Громада Схід
Колл-центр, Марiуполь:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
Колл-центр, Краматорськ:
+380 (67) 792 25 28
+380 (50) 02 962 11
21.03.2021
Фото: Ірина ГОРБАСЬОВА/Громада

Рік тому у березні через пандемію СOVID-19 в Україні впровадили карантин. Протягом року обмеження послаблювали або посилювали, проте нові реалії суттєво вплинули на малий бізнес прифронтових районів. 

Ми запитали у підприємців Курахового та Мар’їнки, що стало з їхніми прибутками, чи відчули вони підтримку від держави та як пристосовувалися до нових умов, аби залишатися на плаву.

Власниці ательє-салону

СУКНІ НАПРОКАТ 

Ірина СЛІПЧЕНКО, співвласниця салону-ательє:

– Минулого року ми сплатили оренду у повному обсязі, у січні, щоправда, нам знизили суму на 50%. Але всі грошові запаси, що в нас були, витратили на «комуналку» та оренду. Було дуже складно, як вижили – не розумію. 

Ательє та салон весільних суконь не працювали з березня до травня минулого року та кілька тижнів цього січня. Підприємниця користувалася податковими канікулам – три місяці 2020 року не сплачувала єдиний соціальний внесок. Також як ФОП першої групи оподаткування Ірина у грудні отримала 8 000 гривень державної допомоги. За її словами, гроші були незайвими, у січні пішли на сплату оренди та «комуналки». 

Підприємниця каже, що за рік карантину прибуток салону зменшився удвічі, а ось деякі витрати суттєво зросли. Так, за літр дезінфектора для обробки поверхонь треба віддати 350 гривень, за упаковку захисних масок – 300.

Салон втратив багатьох клієнтів. Мало хто замовляє пошиття нових суконь або костюмів, люди звертаються переважно з перешивання одягу. Раніше ательє обслуговувало танцювальні та пісенні колективи не лише з Курахового, а й з інших міст, але через відміну концертів артисти від послуг пошиття відмовилися. Підприємство утримувалося за рахунок виготовлення захисних масок.

Власниці салону сподіваються, що цього року, на відміну від минулого, дозволять випускні у садочках та школах, тож замовлень буде багато. А поки здають плаття та костюми напрокат. Така послуга користується популярністю, особливо на свята. Прокат дитячих речей коштує 100-150 гривень, жіноча сукня обійдеться у половину своєї вартості, бюджетний варіант – 800 гривень. 

– З початку карантину відмовилися від найманої працівниці, бо нічим було їй платити. Вона пішла працювати у продовольчій магазин. Зараз до нас просяться на роботу, бо деякі ательє зачинилися, і люди залишилися без заробітку. Але взяти поки нікого не можемо. Працюємо разом з подругою, власницею весільного салону. До речі, вона 8 000 гривень не отримала, бо її ФОП належить до другої групи оподаткування. 

 

А ДЕ «КУРКУЛЬ»?

Олег ТКАЧЕНКО, власник міні-пекарні:

– Карантин відкинув нас на рік. Так, нині прибуток вирівнявся, але рік ми не вкладали кошти у модернізацію виробництва, лише зараз почали ремонтувати обладнання. Тобто весь цей час ми працювали під загрозою того, що машини взагалі вийдуть з ладу.

Перші кілька тижнів на початку карантину пекарня не працювала, довелось відмовитися від виїзної торгівлі. З шести торговельних точок працювали лише дві стаціонарні, які відкрилися у Мар’їнці та Новогродівці перед самим карантином.  Двоє співробітників з великим досвідом роботи звільнилися та влаштувалися на нову роботу. 

Втім, більшість співробітників залишилася працювати у нових умовах. Пристосуватися до них вдалося десь за три місяці. Довелося розширити асортимент, зараз у магазинах торгують не лише випічкою, а й продуктами харчування. Це дозволило вийти на докарантинні показники прибутку, і наразі Олег навіть планує збільшити кількість робочих місць з 10 до 30. 

Минулого року, аби виконати зобов’язання перед постачальниками і оптовими покупцями, підприємець звернувся за кредитом до держави за програмою «Доступні кредити 5-7-9%», але йому відмовили. На думку Олега, підтримати малий бізнес у прифронтовій зоні під час карантину мали б державні конкурси на кшталт «Український донецький куркуль». Проте їх більше не оголошують. 

– Податкові канікули – непогано, але більше держава нічого не запропонувала для підтримки підприємництва. Мені довелося бути у Тайвані під час пандемії свинячого грипу у 2009-2010 роках, там за бюджетні кошти підприємців забезпечували навіть захисними масками. А у нас? За новими вимогами ми мусимо встановлювати касові апарати. Для облаштування ними шести торговельних точок мені потрібно витратити 70 000 гривень. Справа не тільки у грошах, треба ж навчити працівників ними користуватися. А якщо апарат зламається? Треба ремонтувати, а це знову кошти…

 

НУЛЬ ІНФОРМАЦІЇ

Олена КУШНАРЕНКО, власниця комісійного магазину:

– Найскладнішим для нас виявився початок карантину, березень-травень минулого року. Цього січня вже було простіше, у нашій сфері січень зазвичай не дуже прибутковий. Люди всі гроші витрачають на свята, а про одяг та взуття думають в останню чергу. Минулого року ми скористалися тримісячними податковими канікулами, у грудні отримали 8 000 гривень допомоги. Добре, що це можна було зробити, не бігаючи по кабінетах, а через портал «Дія».

За словами Олени, прибутки магазину за рік суттєво не знизилися, проте сказати, що карантин зовсім не вплинув на бізнес, не можна. Аби утриматися на плаву та знайти нових клієнтів, підприємниця зареєструвалася на платформі Prom.ua, тепер отримує замовлення онлайн. Також Олена подалася на грант Міжнародної організації з міграції і придбала на виграні кошти кондиціонер і торгове обладнання для розміщення одягу. Допомогло підприємниці і розширення асортименту. 

– Для підприємців найбільша проблема – своєчасне інформування. Ми змушені самостійно шукати корисну і важливу інформацію. Наприклад, щодо касових апаратів щось дізнатися у податковій дуже складно. Там переважно тебе відправляють з кабінету до кабінету. Лише нещодавно я з’ясувала, що підприємцю можна змінити КВЕДи через «Дію», а не їхати до Покровська, як мені радили у податковій. Також нещодавно дізналася, що маю право на щорічну відпустку, під час якої не треба сплачувати ЄСВ. Якби нас вчасно інформували, нам було б простіше пережити карантин.

 

РУКАВИЧКИ ЗА 600 ГРИВЕНЬ 

Юлія ЧЕБОКСАРОВА, співвласниця салону краси, майстриня манікюру та педикюру:

– Ми не працювали з 17 березня по 11 травня минулого року, за цей час власник приміщення не брав з нас орендну плату. У січні ми не потрапили під обмеження і працювали у звичному режимі. Скористалися податковими канікулами та три місяці минулого року не сплачували ЄСВ. Також допомогли виплати по частковому безробіттю, але дізналися ми про цю пільгу дуже пізно і отримали їх не у повному обсязі.

Салон досі працює без вивіски, бо відкрили його незадовго до карантину і придбати вивіску не було спочатку часу, а потім – коштів. За рік у кілька разів подорожчали витратні матеріали. Раніше 50 пар рукавичок коштували 130 гривень, тоді як зараз за них потрібно викласти 600, а вони ж, як і маски, майстрам з краси для роботи з клієнтами необхідні завжди. Через це довелося підняти ціну на послуги, розробляти нові пропозиції, аби залучити нових клієнтів. Тож, на думку Юлії, на професійне зростання майстринь карантин вплинув позитивно: вони намагаються самостійно опанувати нові напрямки роботи, навчаються на курсах. 

Кілька разів підприємниця подавала документи на участь у державній програмі «Доступні кредити 5-7-9%», але отримувала відмову. Вона планувала купити нове обладнання для педикюру: крісло та фрезер. Рік тому їй треба було працювати три-чотири місяці, щоб самотужки купити крісло за 60 тисяч гривень, а тепер це зовсім нереально. Подаватися на гранти, які пропонують малому бізнесу міжнародні організації, Юлія поки не планує – побоюється, що через карантин не зможе у повному обсязі виконати зобов’язання перед донорами.

Вийти на докарантинний рівень дуже складно. За словами Юлії, кількість її клієнтів скоротилась майже вполовину, як річний прибуток. 

– Індустрія краси серйозно постраждала через карантин. В умовах, коли люди втратили роботу, додатковий підробіток, їм довелось відмовлятися від витрат на манікюр, педикюр, татуаж або косметологічні процедури. Я і сама відмовилася від послуг косметолога, а моя знайома перукарка через нестачу клієнтів кинула роботу та «перекваліфікувалася» на продавчиню продовольчих товарів. До карантину я працювала кожного дня по 10-12 годин і мріяла про вихідні, в зараз маю на тиждень 3-4 дні «простою».

Ірина ДИМИТРОВА/Громада Схід №5 (38) 2021