Громада Схід
Колл-центр, Марiуполь:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
Колл-центр, Краматорськ:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
17.10.2020

Більше тижня, починаючи з 30 вересня, Луганська область палала у вогні. Не оминуло стихійне лихо і оточене густими лісами прифронтове село Нижня Вільхова. У селі понівечено п’ять будинків, але наслідки могли би бути набагато серйознішими. Якби не згуртованість людей, ще невідомо, чи довелося б їм відсвяткувати День села 14 жовтня. Приєднуємося до вітань жителям від нашої громадської кореспондентки та бажаємо цій громаді і надалі успішно долати виклики долі.

ДОВІДКА: Нижня Вільхова – село поблизу Станиці Луганської. Датою заснування вважається 1917 рік, проте достеменно відомо про хутір Нижня Вільховка, який існував тут понад 300 років. Кількість населення наразі становить 802 особи. Керує селом з 2014 року військово-цивільна адміністрація (ВЦА), якій підпорядковуються також Верхня Вільхова, Малинове, Плотина та Пшеничне. 

Колись у селі займалися вирощуванням різних агрокультур, розведенням рогатої худоби, виробленням молочної продукції. Зараз з усієї агропромисловості залишилися два приватних фермерських агрокомплекси, що забезпечують селян робочими місцями. Частина людей працює у ВЦА та у районному центрі – Станиці Луганській. 

Спалені будівлі Ніни Горбачової

У Нижній Вільховій є загальноосвітня школа, дитячий садок, будинок культури, бібліотека, місцевий ФАП, аптека, пошта, церква та кілька магазинів. Головна проблема – відсутність транспортного сполучення. Відстань від Нижньої Вільхової до району всього 12 кілометрів, але маршрутки, які за мирних часів ходили кожні дві години, наразі не їздять – перевізники відмовляються від цього маршруту через нерентабельність рейсів. Тому селяни дістаються до району попутками, а якщо треба терміново, винаймають машину. 

Зробити життя у прифронтовому селі більш-менш комфортним допомагають міжнародні організації. Систему водопостачання, наприклад, поліпшено Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) та фондом Арче Нова за фінансової підтримки Уряду Німеччини. А допомога з відновлення житла була надана Агентством ООН у справах біженців, Норвезькою Радою з питань біженців та іншими донорами. За словами керівника ВЦА Юрія Пенькова, хоч територіально адміністрація знаходиться у Нижній Вільховій, проте зміни відбуваються у кожному селі.

Першим стресом 2020 року став карантин – не стільки через введення маскового режиму, скільки через скасування культурних активностей. У Нижній Вільховій проживає багато літніх людей, то для них у будинку культури діяв гурток. Бабусі створювали поробки, вишивали, в’язали скатертинки та серветки, спілкувалися. Для дітей також працювали гуртки співу та «Вмілі рученята». На карантині гуртки перейшли в онлайн. Майстрині працюють вдома і виставляють нові шедеври в інтернеті, але нудьгують за своїми колективними зборами.

Фото Сергія Баєва у ніч пожежі

Другим викликом стали пожежі. Це було дійсно страшно – ніч та вогонь, який загрожує знищити будинки, де люди жили поколіннями. Одні люди похапцем збирали речі та їхали, інші просто стояли біля будинків, що вже займалися, й не знали, що буде далі. Але знайшлися й такі –  їх немало, понад 100 відчайдухів – хто не злякався вогню. У хід пішли лопати, щоб окопувати територію, та вода, аби гасити полум’я чи бодай відбивати його від будівель та лісу. Фермер Микола Костильов надав техніку – трактори, екскаватори, також діжки для води.

Газетної шпальти буде замало, аби перелічити прізвища всіх, хто запобіг вигорянню села вщент. Але особливо жителі Нижньої Вільхової вдячні двом чоловікам – Олегу Шпілеру та Дмитру Насенку. Вони сусіди, обидва є громадськими активістами і молодими батьками. У Олега троє дітей, найменшому навіть рочка немає. Каже, що саме заради своєї сім’ї і не залишився осторонь. Просить відзначити людей, які також допомагали із самого початку: 

– Григорій Курапов – житель Комишного, що поряд з нами – першим завів свій трактор та разом з Миколаєм Лук’яненком почав оборювати територію від села Колесниківка до нас. Для розуміння я наголошую, що людина зовсім з іншого села і допомагала нашому. Мабуть, якщо б не він, то будинків постраждало би більше. Я бачив, як там, де був епіцентр пожежі, люди вже відпускали з двору худобу. Здивований був і сильним духом людей пенсійного віку. Як от Володимир Дудка, який навіть у велику задимленість не кидав лопату та не зважав, коли ми просили його відійти подалі, бо дихати вже було важко. Напевно, саме згуртованість людей і допомогла, бо осередків вогню було чимало. Ми намагалися тримати телефонний зв’язок з людьми, які живуть далі, бо через вітер вогонь перекидало на різні частини села. Вже потім прибула пожежна машина з Краматорська з рятувальниками. Керівник нашої адміністрації грамотно координував роботу мою та Дмитра. Він, зрештою, і попросив нам показувати дорогу рятувальникам, які швидко локалізували вогонь. 

Орієнтовна площа, що була охоплена вогнем у Луганській області – понад 20 тисяч гектарів. До гасіння було залучено 1 150 осіб та 294 одиниці техніки, у тому числі три літаки АН-32П та два гелікоптери ДСНС. За даними Луганської облдержадміністрації, загинуло 11 людей, травмовано – 18 (з них три рятувальники). Під час гасіння пожеж евакуйовано 150 людей. Станом на 10 жовтня обліковано близько 500 житлових та понад 1800 господарчих споруд, пошкоджених вогнем.

Дмитро Носенко – батько двох дітей. Згадує, що на роздуми тоді зовсім не було часу. Взяв лопату, вигнав машину та покликав із собою інших хлопців. За 44 години Дмитро наїздив 350 кілометрів навколо сіл, де трапилися пожежі.

– На жаль, не вдалося врятувати будівлі Ніни Горбачової. Хоч і обкопували територію та поливали двори водою, пожежа зайнялася із даху, і тут вже нічого не було вдіяти. Шифер будинку навпроти вже тріщав, тому пожежники поливали водою цей клаптик, бо поряд були цілі вулиці. Пізніше приїхали пожежники зі Станиці Луганської. Ми всі разом з хлопцями тягнули шланги і гасили вогонь. Цей штормовий вітер дуже підступний – загасили один будинок, починає горіти в іншій стороні. Тільки від’їхали від того будинку, стався вибух. То був газовий балон, уламки розлетілися, влучили у сусідок. 

Самому Дмитрові також попав уламок шиферу у ногу, коли наступного дня разом із іншим односельцем Сергієм Баєвим допомагав пожежникам вже на Вільхівському масиві. 

Пожежа тривала три дні. І люди перемогли. Вціліле село наразі оговтується від шоку та намагається повернутися до буденного життя. ВЦА надає потерпілим консультаційну допомогу щодо компенсації збитків. Як каже заступник керівника ВЦА, юрист Юрій Сировенко, для цього необхідно зібрати пакет документів: паспорт, довідку з податкової і документи на право власності, завірені нотаріально. Далі потрібно написати заяву до ВЦА і чекати, поки спеціальна комісія перевірить документи та складе акт, що людина дійсно постраждала. Останній етап – звернення до району. За повністю пошкоджений будинок держава обіцяє фінансову допомогу у розмірі 300 тисяч гривень, частково – до 50 тисяч. Якщо людина постраждала фізично і була госпіталізована до лікарні, то допомога складе 20 тисяч. 

Розповідає Ніна Горбачова, у якої вогонь знищів два будинки:

– Життя до такого мене точно не готувало, це було схоже на фільм жахів. Вогонь було видно ще близько 17 години, але на великій відстані. Я зібрала документи та деякі речі у рюкзак. Пізніше до нас приїхали трактори і розпочали оборювати територію біля будинків, а люди гуртом поливали водою двори. Невдовзі зайнявся великий ліс поблизу, а вітер розносив іскри, гілки та полум’я. Коли вогонь підступив до будинків, тут намагалися допомогти всі – адміністрація, пожежники і люди, дуже багато людей. Воду лили на сусідні будинки, аби вогонь не перейшов туди. А мої будинки погасити все ж не вдалося… Я відпустила своїх собак, щоб вони врятувалися, та на ранок вони повернулися додому, трохи опекли собі лапи. Вони не йдуть і зараз, охороняють те, що залишилося.

Лілія УДОДЕНКО/Громкор Громада Схід 19(28) 2020