Громада Схід
Колл-центр, Марiуполь:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
Колл-центр, Краматорськ:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
03.06.2022

Підприємниця з Кремінної стала волонтеркою та об’єднала земляків-переселенців навколо допомоги нужденним.

Вперше Олександра Ізуіта залишила рідну домівку 2014 року, як війна прийшла до Луганська. Акторка за освітою, Олеся на той момент працювала артдиректоркою розважального центру. З окупованого обласного міста Луганщини її родина була змушена переїхати до Кремінної. Там не було особливої інфраструктури для дитячих розваг, тож Олеся вирішила, що ця ніша може бути перспективною для бізнесу.

2019 року за грантової підтримки міжнародних донорів переселенка створила дитячий розважальний центр «Мозаїка», де разом з нею працювала ціла команда аніматорів. Він став першим таким центром у невеликому містечку. Сюди потяглися діти – грати в аерохокей, стрибати на батутах серед яскравих кульок, святкувати дні народження.

З часом біля дверей центру стали збиратися підлітки, яким було нема куди подітися. Їх вабило, що у закладі вирує життя, хоча там й розважалася лише малеча. Тоді Олеся вирішила залучити підлітків також. Створила громадську організацію «Чарівний пендель», і у старшокласників з’явилося активне життя – волонтерство, екотабори, тренінги та поїздки. Усі разом готувалися відкрити перший у місті коворкінг.

Цей неймовірний двіж зупинився 24 лютого, коли Росія напала на Україну.

У березні Олеся з родиною виїхала з Кремінної. Усе обладнання лишилося у центрі, жінка стала переселенкою вдруге.

– Я жалкую, що не вивезла нічого з роботи, адже мала можливість це зробити. Але ж думала: кому потрібні дитячі розваги, якщо в Україні війна. Зараз на Луганщину їхати страшно, Кремінна окупована і я навіть не знаю, що там з моїм центром…

Опинившись у Вінниці, Олеся вирішила не сидіти склавши руки, а допомагати людям. Ще у перші дні війни вона написала заявку на невеликий грант від Данської ради у справах біженців. І її проєкт щодо надання допомоги жителям Сходу погодили – сказався досвід спілкування з донорами у минулі роки.

Але ж поки за виграним грантом надійшли гроші, доставляти допомогу до Кремінної було вже неможливо. Проте поруч були креміняни-переселенці, і Олеся почала закуповувати та розвозити продукти до місць, де вони компактно оселилися. І згодом зрозуміла, що їжею потреби людей не обмежуються.

–  Більшість виїхала з-під обстрілів взагалі без речей першої необхідності. Я бачила ситуацію, коли люди жили у гуртожитку і на увесь поверх мали один електрочайник, у якому гріли воду і на чай, і на те, аби помитися. Їм щодня роздавали макарони та крупи, а вони часто потребували ще й подушок, рушників, засобів гігієни…

Допомога мала бути системною, тож команда підлітків, які ходили до Олесіного центру, вирішили працювати через телеграм-канал «Координатори Кремінщини». Він об’єднав жителів Кремінної, які вимушено залишили свої домівки і наразі проживають у Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Рівненській, Черкаській та інших областях. Створив власне канал 17-річний Микита Горбатенко.

– Завдяки цьому каналу ми згуртували людей, які роз’їхалися Україною, обрали у кожному місті координаторів. Ми спілкуємося, вивчаємо потреби креміня, намагаємося допомогти. Пенсіонерам, зрозуміло, потрібні продукти та ліки, а ось тим, кому 40 років – нові знання. Це те, що озвучують переселенці. Мене надихає, що люди готові навчатися, працювати, пристосовуватися до життя на новому місці.

Переселенка каже, що за двійко місяців навчилася водити вантажівку, дізналася, де є гуртові бази, як домовитися про знижку у супермаркетах, коли закуповуєш продукти для гуманітарної допомоги. Тепер вона вміє навіть знайти сіль та пальне, яких бракує в усій країні.

– Це зовсім не те, що я звикла робити вдома, але якщо зараз я можу бути у цьому корисною, буду робити це.

Наразі дівчина шукає можливості для відкриття у Вінниці центру раннього розвитку, де шестирічні діти зможуть підготуватися до навчання у школі.

Олеся вірить, що незабаром її затишна зелена Кремінна знову буде під українським прапором і вона повернеться до свого центру, аби разом з дітьми розвивати на Луганщині активне та щасливе життя.

Наталя ПОКОЛЕНКО/Громада