Громада Схід
Колл-центр, Марiуполь:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
Колл-центр, Краматорськ:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
05.10.2020

З Вікторією САВЕНКО нас також познайомив Олександр Лук’яненко. Їй, переселенці, вдалося не тільки знайти своє місце у чужому місті, але й стати натхненницею для багатьох жінок та генераторкою змін на краще.

Залишати Луганськ, де мала улюблену роботу  – керувала ансамблем сучасного танцю при національному аграрному університеті, житло, сім’ю, виховувала маленького сина та очікувала на народження ще одного – довелося швидко. З собою взяли лише найнеобхідніше. До 2016 року Вікторія із родиною змінила декілька міст, поки врешті не зупинилася (тоді здавалося, що тимчасово) у Старобільську. 

Туга за рідним містом була занадто тяжкою та відчувалася навіть фізично, через недуги. Була навіть спроба повернутися до Луганська, але там жінка змогла прожити лише тиждень. Цілий рік Вікторія ніяк не могла визначитися, чим займатиметься у Старобільську. Просто хореографічних гуртків та студій в невеликому містечку – вдосталь. Але що тоді, як не танці? 

– Намагаючись мене врятувати, чоловік запропонував пройти курси навчання зумби у Києві. Зумба – танцювальна фітнес-програма на основі популярних латиноамериканських ритмів. Вона дозволяє ефективно тренувати всі м’язи тіла, для зайнять нею не треба мати спеціальну підготовку. Курси мали досить високу вартість, а я не була впевнена, що зможу викладати зумбу і заробляти на цьому. Та ми відчували, що маємо піти на цей крок, – розповідає молода жінка.

Після навчання Вікторія почала шукати майданчики для занять у Старобільську. Першим місцем, де її прийняли, як свою, став спортивний клуб «7я». Проте набір до груп йшов тяжко. 

– Програми зумби – дуже емоційні, а люди під час війни стали закритими, занадто стриманими. Хтось відверто не розумів зумбу, хтось йшов на заняття в очікуванні, що я, наче мавпочка, буду всіх розважати та веселити. А в мене зростала невпевненість у собі, в своїх силах. Подолати її допомогли діти – я почала вести танцювальний гурток в одній з місцевих шкіл, і це надало мені сил.

Разом з тим Вікторія Савенко завжди активно брала участь у чисельних благодійних та соціальних проєктах. І одного разу отримала пропозицію створити об’єднання для жінок. Ідея сподобалася, тим більше, що Вікторію завжди хвилювали теми місця жінки у сучасному суспільстві і не влаштовували стереотипні твердження, що жінка – всього лише додаток до чоловіка і не може статися сама по собі.

Зрештою у липні 18 активних і небайдужих містянок на чолі з Вікторією створюють громадську організацію «Муза stb». Її учасниці реалізують корисні для міста проєкти, влаштовують танцювальні вечірки, дізнаються нове про внутрішню та зовнішню красу жінки, організовують костюмовані фотосесії. 

Так, в рамках проєкту «Аура міста» Вікторія Савенко разом із Веронікою Антоненко створили танцювальну постановку «12 стільців», вдягнувши учасниць в костюми від українських виробників. Незабаром відбудеться її презентація. А ще чотири учасниці «Музи» нещодавно відкрили арт-кафе «12 стільців».

– Така назва зовсім невипадкова. Старобільськ – старовинне повітове місто із цікавою історією. Існує твердження, що саме з нього починається дія роману «12 стільців» Ільфа та Петрова. В цьому кафе можна і кави випити, і книжку почитати, і взяти участь у творчих заходах, адже тут і зустрічі «Музи» відбуваються. 

Переселенці Вікторії хочеться, аби мешканці Старобільська любили своє місто і цінували його. Для цього «Муза» планує найближчим часом причепурити лісопосадку на кварталі Ватутіна, перетворивши її на затишний сквер, своєрідний куточок Європи у серці української Старобільщини.