Громада Схід
Колл-центр, Марiуполь:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
Колл-центр, Краматорськ:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
14.09.2021

Створення громадських організацій в населених пунктах уздовж лінії розмежування набирає обертів. Вже понад 40 таких об’єднань (і це тільки жіночих!) діють лише у Донецькій області. Серед них «Мирний світанок» – організація, яка створена 2017 року і вже має безліч добрих справ. А починалось все з трьох активісток та невеличкого конкурсу на найкраще подвір’я. 

КОЛИ ВСЕ СТАЄ ПОГАНО, ПОЧИНАЄШ ДУМАТИ

Безумовною лідеркою та рушійною силою громадської організації «Мирний світанок» є місцева мешканка Марина КРИВА. Вона народилася у Мирному і живе тут 46 років, має сім’ю та діточок, за освітою – бухгалтерка. Були часи, коли довелося працювати і кравчинею у будинку побуту, і продавчинею місцевого магазину, і економістом у Гранітненському кар’єрі. 

– У трудовій книжці написано, що я працювала економістом, але насправді мене відправляли в усі «гарячі точки» виробництва. Якщо треба було ліквідувати якісь завали, то все – до мене. Коли почалась війна, я нікуди не поїхала, весь час була у Мирному. Кожного дня ходила до кар’єру, навіть коли підприємство вже довгий час не працювало. 2016 року почалося велике скорочення штату, під яке потрапила і я. Після цього у мене з’явилося багато вільного часу, і я не знала, куди діти енергію. Коли все навкруги стає погано, починаєш думати, що ж робити далі, як все врятувати. Так народився конкурс на краще подвір’я, який підтримали мої сусіди.

Той конкурс з успіхом провели. Фотографії найкраще оздоблених подвір’їв поширювали у соцмережах, це викликало ще більшу зацікавленість мешканців. За словами Марини, з потреби щось організовувати, проявляти активність, робити селище кращим почалася нова сторінка в її житті.

– Спочатку я хотіла стати волонтеркою, хоча достеменно не розуміла, що ж це означає. Потім свекруха мені розповіла, що у сусідній Кам’янці люди згуртовуються, їздять разом до міста до театру, на море, аби спілкуватися і не залишатися сам на сам у воєнні часи. Спілкування з Тетяною Караджелі, яка створила у Кам’янці організацію «Берег Надії», стало для мене стартовим майданчиком. На той час у нас нічого подібного не було, а хотілося, щоб селище потрохи оживало. Саме Тетяна надихнула мене на створення громадської організації, навіть підказала, до кого звернутися по допомогу. Не маючи підтримки жодних донорів, міжнародних або місцевих осередків, не знаючи, як саме це має бути, ми прийняли рішення про створення своєї організації.

Назву придумали гучну. Хоча, як пояснює Марина, це звичайна гра слів, яка поєднала назву селища з символом початку чогось нового та обнадійливого щодо майбутнього розквіту невеличкого населеного пункту, де більшості мешканців вже далеко за 60.

МАЛЕНЬКА ЛАНКА ВЕЛИКОГО ЛАНЦЮЖКА

До моменту створення ГО на Мирне мало хто звертав увагу. Авжеж, з початку війни допомогу надавали багато благодійних та міжнародних організацій (БФ «Карітас Маріуполь» та Міжнародний Комітет Червоного Хреста, Данська Рада у справах біженців та Лікарі без кордонів, Медичний корпус, грецька спільнота, маріупольська «Берегиня» тощо), але це була допомога окремим верствам населення, які опинилися у скрутному стані. 

– Спільні проєкти з великими організаціями почалися зі створенням «Мирного світанку». Тепер ми приваблюємо тих, хто сильніший за нас. Поки що ми – маленька ланка, яка з’єднує потужні організації з мешканцями селища. Але свій статут ми складали на перспективу, і наша діяльність не обмежується тільки селищем, навіть зараз. Головне, ми виконуємо свою головну функцію – забезпечуємо комунікацію між владою та населенням. Сподіваюсь, що з часом і ми станемо потужним, великим осередком.

Марина каже, що першою організацією, яка прийшла до «Мирного світанку» з пропозиціями, була Данська Рада. Саме вони допомогли зі створенням статуту, з юридичним супроводом. Спочатку «маленька ланка» складалася з дев’яти активістів – засновників організації, людей різного віку від 30 до 70 років. Тепер організація налічує понад 20 членів, має власноруч відремонтоване приміщення у селищному Будинку культури. Тут активісти декілька разів на тиждень збираються, проводять майстер-класи, опановують навички роботи на комп’ютерах та у соціальних мережах, в’яжуть, майструють та печуть солодощі. Саме тут народжуються плани роботи організації. 

Серед справ, які вже є в активі «Світанку» – допомога сім’ї інвалідів, культурні заходи з сусідніми населеними пунктами, проведення ярмарків, конкурсів та масових свят, організація відпочинку для дітей, спільні проєкти з обласною жіночою гільдією щодо запобігання насильству та гендерній нерівності. Наразі за розв’язанням будь-якої проблеми селяни звертаються вже не тільки до влади, а й до громадської організації. 

– Особистий приклад іноді стає вирішальним, – вважає Марина. – Нещодавно ми ініціювали проведення суботника під свята. Хоча одразу і небагато людей відгукнулися, але наші дії підштовхнули інших зробити селище чистішим. Дивимося – Будинок культури прибрав біля себе, ще хтось навів порядок, щось побілив, пофарбував. І все це без якихось грошових вкладень від влади, на ентузіазмі.

ВЧИМОСЯ ЗАРОБЛЯТИ САМОСТІЙНО

Наразі «Мирний світанок» працює над обладнанням у селищі альтернативного освітлення, намагається відкрити кулінарію, аби випікати на продаж смаколики, відновити роботу будинку побуту, де були б і перукарня, і швейна майстерня, і хімчистка. Є бажання багато чого створити, але на все потрібні гроші, хоча б для старту.

– Ми дуже хочемо навчитися самостійно заробляти гроші. Зараз є спроби заробляти на рукоділлі – багато наших активісток в’яжуть. Нещодавно до нас приїздив журналіст з Австрії, купив в’язану шапку собі, був дуже задоволений. Наші дівчата так надихнулися цим, що тепер думають, як почати продавати свої вироби в інтернеті. Спеціаліст з маріупольської «Берегині» Анжела Зінченко має в цьому досвід, тож проведе для нас тренінг: як це правильно робити, як оцінювати свої вироби, до якої групи долучитися…

Марина Крива каже, що «Світанку» бракує фахівців, які змогли б залучати гроші на проєкти, шукати гранти. Тому члени громадської організації беруть собі тренінги, семінари та майстер-класи. Навчаються ті, кому не байдуже, як буде розвиватися селище і чи дійсно той світанок у найближчому майбутньому буде мирним та сповненим перспектив. 

Ірина ГОРБАСЬОВА/Громада Схід №16(49) 2021