Громада Схід
Колл-центр, Марiуполь:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
Колл-центр, Краматорськ:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
14.09.2021
Фото: Ірина ГОРБАСЬОВА/Громада

Коли йдеться про загрозу життю, мало хто з пацієнтів відмовиться оплачувати медичну послугу. Більшість людей готові без вагань викласти гроші, аби вчасно і повному обсязі отримати допомогу. Але чи завжди вимога лікарні оплатити операцію чи наркоз є законною? «ГРОМАДА Схід» розбиралася, коли платити не варто, чому потрібно вимагати чек і куди звертатися зі скаргою на відмову у безоплатному лікуванні чи обстеженні.

Почнемо з історії, яку розповіла координаторка з медичних питань та прав пацієнтів ГО «Обличчям до обличчя» Галина Помазан: 

– Кілька місяців тому до мене звернулася жінка, чия сестра зламала руку та пішла до лікарні. Їй сказали, що за наркоз треба заплатити 1 500 гривень, через те, що вона не уклала декларацію із сімейним лікарем. Коли жінка поскаржилася на гарячу лінію, у лікарні повідомили, що це гроші нібито за операцію. Але офіційних документів для оплати не надали.

Бачимо тут одразу два порушення з боку лікарні. По-перше, перелом входить до переліку станів, з якими можна звертатися по безоплатну екстрену меддопомогу, при чому надаватися вона має усім без винятку без направлення і декларації з сімейним лікарем. А по-друге, навіть якщо ця лікарня не має договору з Національною службою здоров’я України (НСЗУ) і не надає послугу безоплатно, оплата має йти не через кишеню лікаря, а офіційно, через «паперовий слід». 

Чому ж таких історій відбувається безліч, і люди інколи навіть не здогадуються, що проблеми зі здоров’ям можна розв’язувати без грошей? Галина Помазан зазначає, що часто пацієнти оплачують послуги навіть коли знають, що цього можна не робити – побоюються, що у разі відмови ставлення медичного персоналу до них погіршиться, і допомогу нададуть у неповному обсязі. Так, це є проблема. Але головна причина – все ж у необізнаності.

А ЩО, ТАК МОЖНА БУЛО?

Ну от згадайте:, коли медична реформа запускалася у первинній ланці, то про неї не чув хіба той, хто жив у лісі. Заклики «Підпишіть декларацію з сімейним лікарем!» лунали мало  не з кожної праски. І попри певні шорсткості, система сімейних лікарів запрацювала, люди швидко до неї звикли. Сімейні терапевти через конкуренцію (гроші ж пішли за пацієнтом) почали всміхатися, залишати контактні телефони, безоплатно приймати аналізи, пропонувати хворим на серцево-судинні захворювання, астму та діабет рецепти на «Доступні ліки». 

Реформування ж другої ланки вузькопрофільної медицини відбувалося майже у тиші. На сайті Міністерства охорони здоров’я у розділі «Трансформація системи» остання новина – про старт другого етапу медреформи за 1 квітня 2020 року. І все. Ніби міністерство взагалі припинило реформою цікавитися. Ніби вона взагалі зійшла нанівець.

Але ж з 1 квітня 2021 року запрацювала нова Програма медичних гарантій, на яку в держбюджеті закладено 123,5 млрд грн. Нею передбачено 36 пакетів медичних послуг, що надаються на безоплатній основі. Для порівняння: на старті Програми 1 квітня 2020 року у переліку було 26 пакетів, а їхнє фінансування у бюджеті-2020 складало 72 млрд грн. 

Як бачимо, медреформа відбувається і фінансується попри ігнор профільного міністерства. До речі, програма «Доступні ліки» теж розширюється: окрім додаткових препаратів з профілактики інфарктів та інсультів, з 1 липня до переліку безоплатних ліків додали інсулін, а з 1 жовтня мають з’явитися ліки від розладів психіки та неврологічних захворювань. 

Ви не повірите, але деякі медзаклади можливостями другого етапу реформи вже користуються у повному обсязі. Так, одна з прифронтових лікарень Сходу підняла заробітні плати лікарям у середньому до 73 тисяч гривень. Керівництво лікарні просило не писати її назву, аби «не почали грабувати лікарів». Але це не жарт, дані перевірені.

То хто ж є оператором реформи, якщо МОЗ вже рік її ігнорує? І якщо гроші від держави і далі прямують за пацієнтом, то чому лікарні продовжують брати гроші і з пацієнтів також, а більшість вузьких спеціалістів досі перебуває на низьких зарплатах?

Ми вже згадували НСЗУ – Національну службу здоров’я України. Ось вона і займається медреформою, хоча від початку її функції полягали у розподілі фінансів, аж ніяк в інформуванні. Ось чому на другому етапі, коли від просування реформи самоусунувся МОЗ, так загострилася проблема слабкої комунікації між пацієнтами, лікарями і керівниками медичних закладів.

Так от, у НСЗУ наполягають, що гроші на підвищення зарплат і покращення умов у лікарнях є, але не всі їхні керівники здатні ефективно їх використовувати, і гроші просто лежать на рахунках закладів. Мільйони незатребуваних коштів, у великих лікарнях – десятки мільйонів.

НАШІ ГРОШІ

Тут варто усвідомити, що державні гроші, які через НСЗУ виділяються лікарням на надання медичних послуг на безоплатній для пацієнта основі – це наші гроші. Вважається, що громадяни України вже заробили для себе медичну допомогу своїми податками до бюджету.

Коли пацієнт приходить до лікаря і платить йому «на кишеню», НСЗУ про такий візит, звісно, нічого не знає, і закладу за це нічого не платить. Але якщо пацієнт потребує операції і його кладуть до стаціонару, НСЗУ має оплатити цю послугу коштами з бюджету. Тобто, пацієнт оплачує операцію двічі: спочатку податками, потім готівкою-хабарем. Лікарі живуть за ці хабарі і не вимагають у керівництва підняти зарплату. А керівництво лікарень накопичує гроші від НСЗУ на рахунках, не розуміючи, що з ними робити. Тим часом пацієнт, якому потрібна операція, збирає у соцмережах гроші на хабар лікарю. Зачароване коло…

Як вийти із нього? Стати союзником НСЗУ і захищати свої гроші на всіх етапах спілкування з медзакладами та медпрацівниками. Вимагати підстав для оплати послуг, прозорої документації, письмових відмов надати безоплатну медпослугу з подальшим оскарженням у НСЗУ. Запам’ятайте номер гарячої лінії 16-77: за цим телефоном НСЗУ надає інформаційні послуги та реагує на скарги, у деяких випадках навіть передає їх до поліції. 

Якщо не скаржитися на проблему – проблема не зникне ніколи. І керівництво лікарень далі сидітиме на бюджетних коштах, як дракон на золоті; лікарі будуть залежати від хабарів (що, повірте, їх і самих не влаштовує), а умови лікування не покращуватимуться і далі. 

ЯК ОТРИМАТИ БЕЗОПЛАТНІ ПОСЛУГИ?

Якщо ми вимагаємо від лікарів діяти за правилами, то маємо такі ж вимоги висувати й до себе. Тож насамперед треба все ж таки підписати декларацію із сімейним лікарем – це нескладно. Тим більше, що без декларації практично всю планову медичну допомогу на вторинній або третинній ланці ви зможете отримати лише платно. 

Саме сімейний лікар після огляду та первинного обстеження направляє пацієнта на вторинну ланку меддопомоги до вузького спеціаліста (кардіолога, ендокринолога тощо) задля проходження поглибленого обстеження або на лікування у стаціонарі. 

Лише при наявності у пацієнта направлення від сімейного лікаря можна отримати більшість безоплатних послуг вузьких спеціалістів. Таке скерування лікарі наразі видають в електронній формі: пацієнт просто отримує на телефон повідомлення з певним набором цифр.

Далі ви самостійно обираєте медичний заклад, де хочете отримати консультацію лікаря чи пройти обстеження. Обрати заклад можна на сайті НСЗУ або на гарячій лінії 16 -77. 

– Головна умова отримання безоплатної допомоги – угода, укладена між медичним закладом та НСЗУ. Це означає, що держава вже сплатила медзакладу за послуги, – пояснює Галина Помазан. – Далі лишається записатися на прийом телефоном або онлайн, якщо є така можливість. Запис до вузького спеціаліста може бути не на наступний день, тож варто уточнити у сімейного лікаря, наскільки терміново потрібно звернутися до спеціаліста або пройти обстеження.

Однозначно не варто платити, якщо у вас: 1) є скерування від сімейного лікаря; 2) стан здоров’я різко погіршився через серцевий напад, приступ апендициту, травму, опіки тощо. За ургентними показниками до вузьких спеціалістів у найближчій амбулаторії можна звертатися навіть тоді, коли ви не маєте декларації з сімейним лікарем. Якщо вам відмовляють у наданні невідкладної допомоги, варто звернутися до завідуючого амбулаторією. Швидше за все, ваше питання буде розв’язано, а якщо ні – знову ж таки необхідно набрати 16-77 і повідомити про цей випадок.

Направлення не потрібне при звернення до таких фахівців:

  • гінеколога, у тому числі дитячого та підліткового
  • психіатра, в тому числі дитячого та підліткового
  • нарколога
  • стоматолога
  • фтизіатра, зокрема дитячого
  • педіатра
  • лікаря, у якого під наглядом перебуває пацієнт із хронічними захворюваннями.

 

До речі, для дорослих Програма медичних гарантій покриває лише ургентну стоматологію – зняття гострого болю та лікування станів, які загрожують життю. Натомість дітям до 18 років повністю покривається планова стоматологія, оскільки вона запобігає погіршенню загального здоров’я. До гарантованого пакету не входять лише протезування, брекети та інші дорогі стоматологічні послуги.

ЯКЩО ОПЛАЧУВАТИ, ТО ЩО САМЕ?

– Інформація про безоплатні послуги міститься на дашбордах у лікарнях. Але вона складена, так би мовити, «медичною» мовою, тобто є зрозумілою для лікарів, а не для пацієнтів. Тим, хто не має медичної освіти, її треба пояснювати, – розповіла Галина Помазан. 

З цим також впораються оператори гарячої лінії 16-77: вони підкажуть вам, чи треба оплачувати послугу в обраній лікарні.

Оплатити доведеться, якщо у вас немає направлення від сімейного лікаря, але ви все одно хочете пройти обстеження або проконсультуватися у профільного спеціаліста за власним бажанням.

Платити також доведеться, якщо у лікарні, куди ви звернулися, немає угоди з НСЗУ на надання даної послуги. Тобто медичний заклад міг з якихось причин не заключити таку угоду, але готовий надавати цю послугу платно. Це цілком законно. Але тоді у реєстратурі лікарні має бути роздрукований прейскурант. Якщо у прейскуранті послуги немає, лікарня не може просити у вас гроші.

Пацієнта можуть також попросити оплатити не послуги, а вартість ліків або витратних матеріалів. Дійсно, буває таке, що їх не закупили у лікарні у достатній кількості. Перелік ліків, які є в наявності в лікарні, має бути доступним для пацієнта – у самому закладі та на його сайті. Перевірити наявність ліків можна і за допомогою спеціального сервісу eliky.in.ua. Крім того, можна звертатися до місцевого департаменту охорони здоров’я, аби дізнатися, чи дійсно у лікарні немає, наприклад, стентів, і коли вони мають з’явитися.

Рахунок згідно з прейскурантом, який вам надали у реєстратурі, можна оплатити через банк, касу медзакладу або термінал. Після цього ви отримаєте квитанцію про оплату, а тоді вже – послугу. 

– На жаль, не всі лікарні мають касу. Іноді пацієнтові просто видають рахунок, з яким треба йти до банку. У цьому випадку, крім послуги, ще треба сплатити комісію банку. Так, це не зовсім зручно для пацієнта, але зробити це треба, аби мати квитанцію про оплату, – каже Галина Помазан. 

За її словами, найчастіше у лікарні просять оплатити наркоз чи операцію. Але в жодній з лікарень, звідки були сигнали, правозахисниця не побачила ці послуги у прейскурантах.

– Якщо вам пропонують сплатити, зберігайте спокій та погоджуйтеся це зробити лише згідно з чинним прейскурантом, через касу чи банк, – радить Галина. – Якщо у прейскуранті послуги немає, то за що ви платите? Також у платіжці до оплати перевірте, чи правильно названа послуга, яку ви хочете отримати. 

ОЧІКУВАЛА РАХУНОК, АЛЕ ЙОГО НЕ БУЛО

Закінчимо розповіддю курахівчанки Юлії Джеріної, яка у липні потрапила з дитиною до обласної дитячої лікарні у Слов’янську:

– Коли дитина захворіла, ми одразу звернулися до Курахівської лікарні. На санпропускнику нам вкололи ліки, які ми самі й придбали, та відправили додому. Лікар рекомендував наступного дня звернутися до отоларинголога, мовляв, швидше за все, є необхідність видалити мигдалини. Але дитині вдома стало погано, і довелося викликати «швидку». Нас відвезли до Покровська, де безоплатно зробили цифровий рентген (ще й ПЛР-тести на СOVID-19, які виявилися негативними). Вивчивши знімок, лікар видав електронне направлення до обласної лікарні, і нас «швидкою» відвезли до Слов’янська. Ми лежали у лікарні майже два тижні, вранці та ввечері дитина приймала антибіотики. За ці ліки ми нічого не платили, лише придбали у аптеці призначені лікарем пробіотики. Майже всі аналізи були безоплатними. До того ж, у лікарнідитину оглянули кардіолог, невропатолог. Весь час я очікувала, що виставлять рахунок, але так і не дочекалася. Знайомі, дізнавшись, що ми екстрено потрапили до лікарні, пропонували допомогти грошима і не вірили, що за лікування ми не платимо. Від лікарні та медперсоналу у мене залишилися приємні враження. Хоча приміщення старе, але вікна пластикові, меблі у палатах та кабінетах нові. Годували пацієнтів тричі на день: супи, парові котлети та риба, каші, картопля, компот. Все смачне і порції не малі. У палатах, коридорах, санвузлах прибирали кілька разів на день. Лікарі, медичні сестри, санітарки – професійні, уважні, привітні. Перед випискою лікар на місяць розписав нам схему лікування вдома, дав докладні рекомендації щодо занять спортом та відвідування уроків фізкультури. 

Ірина ДІМІТРОВА, Влад СУПРУНЕНКО/Громада Схід №16(49) 2021

 

36 ПАКЕТІВ ПОСЛУГ, БЕЗОПЛАТНІСТЬ ЯКИХ 2021 РОКУ ГАРАНТОВАНА ПРОГРАМОЮ МЕДИЧНИХ ГАРАНТІЙ

  1. Екстрена медична допомога (на догоспітальному етапі). 
  2. Первинна медична допомога.
  3. Медична допомога при гострому мозковому інсульті.
  4. Медична допомога при гострому інфаркті міокарда.
  5. Медична допомога при пологах.
  6. Медична допомога новонародженим у складних неонатальних випадках.
  7. Хірургічні операції дорослим та дітям у стаціонарних умовах.
  8. Стаціонарна допомога дорослим та дітям без проведення хірургічних операцій.
  9. Готовність до реагування на інфекційні захворювання та епідемії.
  10. Профілактика, діагностика, спостереження, лікування та реабілітація пацієнтів в амбулаторних умовах.
  11. Стоматологічна допомога дорослим та дітям.
  12. Ведення вагітності в амбулаторних умовах.
  13. Лікування пацієнтів методом гемодіалізу в амбулаторних умовах.
  14. Лікування пацієнтів методом перитонеального діалізу в амбулаторних умовах.
  15. Мамографія.
  16. Гістероскопія.
  17. Езофагогастродуоденоскопія.
  18. Колоноскопія.
  19. Цистоскопія.
  20. Бронхоскопія.
  21. Стаціонарна допомога пацієнтам з Сovid-19.
  22. Супровід та лікування дорослих та дітей, хворих на туберкульоз, на первинному рівні медичної допомоги.
  23. Діагностика та лікування дорослих і дітей із туберкульозом у амбулаторних та стаціонарних умовах.
  24. Діагностика, лікування та супровід осіб із вірусом імунодефіциту людини (та підозрою на ВІЛ).
  25. Лікування осіб із психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів із використанням препаратів замісної підтримувальної терапії.
  26. Хіміотерапевтичне лікування та супровід пацієнтів з онкологічними захворюваннями у дорослих та дітей у амбулаторних та стаціонарних умовах.
  27. Радіологічне лікування та супровід пацієнтів з онкологічними захворюваннями у дорослих та дітей у амбулаторних та стаціонарних умовах.
  28. Лікування та супровід пацієнтів з гематологічними та онкогематологічними захворюваннями у дорослих та дітей у амбулаторних та стаціонарних умовах.
  29. Стаціонарна психіатрична допомога.
  30. Психіатрична допомога, яка надається мобільними мультидисциплінарними командами.
  31. Медична реабілітація немовлят, які народились передчасно та/або хворими, упродовж перших трьох років життя.
  32. Медична реабілітація дорослих та дітей від трьох років з ураженням опорно-рухового апарату.
  33. Медична реабілітація дорослих та дітей від трьох років з ураженням нервової системи.
  34. Стаціонарна паліативна медична допомога дорослим та дітям.
  35. Мобільна паліативна медична допомога дорослим і дітям.
  36. Вакцинація від Сovid-19.