Громада Схід
Колл-центр, Марiуполь:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
Колл-центр, Краматорськ:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
09.05.2020

Екологічне паливо з відходів соняшника виготовляють за п’ять кілометрів від лінії фронту у селі Мар’їнського району. Про ідею створення такого виробництва та його перспективи у Донецькому регіоні «ГРОМАДІ Схід» розповів заступник директора ТОВ Агрофірма «Агротіс» Іван АДАМЕНКО.

Іван Пантелійович працює у сільському господарстві 47 років. Свого часу очолював у Мар’їнському районі один з колгоспів, а наразі займається інноваційним виробництвом паливних брикетів з рослинної сировини.

Виробництво запрацювало наприкінці листопада минулого року у  селі Георгіївці, що поблизу прифронтової Мар’їнки, у приміщенні правління колишнього колгоспу: 

– Ідея виникла спонтанно. Все ж таки ми сільгоспвиробники, вирощуємо в тому числі і соняшник. Після збору та переробки врожаю залишаються відходи: подрібнені листочки, перегородки корзинки, пусте насіння після того, як з нього відібрали товарне зерно. Тож стало питання, як його можна використати. 

Перед тим, як завезти сировину, підприємці відремонтували приміщення та вивчили досвід колег. Довелося поїздити та поспілкуватись з тими, хто вже виготовляє паливні брикети. 

Аналогів такого виробництва у Донецькій області, як виявилося, немає. Тобто у Покровську та Краматорську виготовляють брикети з соняшника, але з лузги, а не з відходів після віялки. Тож досвід довелося вивчати у сусідній Запорізькій області, де у Гуляйпільському районі працюють за подібною технологією.

Після ознайомчої поїздки придбали та встановили прес, на якому провіюється і пресується сировина. Продуктивність – 250-259 кілограмів палива  за годину, потужність – 19 кіловат. З листопада до 1 квітня на агрофірмі виготовили 270 тонн палива з 320 тонн сировини, вихід продукції – 83%. На виробництві працювало по дві людини у дві зміни: з 5 ранку до 13 години та далі до дев’ятої вечора. Працювали свої, з агрофірми: механізатори та водії, які до основного заробітку отримали можливість додаткового.

– Ми просто вирішили спробувати, подумали, що нічого не втратимо. Але в умовах труднощів у вугільній галузі, відсутності газу у Красногорівці та Мар’їнці виявилося, що ми взялися за перспективну справу, – зазначає пан Іван. 

Паливо з Мар’їнського району аналізували у столичній лабораторії «Укренергосервіс», і ТОВ «Агрофірма «Агротіс» отримало відповідну сертифікацію. Згідно з проведеними дослідженнями, теплотворна спроможність (або, як кажуть, калорійність) кілограму такого палива складає 3 580 кілокалорій, зольність 12-16%. 

– Для порівняння: калорійність вугілля марки «Антрацит» — від 8 000 до 9 500 кілокалорій на кілограм, а так званого курного вугілля – 5 0006 000 кілокалорій на кілограм, тобто тепловіддача нашого палива становить 60-70% від вугілля. Але собівартість тонни у нас значно нижча, ніж вугілля, – каже підприємець.

За кілька місяців агрофірма продала 150 тонн екологічного палива своїм працівникам та місцевим жителям. Попри теплу зиму і те, що виготовляти брикети почали майже наприкінці року, коли у сільській місцевості вже всі запаслися вугіллям та дровами, охочих придбати паливо з соняха виявилося немало. Можливо, покупців привабила ціна – 2 500 гривень за тонну. 

Ще 20 тонн у агрофірми придбали волонтери для Мар’їнки, по 10 тонн  як гуманітарну допомогу відправили до Будинку милосердя для людей похилого віку у Катеринівці, до Свято-Успенського Ніколо-Василівського монастиря у Нікольському та до Святогірської лаври. У травні збираються надіслати до Нікольського ще 50 тонн. 

– Для 4-5 годин роботи котла потужністю 75 кіловат необхідно десь 2-3 мішки нашого палива. Але при цьому паливо екологічно чисте. Це навіть мої сусіди помітили, коли взимку питали, чому не топлю піч. Вони просто не помічали диму, бо він не такий чорний, як при опалюванні вугіллям. Звісно, можна робити брикети з деревини, як, наприклад, на півночі Донецької області. У Лимані  виготовляють гранули або пелети  із чистої деревини, небудівного лісу. Там у цеху  півтора десятка машин, гідравлічний колун – справжній завод. Вони навіть кору знімають з деревини, аби не порушувати технологічний процес. Бо виготовляють паливо для спеціалізованих автоматичних пелетних котлів, і, якщо в такий котел потрапить пісок, то він виходить з ладу. Так до них і з Одеси приїздять покупці. Але собівартість, а, значить, і ціна покупки такого палива також вища, ніж у нас, – ділиться міркуваннями Іван Адаменко.   

Цікаво, що час карантину виробництво пережило без збитків, адже цех не працював – підприємці саме розпродавали залишки. Новий цикл робіт почнеться з літа. З урахуванням всіх своїх переваг «Агротіс» планує розширювати виробництво та поступово виходити на обласний ринок. Цього року передбачено встановити ще один прес у Георгіївці, а також налагодити виготовлення паливних брикетів у селі Малинівці Нікольського району та у Покровському районі, де працюють філії агропромислової групи. 

Не треба бути великим експертом, щоб в умовах економічного спаду та безробіття побачити в цій економічній та екологічній альтернативі вугіллю чи газу непогану можливість створити у регіоні додаткові робочі місця для жителів прифронтових районів. Адже кількість сировини, з якої можна виробляти екологічне паливо, в нашій країні достатня, а ціни на неї не залежать від змін на світовому ринку.

Ірина ДІМІТРОВА/Громкор Громада Схід №8(17) 2020