Громада Схід
Колл-центр, Марiуполь:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
Колл-центр, Краматорськ:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
19.12.2021

Все колись повертається на круги своя… З 1930-х років вісниками новорічних свят у нашому регіоні були Дід Мороз та Снігуронька, але останні роки святкову ялинку першим запалює Святий Миколай. Наша авторка з Попасної з’ясовувала ставлення читачів до нових-старих традицій.

Зазвичай зранку я не поспішаю прокидатися і випростаю руку з-під ковдри лише аби відтермінувати будильник ще на 5 хвилиночок. І тільки раз на рік моя рука одразу занурюється під подушку. Незважаючи на давно минуле дитинство, я все одно сподіваюся знайти там смаколики. Так починається ранок 19 грудня у майже кожної сучасної дитини так починається День Святого Миколая.

Але так було не завжди. З традицією отримувати солодкі подарунки під подушкою в ніч на 19 грудня я познайомилася 15 років тому під час навчання у великому місті за межами Луганщини. На жаль, стародавнім традиціям особливої уваги не приділялося ані в нашій родині, ані в школі, ані взагалі в регіоні. 

У Попаснянському районі ці традиції почали з’являтися поступово. Популяризували їх молодь, молоді матусі та вчителі. Це стало модним, бо, на щастя, можливостей порадувати дітлахів побільшало: полиці магазинів поповнилися солодощами та іграшками. То чому б і не згадати найприємнішу прикмету свята Святого Миколая – подаруночки під подушкою? Слухняні дітки мають знайти на ранок смаколики, а вередуни – різочку. Але ж усі вірять в диво, тому зазвичай різки ніхто не знаходить. Втім, дійство дозволяє робити сюрпризи і для дорослих.

До речі, постать щедрого Миколи Святителя цілком реальна. Він був римським християнським священником у III-IV століттях, походив з заможної родини. За легендою, Миколай допомагав дівчатам з бідних сімей, підкладаючи таємно вночі золото до їхніх спалень, тим посагом рятуючи їх від долі повій. За іншою легендою, Миколай Чудотворець врятував від голоду жителів міста Міра. Він з’явився уві сні італійському купцеві, дав грошей та попросив відвезти до голодуючого міста зерна. Достеменно відомо, що на українських землях перед революцією саме Святий Миколай був провісником і головним персонажем Різдва, яке тоді всюди відзначалося 25 грудня.

Аби дізнатися, чи святкували у дитинстві День Святого Миколая наші дідусі та бабусі, я звернулася до них за спогадами. Сумно було почути, що їхні свята обмежувалися Новим роком.

– Ми цукерки лише на Новий рік отримували, – згадує 82-річна Зінаїда Дубіна з Попасної. – Прикрашали ялинку, і щодня кожен з родини міг знімати лише одну цукерку. День Святого Миколая був звичайним церковним святом на кшталт Спасу чи Петра і Павла. За бажанням можна було цього дня відвідати церкву, але якихось дивацтв із сюрпризами під подушкою у нас не було. 

75-річний Віктор Грицай з селища Комишуваха теж каже, що головні веселощі дітлахів були тільки на Новий рік:

– Обов’язковим гостем у нас вдома була ялинка. Прикраси виготовляли власноруч з паперу. Великою радістю було, коли тато приносив цукерки та бублики, їх також вішали на ялинку. А ще ми полюбляли вбиратися у казкових персонажів та ходити у гості. 

Отже, тільки на початку 2000-х років почалося відродження саме українських традицій. Поступово стали приділяти увагу не тільки власне Новому року, а й Різдву, згадавши таким чином і започаткування зимових свят на День Святого Миколая. 

– Діти все більше почали вивчати колядки, щедрівки до Різдва, пісні про Миколая. Ми почали готувати театральні вистави з залученням цього героя. Адже тепер всі знають, що саме зі Свята Миколая починається черга новорічних свят, – каже вчителька української мови та літератури гімназії №25 Юлія Ліхобабіна. 

За словами директорки Папаснянського Палацу культури та дозвілля Яни Змитрович, маленькі мешканці міста визнають обох господарів новорічних свят і на театралізованих заходах залюбки розповідають віршики як про Миколая, так і про Діда Мороза.

Приємно було дізнатися, що жителі нашого регіону завжди відкриті для позитивних змін і пізнання чогось нового, навіть якщо це давно загублене старе. 

– Гостинці в нашій родині зазвичай приносили «зайчики» та «їжачки», але коли у мене з’явилися онуки, я залюбки долучилася до нової для мене традиції залишати смаколики під подушкою. Мені приносить велике задоволення бути Святим Миколаєм для своїх нащадків, – з посмішкою визнає 67-річна Ніна Кашликова.

Неважливо, скільки вам років. Неважливо, чи Дід Мороз, чи святий Миколай запалить у вашій душі святковий настрій. Головне – дарувати диво своїм найріднішим і від щирого серця бажати їм здоров’я, добробуту, щастя і злагоди.

Катерина КАРПЮК/Громкор Громада Схід №20(53) 2021

 

Катерина КАРПЮК, авторка:

– Шановних читачів нашої газети щиро вітаю з прийдешніми святами! Бажаю родинного затишку, єдності та добробуту. Щоб Новий рік та Різдво дзвінко увійшли у наші домівки та принесли лише гарний настрій і мир у душі та над головою. Процвітання нашому регіону та збагачення!