Громада Схід
Колл-центр, Марiуполь:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
Колл-центр, Краматорськ:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
21.03.2021

Колишній бранець концтабору «Ізоляція» у Донецьку Станіслав Асєєв став цього року лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка у номінації «Публіцистика, журналістика». Його збірка репортажів «В ізоляції», яка документує жахи окупації, вийшла друком 2018 року, коли бойовики ще утримували журналіста у полоні. 

Станіславу Асєєву було 24 роки, коли розпочалася війна. Він залишився у Донецьку через сімейні обставини: мав допомагати матері та двом бабусям. В окупації Асєєв продовжував працювати журналістом, під псевдонімом писав статті для українських ЗМІ. За це його і затримали у травні 2017 року, звинувативши зрештою у шпигунстві. 

Лише 29 грудня 2019 року Асєєва разом із іншими заручниками було звільнено в рамках масштабного обміну полоненими. Весь цей час Україна піднімала питання звільнення Асєєва на міжнародному рівні та здійснювала публічний тиск на Росію із вимогою повідомити про стан та місцезнаходження журналіста.

Але Стас про це не знав. Аби позбутися знущань і зневіри, він планував вчинити самогубство. У донецькій тюрмі «Ізоляція» чоловік провів 28 місяців, і єдине, що бачив – катування та безнадію. Від опису тортур, до яких охоронці вдавалися переважно заради розваг, холоне кров. Вже після визволення Асєєв назве територію колишнього заводу ізоляційних матеріалів на вулиці Світлого Шляху, 3 «донецьким Дахау».

За його словами, «Ізоляція» – концтабір переважно для «своїх»: «Помилково буде вважати, що в цих стінах знущалися лише з «укропів», до яких зараховували всіх, хто отримав статтю «шпіонаж». Навпаки, на нас дивилися із розрахунком на ймовірний обмін, а це означало, що в людини не має бути помітних шрамів, опіків, переломів. Натомість свої – так зване «ополчення», співробітники «міністерств» тощо – були справжнім м’ясом, тренувальним матеріалом, який можна було буквально вбивати в підлогу, не остерігаючись наслідків».

Журналіст стверджує, що в окупованому Донецьку є ще як мінімум 10 неофіційних місць несвободи. 

Про нелюдську жорстокість катів-окупантів звільнений Асєєв неодноразово свідчив у ПАРЄ у складі офіційної української делегації. З європейської трибуни він постає як «маленька людина — той самий ніхто, яких сотні в донецьких и луганських підвалах». І невтомно закликає цивілізований світ дослухатися правди про злочини проти людства, що вже роками відбуваються у самому центрі Європи.

Дмитро ЛЕЩУК/Громада Схід №5 (38) 2021