Громада Схід
Колл-центр, Марiуполь:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
Колл-центр, Краматорськ:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
16.11.2020

У попередньому числі «ГРОМАДИ Схід» лікар-терапевт Андрій ПАЗУШКО, який у складі мобільних бригад відвідує прифронтові села Приазов’я і надає людям медичну допомогу, розповідав про ситуацію із коронавірусом. Відгуки на цю публікацію свідчать, що є ще одна сфера медицини, яка дуже хвилює селян. Точніше – селянок, жінок. Йдеться про захист жіночого здоров’я, з яким у селах проблема. Тож ми знов звернулися до лікаря із запитаннями.

– Пане Андрію, ми вже говорили про складності з медичним обслуговуванням у населених пунктах так званої «сірої зони»: віддаленість багатопрофільних лікарень від місця проживання, відсутність вузьких фахівців на місцях, карантинні обмеження. Як це впливає на здоров’я жінок? З якими проблемами до вас зазвичай звертаються мешканки сіл? 

– Щодня до мене за медичною допомогою звертається 55-60 осіб, з них 15-20 – жінки. Третина всіх звернень стосується репродуктивного здоров’я або різних патологій, включаючи онкологічні. Вік переважно 40+. Саме в цьому віці жінка розуміє, що компенсаторні можливості організму послаблюються і треба щось робити, аби збільшити свій ресурс і як жінки, і як живої істоти. Певні проблеми у самопочуття вносять природні клімактеричні зміни. Дуже часто забирають життя пухлини, і відбувається це дуже швидко, буквально протягом півроку-року. Пухлини – це велика проблема, тут вкрай важлива рання діагностика.

Колись українська медицина практикувала класну, на мій погляд, методику раннього виявлення патологій. Профогляд чи плановий медогляд проводилися раз на рік, а для пацієнтів диспансерних груп – раз на півроку. Потім все це зникло. Та й самі жінки неохоче стали на них ходити: і соромно, і неприємно, і поки не болить, то нащо кудись йти? Що ми отримали внаслідок цього? Сплеск захворювань. Рак молочної залози, міоми і дисплазії, велику кількість інфекційних захворювань, серед яких гепатит, небезпечніший навіть за ВІЛ-інфекцію. Бо свій організм треба любити. Машину ж люди ганяють на ТО два-три рази на рік, це вважається нормальним. Банальна флюорографія, мамографія або щорічний похід до гінеколога (чоловікам – до уролога або проктолога) – також нормально. На жаль, у багатьох людей набагато краще ставлення до речей , ніж до власного здоров’я. Я розумію, що це пов’язано з матеріальними витратами, ще з якимись чинниками – культурними, наприклад, але всім варто планувати і проходити профілактичні огляди. 

Тим більше зараз є державні програми. Зокрема, минулого року Волноваський район отримав сучасні і в достатній кількості ліки, лікарі-інфекціоністи навіть не повірили своєму щастю. Йшлося і про лікування гепатиту В і С, і про сучасні тест-системи. Жінка прийшла, наприклад, до жіночої консультації, її оглянули, взяли крапельку крові, і вже ясно – чи треба їй лікуватися, чи їхати до онкодиспансера, чи вона відносно здорова. Тобто ліки є, залишилося тільки виявити хворих.

– Чому жінки відкладають візит до лікаря, які причини?

– Зараз, по-перше, існує транспортне питання. Багато жінок просто не можуть доїхати не те що на консультацію до гінеколога, а й на «первинку» до сімейного лікаря. Другий момент: жінки не звикли звертатися до сімейного лікаря з інтимними проблемами, вважають за краще обговорювати їх зі «своїм», так би мовити, лікарем-гінекологом. Якщо сімейний лікар – жінка, то ще куди не йшло. А якщо лікар – чоловік, то виникають складнощі. Зараз дуже багато людей зі специфічними проблемами. Є і опущення матки від важкої праці, і нетримання сечі. Ну яка жінка про це хоче говорити зі стороннім чоловіком? 

На жаль, є усталена думка, що поки можна терпіти, то до лікарів звертатися рано. Коли мова заходить про оперативне втручання, багато хто каже: «Ні-ні-ні, це не для нас». І жінок можна зрозуміти, бо середня вартість гінекологічної операції 25-30 тисяч гривень. Але ж потім вони повертаються з пухлинами в стадії розпаду або з критичними кровотечами. Не варто забувати, що після серцево-судинних захворювань і діабету третє місце серед причин смертності посідає онкологія. Це глобальна проблема, особливо критична для тих місць, де є великі промислові підприємства, піщані або гранітні кар’єри, радонові джерела. Тут люди фактично мають справу з відкритими джерелами радіації, з онкогенами. І, якщо хвороба вже є, і вона запущена, залишається тільки паліативна терапія (лікування, спрямоване на полегшення симптомів хвороби у випадках, коли немає надії на одужання – прим. ред.)

Зараз все ускладнилося ще й коронавірусом: всі планові операції згортаються, робиться тільки щось термінове. Процес лікування в таких умовах або затягується, або відкладається.

У будь-якому випадку кожній жінці варто дотримуватися певного алгоритму дій. В першу чергу звернутися до сімейного лікаря. Він, можливо, і не огляне жінку на кріслі, як це роблять фахівці, але, маючи елементарні знання про ту чи іншу патологію, повинен виписати направлення. А це гарантія, що вас приймуть у лікарні в призначений час і, що важливо, вчасно почнуть лікування.

– Чи може жителька села, де немає гінекологів, мамологів, онкологів, звернутися до районної або міської лікарні без направлення від сімейного лікаря? 

– З урахуванням медичної реформи, адміністрації всіх лікарень зацікавлені в тому, аби пацієнти саме до них приходили по допомогу. Жінки з населених пунктів «сірої» зони мають знати, що штат фахівців-гінекологів у будь-якій лікарні до їхніх послуг. Досить сказати, в якому населеному пункті вони проживають, і їх приймуть, навіть якщо вони звернулися без направлення від сімейного лікаря. Але краще направлення все ж таки мати.

Гінеколог наразі є у штаті практично усіх багатопрофільних лікарень. У нас у Приазов’ї це лікарні Маріуполя, Волновахи, Нікольського, Мангуша і Донського. Я недавно був в Донському, там досить добре обладнаний кабінет гінеколога, і це величезний плюс. Відстань від Волновахи всього-нічого, якихось 10 км, а на населення в 5 тисяч є такий фахівець. Але у тому ж Маріуполі служба жіночих консультацій зазнала протягом останнього півріччя глобальну реорганізацію, майже всі вони перейшли на рівень «вторинки», тобто потрапити до фахівця можна лише за направленням від сімейного лікаря. На жаль, і кількість лікарів-гінекологів скоротилася. До Нового року всі консультації будуть працювати в нинішньому режимі, а потім все залежатиме від фінансування. 

– А наскільки розвинена онкологічна служба в нашому регіоні?

– Регіон у нас промисловий, факторів для захворювань більш ніж достатньо, але онкологічна служба досі не зазнала таких змін, що відбулися в Європі 25-30 років тому. У нас досі лікар-радіолог і лікар, який займається хіміотерапією – це одна особа. Друга особа – хірург. Хоча світ зрушився вже давно в сторону хіміо-, променевої терапії та ранньої діагностики, а оперативне втручання проводиться вже після, у нашому регіоні є дві онкохірургії і лише одна радіологія. За рівнем оснащення техніка в цих центрах застаріла і фізично, і морально. Та й методиками, застосованими у нас, вже ніхто в світі не користується. На жаль, ні в Дніпрі, ні в Запоріжжі оснащення не краще, ніж в Маріуполі… 

– Як допомагають ранній діагностиці пересувні медичні центри?

– Якщо йдеться про пересувні мамологічні лабораторії, то за весь час військових дій не так часто вони і приїжджали. Влітку, наскільки мені відомо, така служба кілька сіл відвідала, близько 300 жінок обстежилися, але цього мало. 

– Ви сказали, що для жінок, котрі живуть у сільській місцевості, одним з чинників замовчування проблем зі здоров’ям може бути стать лікаря. Як вам вдається долати цю перешкоду у спілкуванні з пацієнтками?

– У селі жінки не завжди довірять свої проблеми чоловікові, тому що елементарно соромляться. І спочатку було важко, доводилося шукати делікатні підходи. Свою лікарську діяльність я розпочинав в одній з мусульманських громад Донецької області, не зовсім розумів, як треба поводитися, яких традицій дотримуватись. Допоміг водій «швидкої», розповів про звичаї і правила. І зараз я певною мірою є винятком, жінки мені довіряють. Це тому, що «сарафанне радіо» зробило свою справу. Досвіду у мене багато. 

Ірина ГОРБАСЬОВА/Громада Схід 21(30) 2020