Громада Схід
Колл-центр, Марiуполь:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
Колл-центр, Краматорськ:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
15.11.2020

З цією темою «ГРОМАДІ Схід» довелося розбиратися два тижні. Деякі наші запити до профільних установ й досі залишаються без відповідей. Деякі відповіді суперечать одна одній. Деякі питання, ймовірно, отримають розв’язання лише тоді, коли почнуть втілюватися на практиці, бо теоретично ніби ось так, але як-от воно буде насправді, ніхто не береться прогнозувати. Єдине, що зрозуміло абсолютно точно – впроваджена цього року реформа газового ринку інформаційно провалена. Сталося так через те, що комусь це вигідно чи просто з дурної голови – ми не знаємо. Зрештою, наше завдання – не шукати винних, а спростувати панічні чутки, що вже опанували населенням (принаймні на Донеччині), і повідомити читачів про реальні можливості та ризики нової реформи. Сідайте зручніше, заварюйте чай, читати доведеться багато та вдумливо.

ПОСЛУГА – ОКРЕМО, ТОВАР – ОКРЕМО

Старт реформи більшість побутових споживачів (ми з вами) помітили лише тоді, коли з 1 січня 2020 року почали отримувати дві «газові» платіжки: за вартість спожитих кубометрів і вартість їхнього розподілу (або, як нам тоді пояснювали – транспортування). 

– Насправді реформа розпочалася ще 2015 року. Глобальна ідея була така, що послуга має бути відокремлена від товару. Не може одна й та сама юридична особа здійснювати постачання та розподіл природного газу, – пояснив нам заступник голови правління постачання та обліку газу АТ «Луганськгаз» Олександр ВЛАСОВ. – Щодо послуги, яку споживачі називають «транспортуванням» (бо доволі часто в засобах масової інформації особи, котрі називають себе експертами, плутають поняття транспортування і розподілу) – це не зовсім коректно. Треба казати «розподіл». Транспортування природного газу – це фізичне переміщення газу магістральними трубопроводами. А ми, облгази, оператори газорозподільної мережі, здійснюємо розподіл газу на своїй ліцензійній території «маленькою», скажімо так, трубою. В Україні таких операторів розподілу 44, тобто є такі області, де їх декілька. Наприклад, у Дніпропетровській області один оператор обслуговує територію міста Дніпро та певних районів, а інший – територію області. Раніше міськгази та облгази мали дві ліцензії – на постачання та розподіл природного газу. А коли відбулася реформа, ліцензію на постачання анулювали, залишилися лише ліцензія на розподіл. 

За словами пана Олександра, водночас існував окремий документ, яким Кабмін визначав під кожну територію газорозподільну компанію та постачальну із так званими спеціальними обов’язками. Компанія, на яку були покладені спеціальні обов’язки, не мала права відмовити споживачеві в укладенні договору постачання природного газу. Це робилося для того, аби на кожній території був гарантований постачальник для побутового споживача. Виключення склали лише Донецька і Луганська області, адже за законом на цих територіях не можна анулювати будь-які ліцензії до закінчення АТО/ООС. Тож Луганськгаз і Донецькоблгаз були визначені як газорозподільні компанії, на які також покладалися спеціальні обов’язки з газопостачання. 

Що сталося далі? Далі по країні почали масово створюватися установи зі словами «Енерджи» чи «Збут» у назві. Це до відкриття ринку заздалегідь готувалися компанії, які хотіли стати постачальниками власне товару – кубометрів природного газу. Цей момент – коли Україна в рамках реформи зобов’язалася відкрити ринок природного газу для побутових споживачів – настав 1 серпня 2020 року. Цього дня всі спеціальні обов’язки були скасовані разом з усіма гарантіями від держави. 

РИНОК ВІДКРИВСЯ. ЯКІ ПЛЮСИ? 

Отже, з 1 серпня 2020 року ринок газу відкрився. Природна монополія на послугу – розподіл газу обл- чи міськгазами – залишилася, і договори на цю послугу подовжилися автоматично (її вартість – у платіжці 1). А от можливості щодо придбання товару (платіжка 2) змінилися революційно. Відтепер кожен українець може купувати газ будь-якого обсягу у будь-якого постачальника будь-де по країні. По суті, механізм обирання та зміни постачальника газу – такий, як у випадку з мобільним оператором чи виробником ковбаси.

Плюс для споживача очевидний: за свої гроші він отримує вибір кращої ціни та кращого сервісу. Плюс для постачальників неочевидний: конкуренція – це завжди важко, адже за споживача доведеться боротися і ринок виб’є з поля бою найслабших, проте обрані будуть нагороджені. Плюс для держави подвійний: у своїх змаганнях компанії-конкуренти самі підвищуватимуть рівень обслуговування, ще й виховуватимуть відповідального споживача.

Оператори-постачальники мають грати за чіткими правилами: закуповувати необхідні обсяги газу, щоб задовольнити потреби споживачів; вчасно надавати відкриті цінові пропозиції (до 25 числа поточного місяця) тощо. Майже всі такі компанії – а їх вже понад 50 – увійшли у ринок безболісно. Деякі ще навесні просто перепідписали угоди зі споживачами з абонентської бази облгазів (переважно ті самі «Збути», що фактично вийшли з облгазів і вчасно оформили статус постачальників). Тож їхні споживачі 1 серпня не відчули жодних змін і продовжують жити так, як жили, можливо, й не здогадуючись, що будь-коли можуть змінити постачальника газу шляхом укладання нового договору. І зекономити на цьому.

Між тим, перелік компаній-трейдерів, з якими можна укласти угоду за більш привабливими умовами, ніж пропонують «Збути», є у відкритому доступі. Цей перелік постійно поповнюється новими постачальниками, ціна постійно змінюється (адже на неї впливає ціла низка чинників, і сезонні коливання – лише один з них). За даними спеціалізованої електронної платформи «ГАЗОТЕКА – сервіс порівняння цін постачальників газу» (https://gasoteka.ua-energy.org) ми підготували асортиментну таблицю на початок листопада. 

Коли наш читач з Маріуполя, чия квартира споживає у зимовий сезон 50 кубів газу на місяць, порахував свої витрати за цінами від різних операторів, виявилося, що постачальнику «Азовгаз» він мав би сплатити 432 грн, тоді як запорізькому постачальнику «Палівенерго» – 294 грн (економія – 138 грн). Якщо ж власник житла захоче перейти до «Нафтогазу», то різниця складе 116,8 грн на місяць, але якщо скористуватися пропозицією річного пакету, тоді економія стає значно суттєвішою. Втім, укладати угоду на рік наш читач побоюється, бо хто зна, що там за рік буде, а ось сусіди кажуть, що…

Авжеж, наші люди не були б нашими, якби не вигадали причин, чому будь-що нове – це ризиковано ба навіть небезпечно. На міфах про небезпеки відкритого газового ринку ми зупинимося трошки пізніше, а зараз зосередимося на Донецькій області, яка виявилася «чорною вівцею» і дійсно має всі приводи для занепокоєння.

ДОНЕЧЧИНА: ПОН ТА ІНШЕ СУМНЕ

На відміну від Луганської області, де до 1 серпня з’явився оператор-постачальник, який встиг укласти угоди з населенням, Донеччина пасе задніх. Про зміни у політиці газопостачання тут взагалі публічно не згадували, аж поки восени не стали наочними проблеми. 22 жовтня на брифінгу у Донецькій обладміністрації пролунала інформація, що «Донецькоблгаз» ще навіть сам не знає, чи буде він продовжувати працювати з населенням як постачальник. Виявилося, що облгаз не знайшов ресурс для закупівлі газу, і, відповідно, припинив бути постачальником ще 1 жовтня 2020 року. 

Хто ж тоді весь цей час був постачальником газу у Донецькій області, якщо населення нових договорів ні з ким не укладало? А обслуговував область, щоб ви знали, так званий «постачальник останньої надії» (ПОН). Є такий термін в енергетиці: коли звичайний постачальник раптом зникає і залишає людей з угодами на руках і заздалегідь сплаченими грошима – на конкурсі обирається ПОН, який протягом 60 днів дає змогу споживачам пережити критичний період, укласти угоди з новим постачальником і відновити усталений процес споживання енергоресурсів. Окрім Донеччини, ПОН цього року обслуговував ще кілька областей, але там кількість споживачів не була такою критичною.

В європейських країнах послуги постачальника останньої надії зазвичай обходяться споживачеві дорожче приблизно на 20% від звичайної ціни, оскільки компанія не знає, кому і скільки буде постачати, і має на свій ризик закупити великі обсяги продукції. В Україні ж ПОН, яким було обрано газопостачальну компанію ТОВ «Нафтогаз України», запропонував саме звичайну ціну газу – 5,55 грн за кубічний метр з усіма податками. Тож споживачі Донеччини проблеми з газопостачанням й не помітили. 

Але проблема є, і вона в тому, що двомісячний термін обслуговування області ПОНом закінчується 1 грудня. Використовувати цей механізм двічі на рік не можна. Отже, до цього часу кожен споживач Донеччини має укласти угоду з будь-яким постачальником України, аби не прийшов «Донецькоблгаз» (не як постачальник, а як оператор газорозподільної мережі) і просто не відключив газ.

Авжеж, ця вимога не стосується  негазифікованих населених пунктів Донеччини. Внаслідок різних причин (переважно через бойові дії) Великоновосілківський, Нікольський, Бойківський, Мар’їнський, Бахмутський, Лиманський та Волноваський райони газифіковані лише частково. Добропільський, Покровський, Слов’янський райони також мають села, де питання газопостачання не є актуальним. Однією проблемою менше, – полегшено зітхають мешканці Красногорівки, які не бачили газу майже з початку війни. Це був сарказм, звісно – замість того, щоб розв’язувати питання газу на проблемних територіях, керівництво Донецької області допустило критичну ситуацію ще й там, де нічого не обіцяло кризи. 

– Я не хочу згущувати фарби над цією ситуацією, але фізично ПАТ «Донецькоблгаз» може опломбувати ваш лічильник, якщо потрапить до вас додому. Якщо у нього не буде такої змоги, то можливо відключити стояк, або й весь будинок. Всі повинні це зрозуміти і піти укладати угоди, – заявив на брифінгу директор департаменту розвитку базових галузей Донецької ОДА Артем Литвинов.

Розподільник підтвердив цю інформацію. «Згідно з чинним законодавством, у разі неукладення побутовими споживачами договорів постачання природного газу з новим постачальником до 29 листопада 2020 року (включно), з 30 листопада 2020 року їм має бути припинено розподіл природного газу», – так на запит від «ГРОМАДИ Схід» відповів директор департаменту-заступник голови правління з юридичних питань ПАТ «Донецькоблгаз» Михайло Зуєв. 

ВСІ ОПЕРАТОРИ ЗАЙНЯТІ

Отже, замість того, щоб, як усі українці, поступово отримувати інформацію з ринку газопостачання, виважено її аналізувати та неспішно робити вибір постачальника, жителі Донецької області мають поспіхом за лічені дні до 29 листопада зробити вибір та – і це найскладніше! – документально його оформити.

Згаданий вище Артем Литвинов пообіцяв (ще 22 жовтня, нагадаємо), що «інформаційного голоду не буде». Але опитування жителів прифронтових населених пунктів довело, що він є, ще й який. Централізовано інформація до людей не доводиться, а самотужки розібратися в детективних хитросплетіннях питань газового ринку вони просто не в змозі. Доволі велика частина наших респондентів взагалі не знала нічого про ситуацію, що склалася. Більшість людей досі не розуміє, чому з’явилися дві платіжки за газ і з яким оператором треба переукладати угоду, а з яким – ні.

За словами Ольги Бабій, членкині Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), зі своєї сторони комісія зробила соціальну рекламу і відеоролик з роз’ясненнями, але основна інформаційна робота була покладена на операторів ринку, адже вони зацікавлені у рекламі свого товару. Втім, робилося це «за замовченням»: «У нормативних документах ніде не фіксується, на кого покладається роз’яснювальна робота. Напряму законом ці норми не були прописані». 

Авжеж, мала б займатися роз’ясненням і місцева влада, яка натомість кинула людей напризволяще. З представників влади публічно на проблему відреагував лише міський голова Краматорська. 6 листопада він повідомив, що відправив лист НКРЕКП з проханням відтермінувати кінцеві строки підписання договорів з постачальниками газу: «Ми вже розуміємо, що деяка кількість людей, імовірно, не встигне укласти договір до кінця місяця, як це передбачено законом. В умовах пандемії коронавірусу треба піти назустріч громадянам. Сподіваюся, комісія нашу думку врахує і піде людям назустріч».

Проте всі експерти, до яких ми зверталися, кажуть, що відтермінування неможливе – ПОН не може працювати більше зазначеного законом терміну. 

Отже, що ми маємо станом на 13 листопада, коли здається до друку газета? Лише два українські оператори-постачальники газу проявили увагу до мешканців саме Донецької області, які наприкінці листопада стануть «безхазяйними». І тільки одна з них має абонентські відділи на території області (компанія YASNO), до яких вже вишукувалися черги. Друга (компанія «Нафтогаз», яка наразі ще надає послуги як ПОН) поки лише розглядає можливість відкриття сервісного центру, натомість пропонує для укладання угод скористатися послугами Укрпошти, що дуже зручно для «нецифрових» людей. 

Це, власне, і є головна проблема для споживачів нового газового ринку: механізм укладання угоди з постачальниками – переважно цифровий. Далекі від «діджиталізації» пенсіонери, якщо навіть раптом мають смартфон, просто не в змозі осилити процедури, яких вимагає подання електронної заявки: завести собі електронну пошту та оформити електронний підпис, на профільному сайті авторизуватися через логін та пароль, завантажити документи… Тут і молода людина розгубиться.

Поспілкувавшись телефоном з представниками різних інших компаній-постачальників, ми почули лише одну пропозицію щодо спрощення процедури укладання угоди для жителів Донеччини, решта – тільки через електронні сервіси. Виключення – ТАS Еnargy: оператор контакт-центру Катерина повідомила, що пенсіонери можуть зателефонувати до компанії, і її представники виїдуть на місце для оформлення угоди.

Втім, тут ми можемо мати похибку – здається, у контакт-центрах постачальників також не все гаразд з комунікаціями. Наприклад, до «Нафтогазу» ми додзвонилися двічі, але лише одна операторка володіла інформацією про те, що компанія направила поштою до Донецької області так звані «нульові платіжки» з заявою-приєднанням, де вже вказані необхідні для укладання угоди дані. Потенційному споживачеві залишається тільки вкласти у конверт копії своїх документів і відправити за рахунок отримувача (тобто безоплатно) на адресу: м. Кропивницький, індекс 25006, ГК «Нафтогаз України». У разі виникнення додаткових питань з вами самостійно зв’яжуться представники компанії. 

Якщо ж ви хочете обрати якогось іншого постачальника, то вам не обійтися без допомоги «цифрових» людей. Оператори радять літнім споживачам звернутися в першу чергу до близьких – дітей чи онуків, які володіють комп’ютерною технікою. У містах допомогти зможуть, мабуть, в ОСББ, житлових конторах та управліннях соцзахисту, у селах – старости та соцпрацівники.

– Поки що місцеві мешканці до мене не зверталися з такою проблемою, але прогнозую, що невдовзі будуть. Село наше газифіковане та знаходиться на лінії розмежування. До районного центру нам їхати близько 65 кілометрів. Не тільки літнім, але й молодим людям це буде незручно. Ми готові організувати в сільраді робоче місце з підключенням до інтернету, де представник газової компанії зможе провести свою роботу. А ми вже людей організуємо, – на початку листопада розповіла нам голова Чермалицької сільської ради Олена Табія.

Заступниця голови Миколаївської сільської ради Ольга Нуд також готова надавати допомогу разом з активною громадською організацією «Миколаївка за власне майбутнє». Очолює її вчителька інформатики місцевої школи Олена Литвиненко, вона ж проводить заняття в ІТ-школі для літніх людей, де пенсіонери вчаться користуватись сучасними комп’ютерними технологіями. От гуртом і планують підтримати односельців щодо укладання договорів.

В  Іллінівській сільській ОТГ нещодавно з’явилося таке оголошення для жителів: «Якщо у вас виникають труднощі з оформленням договору на постачання газу, ви можете звернутися до фахівців Іллінівської сільської ради. У селі Іллінівка мешканців приймають у молодіжному центрі кожен вівторок та четвер. В інших селах на це уповноважені старости, діловоди та працівники сільських клубів».

P.S. В рамках опитування читачів виявився один несподіваний момент. Один з селян на умовах анонімності розповів таке: «У нас у Павлополі і ще в кількох селах ми взагалі сплачуємо за газ до Новоазовська (тимчасово окупована територія – прим. ред.). Мабуть, там наша труба. До нас приїздить людина, збирає гроші і відвозить туди. Не знаю, чи зможемо ми підключитися до українських операторів, якщо така ситуація склалася». Ми так і не змогли отримати від жодного із задіяних для висвітлення газової теми експертів будь-якої відповіді щодо вказаного випадку. Здається, вони перебувають у шоці. Далі буде…

Інна ЮР’ЄВА/Громада Схід  21(30) 2020

Тетяна СТРОЙ/Громада Схід  21(30) 2020

YuliyaGL/Громкор Громада Схід  21(30) 2020

Лілія УДОДЕНКО/Громкор Громада Схід  21(30) 2020

ШІСТЬ ФЕЙКІВ ПРО ГАЗОПОСТАЧАННЯ ПО-НОВОМУ

Не дивно, що через слабку інформаційну кампанію ситуація на ринку природного газу обросла великою кількістю чуток. Це вже стосується не лише Донеччини. Нестача інформації завжди породжує міфи, навколо яких закипають нездорові емоції. Заради вашого спокою ми роз’яснимо найбільш поширені питання.

  1. Оператори-постачальники для укладання угод вимагають оригінали документів на право власності на нерухомість. Люди втратять свої документи, а ними потім хтось скористується з кримінальною метою.

Ймовірно, ці чутки пов’язані з тим, що у пункті 5 розділу ІІІ Правил постачання природного газу в редакції Постанови НКРЕКП №1080 від 10.06.2020 позначено, що споживачі пред’являють постачальнику оригінали таких документів. Проте далі там уточняється: «Побутові споживачі мають право надавати інформацію та документи для цілей цього пункту у вигляді електронних документів». Як вже було сказано, оператори віддають перевагу саме електронним сервісам, а електронний документ (сканована копія) за визначенням не може бути оригіналом, чи не так? Що стосується «Нафтогазу» з його поштовими пропозиціями, то операторка контакт-центру компанії запевнила нас, що права вимагати оригінали документів вони не мають, для підписання угоди достатньо копій свідоцтва права на власність або договору купівлі-продажу, а також ксерокопії останньої сторінки витягу, де вказано, скільки частин помешкання належить власникові.

  1. Нова угода позбавить споживача прав на субсидії та пільги.

Неправда. Споживачі переходять до нового постачальника з усіма субсидіями та пільгами.

  1. Угоду не можна укладати, якщо немає лічильника газу.

Ні. Відсутність лічильника не є перешкодою для укладання угоди з постачальником. Постачальник може відмовити в укладанні угоди лише тоді, коли споживач має борги перед попереднім постачальником. До речі, показники лічильників споживач матиме змогу передавати новому постачальнику телефоном, а не через електронні сервіси (однак про це треба заздалегідь домовитися).

  1. Немає сенсу розглядати далеких постачальників, адже тоді автоматично виросте друга газова платіжка – з ціною за транспортування.

Вартість розподілу газу (ми вище зазначали, чому термін «транспортування» некоректний) не залежить від фізичного перебування постачальника чи споживача. Якщо ви укладаєте угоду з місцевим постачальником, а ваш сусід – з постачальником в умовній Вінниці, це не означає, що з Вінниці до будинку вашого сусіда потягнуть окрему трубу. Адже договір на розподіл він (як і ви) має з місцевим облгазом, якому належать всі мережі на вашій території. І газ в цій «малій» трубі однаковий для всіх. Різною буде лише ціна, за якою ви з сусідом його купили.

  1. Укладати угоду краще з тим постачальником, який має сервісний центр поблизу, аби мати змогу туди звернутися у разі виникнення проблем.

Обслуговування газової інфраструктури на місцях залишається обов’язком облгазу, з яким ви вже маєте угоду на розподіл газу. Постачальник же не буде розв’язувати проблеми, що стосуються газорозподільчих вузлів (зламався кран чи «пропускає» плита) – навіть якщо він має сервісний центр поблизу. Він тільки продає вам газ і надає відповідні документи.

  1. Не треба зважати на пропозиції постачальників з низькою ціною – вони спеціально заманюють споживачів, а потім підвищать ціну і ми станемо заручниками, бо потім угоду вони не скасують.

Ви можете змінити постачальника будь-коли. Процедура дуже проста (хоча, на жаль, також електронна). За 21 день ви маєте повідомити газопостачальника, що змінюєте його на іншого оператора – через відповідну заяву на сайті НКРЕКП в розділі «Газ». У цьому випадку за 21 день ваша розподільча компанія автоматично змінить вам постачальника на того, який вказаний у заяві. Звісно, якщо ви укладаєте угоду за тарифом «Річний», аби забронювати собі ціну на рік незалежно від того, що відбуватиметься з ринковою ціною газу – тоді треба читати умови. Перед підписанням ви маєте знати, які там зазначені гарантії та санкції за розірвання угоди.

 

ВИ ВЖЕ УКЛАЛИ УГОДУ З НОВИМ ПОСТАЧАЛЬНИКОМ ГАЗУ? (ДОНЕЦЬКА ОБЛАСТЬ)

Віталій ЛІСКОНОГ, Волноваха:

– Складнощів у мене не виникло. Я обрав компанію «Нафтогаз України», тариф «Річний». Зацікавила доволі низька ціна у порівнянні з іншими компаніями – 5,24 гривні за куб. Плюс те, що вона фіксована і не буде змінюватися протягом року. Перехід я зробив в онлайн-форматі на сайті постачальника.

 

 

 

 

 

Лідія ДОРОШ, Волноваха:

– При виборі постачальника керувалась тим, чи зможу самостійно здійснити цю процедуру. Проблема виникла з електронним цифровим підписом, тому варіант подання документів в електронному вигляді для мене не зручний. Дома в мене є комп’ютер, а принтера зі сканером немає. Та важливо, щоб і підказати хто міг. В нашому місті є офіс фірми YASNO, я звернулася туди і працівники допомогли мені все зробити. Щодо можливого коливання тарифу я не переймаюся, оскільки маю субсидію на оплату комунальних послуг від держави. 

 

 

 

 

Стефанія МАРІЧ, село Верхньокам’янське Званівської ОТГ:

– Я не знаю, що робити. Телефоном не вмію користуватися. Маю надію, що онуки допоможуть, бо так і замерзнути недовго.

 

 

 

 

 

 

Андрій ТАРАМАН, село Олександро-Калинове Іллінівської ОТГ: 

– YASNO розносять пусті бланки договорів з пропозицією укласти угоду з ними і покроковий порядок дій. Ми ще в роздумах, але більшість планують укладати. По-перше, ми платимо онлайн також через YASNO, по-друге, електроенергія і газ – один власник. Чисто морально, уклав би угоду з державним постачальником, щоб не підтримувати Ахметова. Скажу, що багато селян газ використовують для водонагрівальної колонки і газової плити, а котли почали топити дровами. Так виходить наполовину дешевше.