Торець. Зате сьогодні український Нью-Йорк на слуху. Висвітлити історію повернення селищу його справжнього імені на Донеччину їдуть навіть журналісти з Європи. А «ГРОМАДА Схід» давно стежила за процесом і наразі щиро вітає нью-йоркців з відновленням історичної справедливості.

Якщо ви десь почули чи прочитали, що 1 липня 2021 року депутати Верховної Ради «перейменували» селище Новгородське на Нью-Йорк (начебто на догоду Америці) – от не вірте. Це неправда. Адже саме Нью-Йорком селище називалося аж до 1951 року. А тоді було викреслено з історії, замінено безликою типовою назвою. Таким чином знищувалася пам’ять про те, що зовсім не радянська влада починала розбудовувати Донеччину, бо історія регіону – європейська, а його індустріальний потенціал створювали переважно іноземні та українські промисловці. 

Втім, переконайтеся самі. Тим більше, що історія селища насправді захоплює. Першими поселенцями тут були козаки Кальміуської паланки війська Запорозького низового, котрі заснували свої зимівники у балці Залізній. За однією з легенд,  XVIII сторіччя запорожець Прокоп Дьяченко одружився з донькою американського підприємця і захотів привезти її не будь-куди, а до Нью-Йорка. Але є й інші версії виникнення цієї назви. Багато дослідників приписують її появу німецьким поселенцям. Але перша згадки про «сєльцо» Нью-Йорк на Кривому Торці (1859 рік, 13 дворів) з’явилася раніше, ніж німці-меноніти оселилися тут на викуплених землях. Як стверджує місцевий краєзнавець Віктор Ковальов, німці ніколи не змінювали назви населених пунктів, до яких заселялися. То звідки взялася назва – й досі достеменно невідомо.

До речі, ціна питання 1889 року склала 929 тисяч золотих рублів. Саме за таку суму колоністи викупили у графині Ігнатьєвої 35 тисяч гектарів чорнозему. Тоді на цих землях оселилися 244 німецькі родини. Так Нью-Йорк став центром 7 німецьких колоній, які були розташовані поруч.

Місце для свого поселення німці вибрали не лише через родючі землі, а й завдяки залізничному вузлу, який будували для з’єднання Маріуполя і Харкова. Така транспортна розв’язка відкривала великі можливості для промислового збуту продукції. Бо, як всі протестанти, меноніти були дуже працьовитими підприємцями. Не минуло й десяти років, і ці землі вже мали славу як заможні, з високими європейськими стандартами.

Відреставрований німецький магазин

Вже 1893 року німецький підприємець Петер Дік заснував завод з виробництва будівельної цегли та черепиці. Наступного року німецький інженер Якоб Нібур відкриває завод з виробництва сільськогосподарських машин, який згодом став основою потужного машинобудівного заводу. А далі нові підприємства виникали, наче гриби: чавуноливарний завод Олів’є, майстерня з виробництва бричок та екіпажів Унрау, пекарня Редекопів, млин, олійниця…

Окрім підприємств та магазинів, німці розбудували якісну інфраструктуру для життя громади. Тут були церква, п’ять шкіл з навчанням українською, російською, німецькою мовами; банк, спільнота споживачів, благодійні заклади. Про інтенсивний розвиток Нью-Йорка розповідає Оскар Гамм у книзі «Спогади з Ігнатьєво»: «Ми виїхали з Нью-Йорка , а коли повернулись через три роки в 1906 році – зовнішній вигляд значно змінився. Проходячи зі станції через міст , ми відразу помітили, що млин Ремпеля був значно збільшений. Потім ми побачили в цьому кварталі триповерхову забудову, в якій відкрилося нове місце для книжкового магазину на протилежному місці від кооперативного магазину».

І хоча й досі місцеві кажуть «німецький магазин», «німецький цвинтар, «німецькі льохи», у сучасному Нью-Йорку дуже важко відшукати нащадків німецьких поселенців. Ті, котрі залишилися, не дуже відкриті для спілкування – страх досі зберігся на генетичному рівні. Даються взнаки розкуркулення, голод, а з початком війни – депортація етнічних німців з Нью-Йорка до Уралу, Казахстану, Сибіру… За своїми релігійними переконаннями меноніти відмовлялися брати до рук зброю – то були ж двічі «зрадниками».

Навіть пам’ять про європейське минуле, про цих добрих людей та господарів (менонітська церква, окрім непротивленства, сповідує добросусідство і безкорисливе служіння ближнім, незалежно від віросповідання) була загрозою. Тож 19 жовтня 1951 року Нью-Йорк позбавили «капіталістичної» назви. Просто змінили на «смт Новгородське» – не обговорюючи з населенням, не питаючи його згоди. 

Молодь Нью-Йорка на Івана Купала

Лише 2016 року місцеві активісти розпочали кропіткий шлях до відновлення історичної назви. Збирали архівні свідоцтва, опитували людей щодо повернення назви, писали запити до депутатів. І за 5 років здобули перемогу! 

Весь цей час без діла в очікуванні не сиділи: створили у майбутньому українському Нью-Йорку багато культурних осередків, не дали зруйнувати димар з млина Ремпеля та млин Петера Діка, коштами міжнародних організацій та місцевого металургійного підприємства реставрували занедбану забудову кооперативного магазину, перетворивши її на історико-культурний центр «Український Нью-Йорк»… І тепер, авжеж, сподіваються, що повернення історичної пам’яті приверне до активної громади увагу інвесторів та туристів, надасть поштовх духовному та економічному розвитку містечка. Містечка, яке восьмий рік обстрілюють, і з вікон якого так добре видно окуповану Горлівку.

Надія ГОРДІЮК/Громкор Громада Схід №13(46) 2021