Громада Схід
Колл-центр, Марiуполь:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
Колл-центр, Краматорськ:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
09.08.2020

Минулого числа газети наша експертка з гуманітарних питань – керівник проекту «Простір підтримки» Благодійного фонду «Карітас Маріуполь» Валерія ГАРМАШ – розповіла, якими бувають організації, що надають допомогу нужденним та чим обумовлено вибір локацій та людей, що потребують підтримки. Тепер розглянемо, якою саме може бути підтримка і чим відрізняються гуманітарна допомога та соціальний супровід.

З початком війни, коли багато людей були змушені покинути рідні міста та села, втратили домівки внаслідок обстрілів, коли стало важко, а іноді неможливо працювати та забезпечувати свої родини, робота благодійних фондів та організацій здебільшого була спрямована на надання, перш за все, таких необхідних речей, як  питна вода, продукти харчування, ліки, засоби гігієни, одяг, взуття, різні види палива на зиму та обігрівачі. Тобто всього того, без чого неможливо пережити надважкі часи та розпочати шлях до відновлення свого життя. 

Тож що таке гуманітарна допомога? Це допомога, яку ви можете помацати та фізично володіти нею. Можемо сказати, що така допомога є матеріальною і надається вона у критичних ситуаціях – коли життю та здоров’ю людини щось загрожує. 

Першими, хто 2014 року зайнявся на Сході України гуманітарною допомогою постраждалим, були волонтери. Чому саме вони? Бо великі організації, в першу чергу міжнародні, мають певні бар’єри у вигляді правил щодо своєї діяльності. Це не є погано, але дещо знижує швидкість реагування. Натомість волонтери можуть діяти на свій розсуд, їм не потрібно узгоджувати свої дії в очікування чиїхось рішень (за винятком ситуацій, коли необхідно отримувати дозвіл від військових з міркувань безпеки). 

Саме волонтери за своєю ініціативою відразу після обстрілів везли до постраждалих районів продукти, одяг, ліки та лікарів, плівку, щоб закрити вибиті вікна… Волонтерська спільнота не могла врятувати всіх та скрізь, адже волонтери – звичайні люди, які допомагають власним коштом або за підтримки обмеженої кількості своїх небайдужих знайомих. Вони незамінні тоді, коли не працює система, коли необхідно зробити бодай щось, аби тут та зараз люди не опинилися сам на сам з бідою.

Згодом до системної роботи з надання допомоги приєдналися великі благодійні та державні організації. Вони мали певне фінансування і могли надавати більш масштабну допомогу – як з підтримки людей, так і з відновлення інфраструктури. Більшість таких організацій існували в Україні і до війни, але з 2014-2015 років вони спрямували свою допомогу адресно – на підтримку внутрішніх переселенців та жителів населених пунктів прифронтових сіл та селищ Донеччини та Луганщини.

Так, благодійні фонди мережі Карітас працюють по всій Україні з 1992 року, але 2014 року фокус допомоги посунувся на Схід, і от вже сьомий рік організація займається тут полегшенням побуту  постраждалих людей.  Благодійна організація ADRA Ukraine працює з 1993 року, з 2014 року взяла на себе відповідальність із забезпечення питною водою жителів буферної зони і наразі вже глобально розв’язує це питання: ремонти водогонів, встановлення нових систем очищення води, буріння свердловин…

А от громадська організація «Донбас SOS» (як і більшість місцевих організацій з допомоги) виникла саме 2014 року. Реагуючи на потреби людей, вона започаткувала надання матеріальної (гуманітарної) допомоги тим потребуючим, котрі не відповідають категоріям інших організацій.

На жаль, гуманітарні види допомоги можуть підтримати тільки у певній мірі та на певний час. Без системного розв’язання проблем критичні ситуації будуть повторюватися, а можливість допомогти зменшуватися (навіть великі організації мають вичерпні ресурси). До того ж фахівці вважають, що для допомоги краще дати людині умовну «вудку», аніж готову «рибу» – тоді вона розділяє відповідальність за своє життя і не випадає з суспільства. Адже коли людина звикає до того, що її нагодують, одягнуть, привезуть зубну пасту та паливо, то згодом втрачає навички соціалізації – це дуже небезпечно, особливо для молодих. Матеріальна допомога стає наче милиці, без яких людина падає, бо розучилася ходити самостійно. Тож наступного разу поговоримо про соціальний супровід – вид нематеріальної допомоги, який, за логікою цієї метафори, відіграє скоріше роль тростини.