Громада Схід
Колл-центр, Марiуполь:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
Колл-центр, Краматорськ:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
24.08.2020

Наша експертка з гуманітарних питань – керівник проєкту «Простір підтримки» Благодійного фонду «Карітас Маріуполь» Валерія ГАРМАШ – вже розповіла про те, чим відрізняються матеріальний та нематеріальний види допомоги. Тепер докладніше – що таке соціальний супровід та як він може вплинути на життя людей.

Отже, на відміну від гуманітарної допомоги, якою можна фізично володіти, соціальну допомогу «помацати» не вдасться. Нею є: інформаційна підтримка, заходи з працевлаштування, допомога в отриманні та відновленні документів, психологічні консультації щодо розв’язання особистих і сімейних проблем, юридична підтримка та супровід у судах, бізнес-тренінги тощо.

Робота з соціального супроводу у міжнародних організаціях часто зветься кейс-менеджментом. Це означає, що менеджер організації, до якої ви звернулися, «сканує» весь комплекс ваших проблем і обирає, як саме і чим вам допомогти «тут та зараз». Головна мета – щоб ви отримали досвід розв’язання проблемних питань самостійно, але за підтримки відповідних фахівців. Тоді у подальшому ви зможете долати труднощі власними силами. . А на підтримку менеджери і рекомендують фахівців з окремих питань, бо зазвичай мають широке коло контактів з усіма організаціями, що надають специфічні види допомоги.

Давайте розглянемо, як це працює, на прикладі реальної родини (прізвище та локація, звісно, змінені).

В умовному містечку Невеселе жила родина Чубенків. Тамара була бухгалтером, Микола працював на заводі, і було в них троє діточок. Вони були щасливою і заможною родиною, поки 2014 року до їхнього містечка не прийшла війна. Коли ситуація стала нестерпною, сім’я була змушена терміново переїжджати до мирного міста.

Назвем це місто Радісне. Так, тут не було потреби ховатися від обстрілів, завжди була вода у крані, світло в домі та продукти в магазині. Але люди покинули рідну домівку, залишили своїх друзів та родичів, втратили звичну роботу – життя треба було починати спочатку. Як ми вже знаємо, ця родина є такою, що відноситься до категорій, яким допомога надається в першу чергу: це багатодітна родина переселенців, до того ж у скрутній ситуації. Отже, Чубенки отримали від міжнародних організацій одяг, продукти, засоби гігієни, а від волонтерів – постільну білизну, посуд та трохи грошей на місце у гуртожитку.

На цьому можна було б завершити нашу історію, якби ми розглядали лише матеріальну допомогу. Але ми підемо далі за цією родиною. Є що їсти і що вдягти, є безпека та дах над головою. Але батьки не мають роботи, діти не можуть знайти нових друзів, родина замкнена сама на собі. Час лунав, продукти почали закінчуватися, речі зношуватися, гуртожиток закрили на ремонт, прийшла пора збирати дітей до школи, а старші Чубенки все ще не знайшли такої роботи, щоб родина не була у скруті.

І от одного дня на міському заході мати з дітьми взяла участь у дитячому майстер-класі та познайомилась з працівниками благодійної організації. З цього почалась історія надання нематеріальної допомоги/соціального супроводу. Фахівець, який взявся допомагати родині, був поряд весь час, необхідний для того, аби родина стала на ноги та навчилась надалі самостійно знаходити вихід із складних ситуацій.

Першочерговим був пошук роботи. Зустріч з фахівцем з працевлаштування дала результати. Батько був професіоналом своєї справи, але не вмів писати резюме. Після сумісної роботи зі спеціалістом було складено документ із заначенням всіх знань та навичок чоловіка. Це допомогло Миколі отримати запрошення на співбесіду та вийти на роботу за фахом із гідною зарплатнею.

А ось з його дружиною склалася трохи інша ситуація. Розмова з фахівцем дала їй поштовх до реалізації своєї мрії. Насправді, Тамара завжди мала потяг до шиття одягу, але батьки свого часу наполягали, аби вона стала бухгалтером, бо це більш престижно. Тепер в неї з’явилась можливість започаткувати власну справу – за допомогою фахівців було знайдено грантові програми для тих, хто прагне стати підприємцем. Тамара фахово розрахувала бізнес-план, отримала невеличкий грант і закупила необхідне: швейну машинку, оверлок, праску. Водночас жінка пройшла навчання для підприємців-початківців, де отримала необхідні для розвитку знання та зустріла потенційних замовників. На тренінгах вона також познайомилася з підприємницями, які стали їй підтримкою, бо що, як не спільні інтереси, є запорукою міцної дружби?

Повернемось до дітей Чубенків та їхніх проблем. Фахівець-психолог виявила, що молодша дівчинка мала гострий стрес після обстрілів та досі боялася виходити на вулицю і залишатись сама вдома. Середній хлопчик сумував за залишеною вдома студією з малювання та не мав можливості займатись тим, що йому цікаво. А старша дівчинка втратила дуже близьку подругу та не могла знайти такої людини, щоб замінила цю втрату.

За порадою кейс-менеджера молодша дитина почала відвідувати психолога, аби побороти свої страхи (забігаючи наперед, скажемо, що їй це вдалося). Щоб підтримати хлопчика, спеціалісти звернулись до партнерської організації, яка мала гурток з малювання. Згодом батьки змогли віддати малого до художньої школи, яку він вже успішно закінчує. Зі старшою дівчинкою було трохи складніше, бо підлітки взагалі не почуваються добре у новому оточенні. Їй були запропоновані різні заходи з розвитку та дозвілля, поступово вона звикла до тих, хто їй допомагає, і сама долучилася до волонтерського руху організації. Там їй зустрілася людина, яка мала схожі проблеми і з радістю залучила дівчину до свого кола друзів.

Життя набувало нового змісту, ситуація налагодилася. Аж раптом війна дійшла до села, де жила бабуся Чубенко. Внаслідок обстрілу вона втратила свою домівку, документи, її здоров’я різко погіршилося. Настав час розв’язувати і ці проблеми, але Чубенки вже знали, як діяти і не почувалися сам на сам зі скрутою. У своїй благодійній організації вони звернулися до юриста, який допоміг бабусі відновити втрачені документи. Це, в свою чергу, надало можливість оформити необхідні соціальні виплати. Також до надання допомоги було залучено медиків, які виділили потрібні на перший час медикаменти та проконсультували, до яких вузьких спеціалістів потрібно звертатись. Отже, цього разу проблеми були розв’язані швидко, і для Чубенків це вже не було надто важким.

Тепер можемо залишити цю родину і зробити висновки. Матеріальна допомога була вкрай важливою, коли родина мала просто вижити перші часи після переїзду на нове місце. Але саме нематеріальна допомога дала можливість системно розв’язати родинні проблеми. Так, не всі питання були закриті. Наприклад, отримання постійного житла досі є проблемою (як і для абсолютної більшості переселенців). Але родина знайшла можливість заробляти та винаймати відповідне житло. Діти, забезпечені батьками, навчаються, творчо розвиваються та заводять нових друзів.

Не завжди такі історії виглядають, як казка. У кожної родини будуть різні проблеми і намагання  їх подолати. Чубенків стимулювали діти, тож вони були активними і наполегливими, не всі люди такі. Але на цьому прикладі ми бачимо, що найкращій результат все одно дає комплексна допомога, яка включає гуманітарну складову, соціальний супровід та підтримку окремих спеціалізованих фахівців (психологів, юристів, медиків та ін.).

Зі свого досвіду роботи з родинами можу зазначити: підтримка так само важлива, як і матеріальна допомога. Звертайтеся до співробітників громадських організацій, що працюють у ваших населених пунктах, і вони завжди підкажуть, які є можливості допомогти саме вашій родині.